Нещодавнє інтерв’ю 25-річної Ганни Павлович, відомої шанувальникам жовтої преси в ролі дівчини (вже колишньої) Андрія Ющенка, старшого сина президента України, наштовхнуло на сумні думки. Під час спілкування з кореспондентом газети «Сегодня» у дівчини прорізався багатий внутрішній світ («я до всього українського ставлюся нормально, але…» Ганну, кажучи по-молодіжному, «кумарить» підкреслений етнографічний патріотизм родини Ющенків), а також джентльменський набір твердих політичних переконань: «Я проти вступу України до НАТО, проти реабілітації бандерівців… Я за те, щоб російська стала другою державною мовою… Я за дружбу України з Росією… Мені подобається тандем Путін-Мєдвєдєв». Дівчина з гордістю заявила, що зрікатися рідної для неї російської мови й культури не збирається, перелічивши для переконливості своїх улюблених митців: Бунін, Набоков, Сєров, Айвазовскій. Між Айвазовскім і «Хоружівкою» дівчина впевнено обрала першого.
До речі, в цієї панночки досить дивна біографія – від бідахи, в якої мати поїхала на заробітки в Москву, до мешканки елітного житлового комплексу в центрі Києва. Екс-дівчина сина президента обурюється ще й тим, що її намагалися умовити розмовляти українською. Ще одна цікава деталь: пасія Андрія, як вона сама наголошує, родичка «офіцера ФСБ», який є чоловіком її тітки. Можливо, саме тому вона й вирішила після чотирьох років життя з хлопцем публічно пояснити свою цілком повсякденну історію тим, що в сім’ї Ющенка «все просякнуте чимось архаїчним, етнічним, Хоружівкою, селом». У принципі, родинний зв’язок дівчини та ФСБ не новина – про це писали ще кілька років тому. Цікаво, чи знав про це сам Андрій і його батько. А ще цікавіше, чи не перетікала до московського родича Ганни важлива інформація про діяльність президента України. Адже збір інформації через коханок – традиційна практика спец-служб. Чомусь мені здається, що Андрій із його потягом до красивого життя (дороге шампанське, елітне житло, шикарні автомобілі, розкішна дівчина, врешті-решт) не надто замислювався над цим питанням.
Якщо абстрагуватися від роздумів про підступи спецслужб, то висловлювання Ганни можуть слугувати свідченням того, що після нетривалого періоду розмаїття політичних течій і напрямів у процесі жорсткого природного добору ідеологій їх кількість звелася до двох: номер один (НАТО-ЄС-УПА- українська) та номер два (Росія- антиНАТО-ЄЕП-російська). Із незначними варіаціями, які різняться лише співвідношенням тих самих компонентів. Жоден із цих безладних наборів ознак-симулякрів не містить ані натяку на те, як облаштувати Україну, реформувати й розбудувати її економіку, відродити чи зберегти її культуру й мову, захистити національні меншини.