Про «конституційну деформу», або «конституційну реставрацію», відновлення дії редакції Конституції 1996 року, сказано й написано чимало. І про сумнівну легітимність способу реставрації – рішенням Конституційного Суду. І про її безпосередні наслідки – здобуття командою Януковича безроздільного контролю над виконавчою владою, а відтак і цілковитої відповідальності за все, що відбувається в країні. Й навіть про те, що перемога над правом може стати пірровою, адже ціна президентського крісла зростає, а з нею й апетити наближених до трону. І цілком імовірно, що змагання за вплив на першу особу породить конфлікти й навіть організаційне оформлення нових груп упливу в оточенні чинного президента.
Однак у численних матеріалах на цю тему бракує, на наш погляд, аналізу можливостей подальшої зміни Конституції. Причому не лише тих напрямів, яких може забажати влада, а й альтернатив, які може запропонувати свідома частина суспільства і які за певних умов можуть бути реалізовані. Саме цьому присвячене наше дослідження.
Процес пішов
Гасло «Давайте змінимо Конституцію!» активно експлуатується політиками протягом усього періоду незалежності України
Нова-стара Конституція
Хто виграв, хто програв
Вигнання держави з регіонів
Подальша реформа Конституції в частині системи місцевого самоврядування може призвести до розчленування країни
Лаври де Голля
Редакція Конституції-1996 та її скасована редакція від 2004 року мають серйозні недоліки і демонструють, які конституції не потрібні країні. Але як знайти потрібну?
Проведення «тихої» конституційної реформи вкотре явило світові всю красу яскраво вираженого фасадного характеру нинішньої української демократії. Як змінити Конституцію на користь держави?
Що далі?
Проведення «тихої» конституційної реформи вкотре явило світові всю красу яскраво вираженого фасадного характеру нинішньої української демократії. Як змінити Конституцію на користь держави?