Більшість громадяни України черпає інформацію з телеграм-каналів, досі довіряє президентові, не вірить у справедливе правосуддя без корупції, мало переймається гендерними питаннями та не збирається емігрувати з України, навіть у такі важкі часи.
Про це свідчать результати всеукраїнського опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології на замовлення Консультативної місії Європейського Союзу в Україні упродовж 4–20 вересня 2023 року.
Жодних сенсацій результати дослідження не продемонстрували — лише підтвердили те, про що всі й так добре знали.
Наприклад, що всі, хто роками мріяв емігрувати з України, зробили це саме під шумок війни, затесавшись у стрімкі потоки біженців, які потекли на Захід. У дослідженні про це ані слова, проте 90 % громадян на запитання, чи планують вони кудись переїздити зі свого нинішнього місця проживання, зокрема за кордон, відповіли запереченням. А знаючи, скільки завжди було охочих утекти з України туди, де медом намазано, і скільки мільйонів біженців сьогодні знайшли собі притулок за кордоном, особливо з таких небезпечних регіонів, як Галичина чи Закарпаття, висновок напрошується сам.
Чи про те, що українці чудово розуміють: жодні танці з бубном ніколи не замінять справжньої боротьби з корупцією, хай як з високих кабінетів їх запевняли в протилежному.
68 % громадян вважають: щоб досягти правосуддя, треба комусь заплатити (2021 року було 65 %). Натомість лише 29 % упевнені, що звичайна людина може досягти справедливості в Україні (2021 року — 25 %).
Те саме стосується й джерел, з яких українці черпають інформацію про актуальні події. 44 % — з телеграм-каналів, правдивість контенту яких залежить лише від совісті та чесності їхніх власників, 43 % — з телебачення з його всюдисущим «Єдиним марафоном», 36 % — з ютуб-каналів зі знов-таки ніким не контрольованим контентом і 34 % — з новинних інтернет-видань. Це все, що треба знати про наш інформаційний фронт і можливості ворога сіяти в головах українців тотальний хаос.
Однак не бракує українцям і приводів для оптимізму та підстав собою пишатися. Після широкомасштабного вторгнення в Україні спостерігається ефект «згуртування навколо прапора»: довіра до державних органів, особливо до президента, суттєво зросла — йому нині довіряють 73 % респондентів.
77 % опитаних важливо, щоб Україна була частиною Євросоюзу. Проте лише 27 % українців віддають перевагу прискореному темпу інтеграції до ЄС і підтримують схвалення всіх законів та вимог цього об’єднання. Натомість більшість (60 %) готова на відкладення в часі набуття членства в ЄС, щоб Україна відстоювала свої інтереси під час переговорів з ЄС.
Також ті громадяни, які не втекли від війни, готові терпіти певні негаразди, пов’язані зі зниженням рівня життя, але водночас не переставати донейтити на ЗСУ.
Зокрема, майже половина (49 %) респондентів зараховує себе до родин із низьким достатком.
Водночас третині (34 %) коштів вистачає лише на харчування та необхідний одяг і взуття, третина (32 %) для покупки одягу та взуття вже змушена заощаджувати чи позичати, а 17 % узагалі змушені економити на харчуванні.
Ну й найважливіше — ключовим завданням, яке стоїть сьогодні перед владою та суспільством, українці вважають боротьбу з корупцією. Цей запит на першому місці в пріоритеті реформ, його підтримують 90 % респондентів. І він навіть випереджає завдання, пов’язані з війною. Вони лише на другому місці (77 %). Це не має нікого бентежити. Українці чудово розуміють, що саме корупція є їхнім головним ворогом, навіть гіршим, ніж Путін із його Московією, адже руйнує країну зсередини та не дає змоги повноцінно протистояти загрозам.