Ураховуючи кількість мігрантів, створено всі умови для провокації, що за потреби може бути використана як casus belli. Є навіть маркери, що стали звичними для багатьох конфліктних регіонів, у яких відкрито чи приховано бере участь Москва: до кордону прибули російські «журналісти», головне завдання яких — інформаційна підтримка гібридної атаки Кремля. Звичайно, слід очікувати і на банальний шантаж. Москва вже почала підготовку відповідного ґрунту — міністр закордонних справ РФ Серґєй Лавров запропонував Євросоюзу надати фінансову допомогу Мінську для облаштування табору для біженців і платити за те, що вони залишаються на території Білорусі. Фірмовий стиль Москви — обвинувачувати інших в гуманітарній катастрофі, яку вона сама створила.
Не випадково, що ця атака набирає обертів саме під кінець року — вже цього тижня починаються нічні заморозки, тому слід чекати на перші смерті від переохолодження. Російська пропаганда точно використає історії про нещасних замерзлих дітей для подальшого тиску на Польщу і ЄС. Цим нинішня ситуація на кордоні дещо нагадує перші газові війни між РФ та Україною 2005–2006-го та 2008–2009 років. Тоді так само пік суперечок припав на зимовий період, коли кожен день без опалення в Україні чи Європі міг би мати вкрай негативні наслідки, що сповна й використав Кремль.
Перші смерті на кордоні, неважливо, від морозу чи внаслідок сутичок з прикордонниками, достеменно стануть ключовим моментом у цій історії. На цьому наразі наголошують багато експертів в Україні й Польщі. Якщо знову проводити паралелі — коли окупанти вбили перших українських бійців у зоні АТО, це розвіяло останні сумніви серед наших військових і прибрало запобіжник, який роками створювався завдяки міфам про «братські народи». Усю історію нинішньої війни між Росією й Україною можна розділити на кілька таких точок неповернення: Зеленопілля, Іловайськ, Донецький та Луганський аеропорти, Дебальцеве, 32-й блокпост…
Читайте також: "Наймасштабніша спроба силового проникнення до Польщі". Все, що відомо про події на кордоні країни ЄС та Білорусі
Зараз подібне випробування може чигати й польських військових. На щастя для Варшави, за її спиною стоять союзники. «Нас не залякати, ми захищатимемо мир у Європі з нашими партнерами по НАТО та ЄС», — так написав днями у своєму твіттері польський прем’єр Моравецький. Хоча нинішня криза цілком може стати першим серйозним викликом єдності Альянсу після 9/11. Так само і для ЄС, який досі до кінця не оговтався від мігрантської кризи, що почалася 2015 року (знов таки, за участі Кремля). Важко сказати, як реагуватимуть на новий виклик уряди провідних країн Європи, надто коли у ФРН поки що немає лідера, Франція навесні обиратиме нового президента, триває енергетична криза й попереду зима.
Попри очевидний негатив для України, гібридна атака Білорусі може стати шансом для покращення відносин як із сусідами-поляками, так і з НАТО. Наші військові вже восьмий рік стримують російську агресію, при цьому боронять не лише нашу країну, а й решту Європи. Отже, Альянс нарешті має врахувати наш внесок і наш досвід. Певним чином на це днями натякнув міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, коли казав, що наша держава могла б стати членом ЄС і НАТО під гарантії завершити необхідні реформи. Однак головне при цьому — консолідоване рішення щодо нашого потенційного членства.
Цю тезу підтримав і керівник Головного управління розвідки Міноборони України бригадний генерал Кирило Буданов у своєму нещодавньому коментарі для Українського центру безпеки та співпраці. За його словами, на користь країни може зіграти напружена ситуація у відносинах Росії з Євросоюзом та США, а також енергетична криза в Європі, спровокована газовим шантажем Путіна. Буданов переконаний, що за таких умов «Україна може виявитися бажаним гостем навіть із низкою своїх невирішених питань». Києву лише треба бути послідовним й наполегливим у своїх намірах. Допомога Польщі може стати ще одним приводом для Києва нагадати про себе і вкотре довести важливість для Європи. Ми не можемо дозволити собі просто спостерігати, як розгоряється пожежа в сусідів, сподіваючись, що вогонь нас омине. Саме цю співпрацю 8 листопада Володимир Зеленський обговорював по телефону зі своїм польським колегою Анджеєм Дудою. Хочеться сподіватися, що наші країни зможуть сформулювати спільну стратегію. В кожній кризі завжди є вікно можливостей. Головне — його знайти і вміло використати таким чином, щоб і сусідам допомогти, і свої інтереси відстояти.
Напевно, в Кремлі це розуміють, тому наростили зусилля щодо розпалювання ворожнечі між Варшавою й Києвом. 6 листопада невідомі спаплюжили пам’ятник Юзефу Пілсудському та легіонерам у Кракові. Монумент розфарбували в кольори українського прапора, намалювали символ «ідея нації» та залишили напис «Польша не тільки для панів». Схожі акти вандалізму неодноразово траплялися раніше, причому не лише в Польщі. Однак цього разу є кілька деталей, які можуть вказати, що ймовірними виконавцями були не українці. По-перше, неправильний порядок кольорів (жовтий зверху, синій унизу), по-друге — «ПольШа» написано через літеру «ш», що відповідає російському правопису (часта помилка російських пропагандистів). Також, на думку керівника з польського Дослідницького центру сучасного безпекового середовища Міхаля Марека, сумнівним бачиться й натяк на українські націоналістичні сили, адже той самий «Національний корпус» є прихильником активізації співпраці з Польщею у сфері безпеки й оборони. Ба більше: навіть офіційно запропонував допомогу полякам у боротьбі з гібридною агресією зі Сходу. Та й для пересічних громадян України зовсім невигідно псувати відносини з поляками, якщо враховувати, скільки земляків зараз працює у цій країні. Цього разу, здається, провокація не спрацювала, адже не викликала «потрібного» резонансу в польському суспільстві. Але ж може повторитися знову.
Читайте також: Знищений “особливо небезпечний злочинець”, “партизанський наступ” та стіна на кордоні: що відбувається у Білорусі
Крім згаданих дрібних провокацій, існує й серйозніша загроза безпеці України. Цілком імовірно, що Лукашенка може розгорнути потік мігрантів у бік нашої країни: спільного кордону для цього в нас вистачає, чого не скажеш про сили, які мають його охороняти. Перші дзвіночки у вигляді проблем із постачанням електроенергії з Білорусі вже пролунали. Більш небезпечно виглядає пропозиція німецького депутата Нільcа Шміда (СДПН), який відкрито запропонував вирішити конфлікт, скерувавши біженців до України. Українська влада має бути готова до різних варіантів розвитку подій, коли, крім мігрантської кризи на кордоні, нам треба буде одночасно давати раду проблемам з енергетикою, коронавірусом, з протестними настроями в суспільстві та ймовірним загостренням на фронті. Хочеться сподіватися, що все це не виявиться несподіванкою для Банкової.