Богдан Буткевич журналіст Тижня

Конфлікт у гурті «Гайдамаки»: розлучення не по-козацьки

Культура
21 Лютого 2012, 17:40

В українській рок-спільноті вже з півроку не стихають чутки про те, що козак-рок-гурт «Гайдамаки» невдовзі припинить своє існування у зв’язку з непорозуміннями, що спалахнули між учасниками колективу. Але реальність виявилася значно суворішою та несподіванішою, ніж усі чутки. Кілька днів тому вокаліст і фронтмен «Гайдамак» Олександр Ярмола сформував новий склад команди, одночасно припинивши співпрацю з п’ятьма нині вже колишніми членами колективу. Ті, в свою чергу, звинуватили його у спробі «рейдерства» і не погодились віддавати Олександрові бренд гурту. Про справжні причини конфлікту та можливі варіанти його розвитку Тижнюдуже відверто розповів його старий-новий фронтмен Олександр Ярмола.

У. Т.: Як ви дійшли до життя такого, що сутичка виплеснувся на шпальти преси та інтернет-видань?

– Хочу прокоментувати цю ситуацію словами Саші Кольцової з інтерв’ю якраз Тижню, де вона казала: «уявіть, що в тебе є поле під пшеницю, ти на ньому працюєш, засіюєш його, ореш, збираєш врожай. А потім хтось із твоїх друзів просить, щоб там якийсь час постояли його торби. Ти погоджуєшся – даєш місце. Потім ідеш собі далі працювати, повертаєшся, а на твоїй землі вже височіє багатоповерхівка. Понад те, той ніби друг тобі каже – йди собі, я тут живу, а ти йди, шукай собі іншого місця». От саме так сталося, на жаль, і в гурті «Гайдамаки».

У. Т.: Тобто у конфлікті винні ваші колишні колеги?

– Не хотілось би нікого звинувачувати, краще розкажу все, як було. Немає сенсу хизуватися, однак я не лише вокаліст, а й фактично автор усього закордонного успіху «Гайдамак». Хоча раніше я ніколи взагалі не вживав слова «я», а завжди лише «ми». Я звик міряти своє життя гуртом, хоча відтепер не бачу проблеми заявити, що тих речей домігся саме я. Всі ці успіхи на великих сценах не самі по собі з’явилися. І якщо хтось думає, що ми просто такий крутий гурт, якому всі телефонують і пропонують виступити, то він неабияк помиляється. Це страшенно складно, а надто, якщо йдеться про закордон. В кожній країні треба все розпочинати наново: робити реліз, витрачати ресурси грошові й особисті, забезпечувати ротацію, давати інтерв’ю тощо. І слід зважати на те, що така робота не так швидко дає якісь плоди, спочатку мінус дуже сильно переважає плюс. Крім того, майже в усіх закордонних гастролях саме я завжди виконував роль тур-менеджера, тобто бронював квитки, поселяв всіх у готель. І після цього ще виходив на сцену співати. Така ситуація дуже виснажувала, але до певного часу я погоджувався все тягнути на собі. Через це не дуже звертав увагу на настрої всередині, впевнений у лояльності моїх екс-друзів. В березні того року мені без попередження зробили заяву, що я, мовляв, не відповідаю тенденціям шоу-бізнесу в Україні.

Бо всі грають на корпоративах і цим заробляють, тому треба бути адекватним – відповідати таким штукам. Окрім цього, мені, по-перше, закидали погану загальну якість менеджменту – замало корпоративів, тому, мовляв, віддай нам контакти, а по-друге, поганий імідж – скидай ці дурні шаровари, ставай менш агресивним, вдягай модні речі та ставай справжнім селебріті. Але найцікавіше навіть не це, а те, що зроблено це було ультимативно: «якщо не ти, то ми». Зрозуміло, що я відповів відмовою, тому що вклав у справу надто багато сил і часу. Тоді мені сказали, що якщо щось не подобається, то за тиждень я маю вигадати собі причину для публіки та покинути гурт. Я добре розумію, хто був ідейним натхненником цього заколоту, якому закортіло стати не лише музикантом, а саме лідером та вокалістом гурту, – це пан Іван Леньо. Крім того, справа стосується ще й менеджменту, тобто перехоплення грошових потоків. Всіх інших взяли тим, що, мовляв, якщо Ярмолу проженемо, тоді ми п’ятеро будемо менеджерами і самі все вирішуватимемо.

У. Т.: А хто був засновником гурту? Ваші опоненти стверджують, що ви не є засновником, тому не маєте права на бренд «Гайдамаки».

– Я знайшов пана Леньо на четвертому поверсі консерваторії, він нічого не петрав у рок-музиці, як, власне, і зараз. Якщо в нас така відверта розмова, то можу чітко сказати, що ця людина стала тим, ким він є, багато в чому завдяки мені. З першого складу «Гайдамак» дуже багато людей пішло. Наприклад, барабанщик Руслан Оврас, який був моїм другом, а пішов саме через сутичку з паном Леньо. Що цікаво, нині мої колишні колеги заявляють, що ніколи лідером мене не називали і не вважали, але коли треба було казати людям про те, що вони більше не влаштовують команду, просили робити це мене. Зі словами: «Ти ж лідер – ти й кажи». Я, як лідер, це й робив. І, як лідер, вирішив те, що вам уже відомо, бо якщо сказав «а», говори і «б».

У. Т.: І як, на вашу думку, все завершиться? Взаємними судовими позовами?

– Всі юридичні права на бренд гурту зареєстровані на мене особисто. Зроблено це було дуже давно, коли потрібно було мати можливість для закордонних гастролей. Жодної ролі до цього часу для гурту це не відігравало, все забулося, я про це ніколи й не згадував. Як виявилося, мені дуже пощастило, бо інакше я вже був би на вулиці без жодних прав. Взагалі я пропонував хлопцям компроміс ще з півроку тому, коли стало зрозуміло, що працювати разом вже аж ніяк не можливо, як і брехати слухачам, що все гаразд. Я запропонував розійтися по своїх власних проектах, зберігши формально гурт, збиратися раз на п’ять років і давати ювілейні концерти. Але мої опоненти не погодились, позаяк конче бажали зберегти назву «Гайдамаки» за собою. Власне, я вже й розпочав роботу над сольним проектом – написав за літо багато пісень. А потім бачу, що мої тодішні колеги нічого не роблять для розвитку свого нового гіпотетичного колективу, натомість той самий Леньо починає світитися в інтерв’ю як фронтмен гурту. Відтак вони забажали грати концерти без мене – навіть зіграли один корпоратив новорічної ночі.

Але вирішальною краплею стала ситуація з нашим виступом на відкритті Національного стадіону у Варшаві, коли вони намагалися «кинути» нашого польського менеджера. Тоді я таки пішов на принцип, розіславши листи, що ніхто, окрім мене, не має права представляти гурт, а я маю угоду з менеджером, і згодом попередив їх, що змінюватиму склад команди, залишаючи за собою назву. Для старого складу справді несподіванкою стала оновлена версія сайта, яка насправді готувалася під мій сольний проект. Але так склалося, що запустився сайт під оновлених «Гайдамак». Насправді, я дуже радий, що знайшлися люди, які захотіли грати зі мною. До речі, зовсім не нові, як стверджують мої опоненти, вони брали участь у записах команди раніше. Багато моїх знайомих з шоу-бізу, коли чули про цю ситуацію, дуже дивувалися, мовляв, чого ти так довго тягнеш. Тож вважаю, що все зробив правильно.Наголошую, що моє рішення не має комерційної мети. Хлопці є добрими музиками, хочуть грати іншу музику – у них все вийде. Для мене «справжні» «Гайдамаки» – це склад, який ми мали на час створення альбомів «Гайдамаки» та «Богуслав», потім був час великого впливу на музику Євгена Дідика, а останній перед конфліктом склад гурту вже був комерційним проектом, далеким від рок-н-ролу.

У. Т.: Чи можливий ще компроміс?

– Ні. Час компромісів минув. Ці люди думали мною маніпулювати, а потім потихеньку вичавити з колективу, думали, що я створю сольний проект і просто піду, все їм залишивши. Вони справді не чекали, що я піду на такий різкий крок.

У. Т.: А публіка? Яка вона сприйме такий кульбіт зі своїм улюбленим гуртом?

– Як сказав Висоцький у картині про нього ж: «якщо відвернуться – значить, не любили». Але розумію реакцію.

У. Т.: І наостанок розкажіть про творчі плани оновлених «Гайдамак».

– Вони дуже прості й логічні – якомога швидше випустити новий альбом, оскільки його не було вже з 2007 року. Це вже сором перед слухачами. Від фольку відходити, зрозуміло, намірів не маємо, хочеться додати гармонійності, щоб все не стирчало в різні боки і не виглядало як ансамбль солістів народного хору. Та побільше року – треба нарешті вкластися в назву «козацький рок», і щоб це не було ні пафосно, ні занадто складно.

Альтернативна думка:

Музиканти гурту «Гайдамаки» : Олександр Ярмола вчинив музичне рейдерство

Музиканти гурут Володимир Шерстюк, Іван Леньо, Олександр Дем’яненко, Сергій Борисенко та Сергій Соловій поширюють заяву, текст якої наводимо нижче

Останніми днями про ситуацію в гурті «Гайдамаки» вже чимало казали та писали. Прикро, що замість того щоб зосередитись на творчості, ми змушені так багато уваги приділяти цій історії.

Як музиканти гурту «Гайдамаки», ми ще раз хочемо наголосити, що стався інцидент цілком у дусі нашого часу. Вокаліст гурту Олександр Ярмола вчинив музичне рейдерство. Без попередньої згоди із засновниками групи він зареєстрував на себе одного торгову марку «Гайдамаки», привласнив увесь інтернет-контент і замінив усіх музикантів гурту на польських. Тих, хто був раніше анонсований як учасник його нового проекту «Ярема». Також ми обурені тим, що цим музикантам Ярмола присвоїв і усі наші, гайдамацькі розробки та здобутки, які народжувалися протягом 15 років, тоді як нас самих переміщено з категорії засновників до «колишніх».

Не може бути головного «Гайдамаки», адже від початку гурт був колективною субстанцією. У випадку ж, коли один починає сповідувати та плекати філософію лідерства, а інші – братерства та рівності, то рано чи пізно це вилізе боком.

До того ж відбувається підміна понять. Олександр Ярмола, котрий сам позиціонує себе як лідер гурту, ніколи ним для нас не був. Був вокалістом та автором частини текстів, такою самою творчою одиницею гурту, як акордеоніст, басист, барабанщик чи гітарист. Не може він вважатися і єдиним автором пісень, адже всі мелодії «Гайдамак» створювалися колективом музикантів.

Щодо творчості, справді, деякі розбіжності, як і в будь-якому іншому колективі, час від часу виникали, але ми з легкістю знаходили компроміси. Серйозних творчих непорозумінь у нас не спалахувало. Останнім часом було лише бажання Ярмоли одноосібно вирішувати всі питання. Протиставляти щось авторитарній логіці нам було дуже важко.

Саме тоді в нього і почали з’являтися ідеї про окремі проекти. Ми розглядали можливість мирного окремого існування «Гайдамак» і сольного проекту Ярмоли. Саме так зазвичай і відбувається у світовій музичній практиці. Вокаліст, який розходиться у творчих поглядах із гуртом, у якому співає, якоїсь миті залишає його заради сольної кар’єри. Саме так було у Сержа Танкяна та System of a Down, Філа Колінза та Пітера Гейбріела з Genesis тощо. Випадків, коли заради так званого нового витку творчості виганяють УСІХ музикантів, в музичній історії не траплялося.

Якщо ж, зі слів Олександра, кардинальні зміни в колективі стали «кроком відчаю», то чому зараз польських музикантів він не подає як тимчасове явище, як вимушений крок? Натомість події виглядають добре виваженою PR-кампанією із супермузикантами, не трагедією із самобутнім колективом, а новою віхою творчості, завдяки якому псевдо-«Гайдамаки» планують потрапити на вищий щабель (цікаво, куди ще вище?).

Дивною, в цьому контексті виглядає і ситуація, що склалась у інтернеті. Не лише на сайті гурту «Гайдамаки» , а й на ВІікіпедії та інших ресурсах в один момент було «виправлено» історію гурту, знівельовано здобутки інших, рівноцінних Ярмолі, засновників. Окрім того, тиждень блокується більшість коментарів на офіційному сайті гурту. До речі, переконані, якби всі ці коментарі опублікувалися, спільнота отримали б відповіді на багато запитань.

Представники українського шоу-бізнесу, наші колеги-музиканти, шоковані таким нахабним вчинком, ви можете переконатись у цьому зайшовши на сторінки у Фейсбук відомих українських музикантів, представників творчих кіл. Вони усі підтримують справжніх «Гайдамаків». 

Загалом, ситуація дуже неприємна, і, звісно, ми намагалися вирішити проблему мирним шляхом. Але не вийшло. Бо наш опонент став діяти відкрито, жорстко та без прикрас. Не впевнені, що за таких обставин нам вдасться сісти з Олександром за стіл переговорів.

Зараз діям Олександра правову оцінку будуть давати юристи, а моральну – люди.