Така постановка питання може видаватись провокативною, проте варто пригадати деякі цілком очевидні речі. Друга світова війна була зіткненням двох тоталітарних імперій — Третього Рейху і Радянського Союзу — котрі прагнули експансії на континенті. Руйнація світового ладу була їхнім спільним проєктом, але зіткнення двох геополітичних хижаків було неминуче. Третьою стороною конфлікту, спрощено кажучи, були народи Заходу, котрим була відведена роль жертви.
Чому конфлікт СРСР і Третього Райху був неминучим? Справа тут, звісно, не у ідеологічному антагонізмі між націонал-соціалізмом та марксизмом-лєнінізмом — цю нісенітницю не варто навіть обговорювати. Ключовою причиною була Україна. Як слушно зазначає Тімоті Снайдер, саме Україна була в центрі колоніальних планів Гітлера. Сумнозвісний “План Ост” полягав в тому, що на наших теренах мав бути встановлений колоніальний режим, заснований на винищенні та рабській експлуатації місцевого населення.
Читайте також: Тімоті Снайдер: Історична відповідальність Німеччини за Україну
Але “проблемка” полягала в тому, що Україну на той момент вже привласнила інша імперія — Радянський Союз. Знищення нашої державності, масові репресії, розкуркулення, колективізація, Голодомор — по суті, це був сталінський “план Вест”. Попри всі відмінності, його мета була цілком аналогічна: перетворити Україну на ресурсний придаток імперії. І для Третього Рейху, і для Радянського Союзу українські землі були стратегічно важливими, а отже конфлікт між двома хижаками був лише справою часу.
Подальші події загальновідомі і не потребують докладного переказу. Нацистська імперія зазнала краху, а радянська встоялася. Так, сталінський СРСР суттєво відрізнявся від, наприклад, брєжнєвського, проте суть цієї держави не змінювалася ніколи. Радянський Союз по мірі сил прагнув підважити світовий лад, вимахував ядерним дубцем і, звісно ж, висотував життя із поневолених народів. Колективний Захід випробовував різні політики стосовно СРСР, але усі вони були орієнтовані на стримування, ослаблення та інші половинчасті заходи стосовно Імперії зла. Ми ж всі пам’ятаємо, як 1 серпня 1991 року Джордж Буш-старший примчав до Києва фактично відмовляти Україну від проголошення незалежності.
Втім, розпад СРСР все ж таки стався і спричинив на Заході справжню ейфорію. Але насправді Імперія зла не зникла, а просто увійшла у кризу, скинула стару шкіру і зовсім скоро взялася за старе. І мова не лише про Чечню, але також про Молдову, Грузію, Україну. Так, можливості для загарбання територій у Російської Федерації на порядки нижчі, ніж мав СРСР. Але Росія ані на крок не відступила від своєї історичної стратегії: намагатись зруйнувати міжнародні правила гри і експортувати назовні власну цивілізаційну модель. Ця модель, до речі, теж весь час лишалася незмінною: “православие, самодержавие, народность”, марксизм-лєнінізм, “русский мир” — все це змінні оболонки ординської матриці (про суть котрої Тиждень недноразово писав).
24 лютого 2022 року Захід отримав нагоду переконатись, що десятиліття спроб умиротворити Росію, прив’язати її до себе тенетами взаємовигідної торгівлі і візіями Європи “від Лісабону до Владивостоку” були марні. “Імперія зла” так і не облишила своєї агресивної і руйнівної програми. Те, що об’єктом нападу знов стала Україна — теж не випадковість. Скандальна стаття Тімофєя Сєргєйцева “Что Россия должна сделать с Украиной”, опублікована 3 квітня — це був анонс нового “плану Вест” для України. Та й хіба мова лише про нас? Свої глобальні плани Москва також оголошує цілком відверто: зруйнувати світовий лад, скинути “цивілізаційну гегемонію Заходу” і так далі. І все це — під мантри про “ядерний попіл”. Хижак оговтався, набрався сил і віддався своєму природному потягу.
Читайте також: Інколи знов. Чому Німеччина гальмує європейську допомогу Україні
Тож чи не зарано Другу світову війну оголосили закінченою? Звичайно ж, зарано. Вінстон Черчилль якось сказав: “Якби Гітлер вторгнувся до пекла, я би принаймні прихильно відзначив диявола у Палаті громад”. Що ж, від Сполучених Штатів російський диявол навіть отримував ленд-ліз. Але правда, на яку Захід так довго і старанно заплющав очі, полягає в тому, що диявол не загинув 1991 року і тим більше не перестав бути дияволом — і цю проблему треба нарешті вирішувати.
Друга світова війна закінчиться лише тоді, коли Російська імперія зазнає краху, тобто втратить фізичну здатність здійснювати експансію і погрожувати світові. Так, росіяни мають пройти через покаяння і денацифікацію, виплатити репарації і зробити ще багато чого. Проте не слід забувати, що цьому має передувати поразка — не режиму Путіна, а Російської Федерації як держави. А вже потім можна приступати до політичного та культурного екзорцизму.
Так, це буде важка, довга і витратна операція, котра потребуватиме колосального напруження сил міжнародної спільноти. Але лише по її завершенні європейці зможуть нарешті вимовити заповітне “Never again” і не покривити душею.