Для цього Офіс президента вже підготував спеціальний законопроєкт, справа лише за голосуванням у Верховній Раді. Щоправда, якщо цей план реалізують — важко уявити, який портал у пекло відчиниться. Адже всі наступні президенти, посилаючись на це рішення, зможуть розпускати неугодний Конституційний Суд через непопулярні рішення. Або й інші інституції, наприклад Державне бюро розслідувань чи Антикорупційне бюро. Варто лише обґрунтувати таке бажання політичною доцільністю і «вимогою вулиці».
Конституційна криза почалася наприкінці жовтня, коли КСУ своїм рішенням скасував кримінальну відповідальність за брехню в деклараціях. А заразом закрив публічний доступ до цих документів. Можливість подивитися на статки політиків і чиновників різних рівнів утратили не лише пересічні українці, а й Національне агентство із питань запобігання корупції (НАЗК) — один із ключових антикорупційних органів. Ба більше: у НАЗК заявили, що через рішення Конституційного Суду під загрозою опинилися й результати місцевих виборів. Адже низка чиновників, які перемогли 25 жовтня під час плебісциту, повинні пройти спеціальну перевірку, яка неможлива без доступу до декларацій. Занепокоєння висловили й міжнародні партнери України.
Читайте також: Конституційний суд-антикорупція-президент. Змагання в множенні на нуль
Наприклад, вони вкотре згадали про можливість скасування безвізового режиму з Євросоюзом. Також під питанням опинилася й фінансова допомога, зокрема від Міжнародного валютного фонду. Варто пояснити, що й умовою надання безвізу, і умовою для отримання грошей МВФ було посилення антикорупційних органів. Тому рішення Конституційного Суду знищує частину здобутків на цьому полі. Наприклад, у Національному антикорупційному бюро України (НАБУ) заявили, що доведеться закрити понад 100 справ, пов’язаних із брехнею в деклараціях. Серед фігурантів розслідувань НАБУ були, зокрема, мери міст, очільники поліції, судді тощо. Ба більше: Вищий антикорупційний суд уже закрив першу справу за недостовірне декларування, фігурантом якої був ексголова Запорізької ОДА. Ідеться про те, що гроші платників податків витратили дарма. Навіть якщо провину й було доведено, то правопорушення, за яке можна було би людину судити, більше немає.
Президент Зеленський після рішення Конституційного Суду зібрав Раду нацбезпеки й оборони (РНБО) і відреагував у звичній для себе манері: спробував знайти швидкий вихід із ситуації. Голова держави наказав відновити доступ до бази декларацій і не знайшов кращого варіанту, ніж спеціальним законом звільнити всіх суддів КСУ. Для підтримки такої ідеї президент навіть почав апелювати до вуличних протестів. Із одного боку, таке рішення можна зрозуміти: адже на перший погляд, швидкого й законного виходу з конституційної кризи немає. А діяти треба терміново, оскільки на розгляді в цій установі перебуває низка важливих законів. Наприклад, ринок землі. Закон про мову. Розгляд законності створення Антикорупційного суду. Реформа банківської сфери.
Наразі немає гарантій, що в майбутньому судді КСУ ухвалять зважені рішення щодо цих питань. Особливо після оприлюднених записів НАБУ, на яких нібито голова Окружного адмінсуду Києва хвалиться своїм впливом на Конституційний Суд. Водночас, якщо президент за допомогою Верховної Ради розжене КСУ — це буде порушенням Конституції. Адже таких повноважень ані виконавча, ані законодавча влада в Україні не мають. А в майбутньому це може призвести до хаосу, коли кожен наступний президент чи парламент розпускатиме неугодні інституції. Ба більше: без зміни процедури добору суддів Конституційного Суду ситуація якісно не зміниться. Адже немає жодних гарантій, що наступний склад КСУ буде незалежним від впливу політиків, олігархів чи інших представників судової системи. Також нинішній Конституційний Суд може цілком обґрунтовано не визнати закон Зеленського. Тож наявна реальна загроза отримати в недалекому майбутньому два Конституційні Суди, які змагатимуться між собою, хто з них законніший і легітимніший.
Швидко розв’язати проблему могли б самі судді, якби подали у відставку. Для прикладу, торік такий прецедент був у Конституційному суді Молдови. Однак поки не скидається на те, що КСУ планує наслідувати досвід закордонних колег. Навпаки — вони й далі розглядають чутливі для країни закони. Не допомогли й протести кількох сотень людей, які закидали двір Конституційного Суду петардами, димовими гранатами і презервативами, вимагаючи, щоб КСУ пішов добровільно. Натомість для будівлі, у якій відбуваються засідання, вже замовили ґрати на вікна.
Читайте також: Бойко, Медведчук, Рабінович. Хто звертався до КСУ щодо скасування е-декларування (повний список)
У цій ситуації холодною головою може стати парламент. Його депутати вже виступили проти ініціативи Зеленського. Натомість вони збирають підписи з вимогою до суддів КСУ піти у відставку й підготували законопроєкт, який може розв’язати кризу без порушення Конституції. Представники партій «Слуга народу», «Голос» і депутатської групи «Довіра» пропонують підвищити кворум, необхідний для проведення засідань, із 12 до 17 суддів. Зважаючи на те, що наразі КСУ неукомплектовано (призначено 15 із 18 суддів), то в найближчий час роботу цього органу буде заблоковано. Паралельно Рада повинна розв’язати питання з призначенням до Конституційного Суду ще двох суддів. Із третім має визначитися з’їзд суддів. До того ж уже зареєстровано законопроєкт авторства голови парламенту Дмитра Разумкова, який повертає скасовані Конституційним Судом норми щодо недостовірного декларування. Однак із великою імовірністю у такому форматі, як пропонує Разумков, кримінальна відповідальність за недостовірне декларування не працюватиме. Адже в документ не внесли жодних змін, які взяли б до уваги позицію КСУ. Який, як ми пам’ятаємо, уже визнав ці норми такими, що не відповідають Конституції. Утім, із великою імовірністю парламент проголосує саме за цей варіант розв’язання проблеми.
Читайте також: «Не відповідає ні духу, ні нормам закону». Ситник прокоментував рішення КСУ
Водночас представники громадськості, причетні до судової реформи, зауважують, що є інша можливість виходу з кризи. Однак для цього знадобиться кілька років. Так, Рада могла б ускладнити процедуру голосування для Конституційного Суду: замість відносної більшості (10 суддів), як це прописано зараз, депутати можуть установити необхідність ухвалювати рішення або більшою кількістю голосів, або взагалі одноголосно. Хоча цілком імовірно, що такі ініціативи КСУ вважатиме втручанням у свою діяльність. Також депутатам варто було б розібратися із спеціальним законом про конкурсний добір на посади до Конституційного Суду. Адже це передбачено змінами до Конституції від 2016-го, однак за чотири роки народні депутати так і не змогли розв’язати цю проблему. Утім, на такий розвиток подій сподівань небагато. Український парламент і президент неодноразово показували, що можуть «гасити пожежі», однак не здатні діяти стратегічно, на кілька років уперед. Адже про ризики, пов’язані з КСУ, громадськість попереджала і Петра Порошенка, і Володимира Зеленського. На ці перестороги влада вирішила не зважати. Врешті, якби вони мали такий талант, то й конституційної кризи не сталося б.