Цей спогад викликала думка члена парламентської фракції цієї партії голови Комітету Верховної Ради з питань науки та освіти Максима Луцького – це того самого, який затято проштовхує авантюрні пропозиції міністра освіти Дмитра Табачника, проти яких протестує студентська молодь по всій країні. Думка з`явилася на сайті Партії регіонів. Так ось добродій Луцький вважає, що обмеження перебування дітей і підлітків після 22-ї години у громадських місцях без супроводу батьків має бути затверджене законодавчо.
«Я також батько, і для мене це питання досить актуальне. Статистика дитячої злочинності сьогодні вражає. Дітей можна побачити опівночі в будь-якому «злачному» місці: на дискотеці, в нічному клубі, на вулиці. Перш за все, треба зробити так, щоб діти відчували себе у безпеці. А як це буде називатися – комендантським часом чи обмеженням – не має значення», – сказав пан Луцький. Він твердить, що в деяких регіонах таке обмеження уже існує. А в Києві нібито планують штрафувати батьків на вісім тисяч гривень.
На перший погляд, звучить благородно: така собі батьківська турбота про моральність наших дітей. Але зверніть увагу – серед так званих злачних місць згадуються не лише нічний клуб, але і вулиця. Мовляв, злочинність зростає, тому дітям краще сидіти вдома.
Але ж тут явно перевернуто все з ніг на голову. Я на скажу, що лише після приходу Віктора Януковича все стало так погано. Раніше теж не було добре. Але його завоювання українського Олімпу позначилося тим, що криміногенна ситуація значно погіршилася. Я би навіть припустив, що за сприяння влади. Адже у державних інституціях позасідали близькі кримінальникам елементи. Недарма російський злодій в законі на прізвисько Тайванчик, який перебуває в міжнародному розшуку, в інтерв’ю Ксенії Собчак сказав, що нікуди не виїздить, лише в Україну, бо там президентом став Янукович. Дуже красномовне зізнання, чи не так?
Так ось люди з влади, замість того, щоб навести порядок на вулицях, забезпечити безпеку громадян, прагнуть заборонити туди виходити. Іншими словами, Максим Луцький пропонує не ліквідувати причину, а боротися з наслідками.
Правда, він каже, що «дітей потрібно загрузити фізично. Футбол, волейбол, плавання, танці, всілякі гуртки – це найефективніші та дієві методи самовираження. Лише ненав’язливий контроль за безпекою дітей не викличе їхнього протесту». Думка, звісно, правильна. Але мені здається, що заборонити виходити на вулиці можуть і штрафувати батьків теж можуть, а от з гуртками буде проблема. Наша дійсність спонукає до подібних припущень.
З`явилася новина про те, що глава уряду Микола Азаров запатентував свій бренд – AZAROV. Мабуть, під цим брендом він видаватиме свої поради народу. Пригадуєте, що він пропонував людям для виживання взяти лопати і копати городи. Таким чином боротися за своє виживання.
Себто прем’єр – міністр, який за своєю посадою має дбати про розвиток економіки і пропонувати рецепти її відродження й реформування, радить людям повернутися до первісного способу виробництва. Чи не розписався він таким чином у власній безпорадності?
Так само він зреагував днями на неякісну ковбасу. Признався, що не їсть її, перейшов на натуральний продукт. Це все тому, що у ковбасі міститься якесь отруйне лайно. З цим важко не погодитися. Але мільйони українців не можуть собі дозволити відмовитися від того лайна і мусять поступово ним труїтися. Тим часом, зворушила ідея від власника бренду AZAROV – «Разом боротися за якість ковбаси». Разом – це мається на увазі з рядовими громадянами.
Знову ж таки не можу заявити, що все зіпсувалося за часів Азарова. Але він уже роками перебуває в істеблішменті. Значить і його провина в цьому є. Замість того, щоб знайти стимули для виробників, аби ті відмовилися випускати неякісний продукт, Азаров закликає нас разом з ним боротися за якість. Питання: а на біса шановний Миколо Яновичу ви таке високе крісло займаєте? Ну не тільки ж для того, щоб собі земельку на березі Криму прихватизувати.
Наступним кроком такої політики має стати завал економіки. Тоді Азаров-Луцький-Янукович закличуть нас вийти на ударні будови, щоб відродити потужну колись індустрію.
Думка про те, що вони її завалили навіть не відвідуватиме їхній державний мозок. Він у них не на те заточений.