Автор відзначає, що нещодавні події довкола АероСвіту та поширення інформації в ЗМІ про можливі проблеми у ПриватБанку вкотре привернули увагу до залежності української економіки від кількох олігархічних груп.
«Один із найбільших ризиків полягає в можливому переході за певної політичної кон’юнктури стратегічних об’єктів, що нині контролюються олігархами, у руки російських структур. Адже останнім часом саме вони зазвичай перехоплюють у менш успішних українських колег великі активи: «Індустріальній Союз Донбасу» Сергія Тарути та Віталія Гайдука, Промінвестбанк тощо», – пише оглядач.
Основні причини переважання поміж іноземного саме російського капіталу – ментальний і геополітичний чинник: інвестори із Заходу не можуть призвичаїтися до умов ведення бізнесу по-українськи. «Тож очевидно, що, відчувши загрозу поразки в міжвидовій боротьбі, наші олігархи можуть у будь-який момент продати свої активи лише російським структурам, які мають навички і вплив для збереження і захисту їх у пострадянських українських реаліях», – відзначає автор.
Однак продаж олігархами, які нині мають монопольні позиції в низці стратегічних галузей української економіки, своїх активів росіянам не лише означатиме втрату економічного суверенітету, а й створить передумови для їх використання як плацдарму з метою підпорядкування їхніми ж структурами решти привабливих українських об’єктів, посилення політичного впливу Кремля на офіційний Київ.
Наприклад, доступ до газорозподільних активів, а відтак можливість безпосередньо постачати блакитне паливо споживачам цікавить Газпром не менше, а можливо, й більше, ніж транзитна труба. Для України це означатиме цементування газової залежності й різке збільшення кількості важелів політичного шантажу
«Таку можливість Москві може забезпечити купівля насамперед активів Дмитра Фірташа. Перехід до російських структур активів групи «Приват» на ринку нафтопродуктів означатиме його поступову монополізацію ними з можливістю не лише отримання надприбутків, а й політичного шантажу. Не меншу загрозу національній безпеці становитиме і перехід російським компаніям ДТЕК Ріната Ахметова, що фактично означатиме купівлю української електроенергетики та вугільної галузі оптом, а це чи не останні джерела енергії, за якими наша країна наразі не має тотальної залежності від постачання з РФ», – йдеться у статті.
Більше про це читайте у матеріалі «Колоси на глиняних ногах» у № 8 «Українського тижня»