Я не засуджую українців за те, що все це їм остогидло, або за те, що вони обирають опозиційні партії чи симпатизують добровольцям, які воюють і вмирають, захищаючи країну. Однак Україні буде набагато складніше отримати допомогу ззовні, якщо в державі посилюватимуться нестабільність і своєрідна парамілітаризація політики, а також гучніше лунатиме жорстка риторика щодо минулого укупі з небажанням чути іншу думку.
Із Польщі теж не найкращі новини. Радек Сікорський (що пішов із політики після, як на мене, шокуючого інциденту з незаконним прослуховуванням приватних розмов) — мій друг. Я захоплююся поступом Польщі під розважливим керівництвом її влади останніх 10 років. Сьогодні вона важливіший торговельний партнер для Німеччини за Росію (навіть у енергетиці). Це беззаперечний військовий великоваговик серед «нових» членів ЄС. Її економіка стабільно зростає. Голова Європейської ради Дональд Туск є найвпливовішим поляком після Івана Павла ІІ.
Це мало б слугувати трампліном для ще успішнішого розвитку. Та мене непокоїть польська політика. Я не фанат «Громадянської платформи», особливо зараз, під проводом непоказних лідерів. Партії, вочевидь, бракує талантів; публічні дискусії за участю її представників гарячкові й неглибокі. Зруйнувати позитивні тенденції в польській економіці непросто (а партія «Право і справедливість», яка має всі шанси перемогти на жовтневих парламентських виборах, хочеться сподіватися, усвідомить, що бізнес процвітає у спокійній обстановці, а не серед виру емоцій).
Вразливіша за економіку польська дипломатія. Чи справді новий президент Анджей Дуда із «Права і справедливості» прагне конфронтації з Німеччиною під проводом Анґели Меркель? У нинішньої ФРН чимало недоліків (як, зрештою, і в багатьох інших держав). Однак, якщо Польща хоче мати вплив у сучасній Європі, їй слід підтримувати близькі та дружні відносини з країною, яка там у всьому верховодить.
Добрі відносини з Німеччиною особливо важливі через брак альтернатив. Адміністрація Обами не дуже прагне відігравати активнішу роль у справах Європи. Дональд Трамп у ролі одного з кандидатів у президенти від Республіканської партії стверджує, що покращуватиме відносини з Росією, відвернувшись від України. Зовнішні спостерігачі сприймають його як сміховинне й відразливе явище. Однак якісь елементи його «прагматичної» риторики можуть перейняти інші кандидати від Республіканської партії (що насправді свідчитиме про абсолютну наївність, та менше з тим).
Читайте також: Андрій Худо: Влада не має допомагати бізнесу, вона повинна йому не заважати
Немає для Польщі альтернатив і серед країн Вишеградської групи: чеські політичні лідери дещо кумедні, дещо зловісні; президент Словаччини Андрей Кіска справляє враження, чого не скажеш про його уряд; прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан на шкоду своїй країні полюбляє принаймні прикидатися, що йому байдуже до ліберальної демократії чи до думки друзів. Частково така поведінка є показною реакцією на несправедливу критику. Але тільки частково.
Не все гаразд і в Брюсселі. Кровопролиття в Сирії, криза з мігрантами, проблеми єврозони — усе це позначається на колективній волі Європи. Ми готові твердо протистояти зовнішнім загрозам за умови, що нас ніщо не відволікає і відповідь ця не обійдеться надто дорого.
Путін, звісно, теж має свої проблеми. Та, поки він вичікує і спостерігає, множаться наші.