Те, що в умовах війни ми вважали тимчасовим, поволі стає «нормальністю» і, вочевидь, не на рік-два. Таке переосмислення торкнулося й шкільних укриттів. Що довше триває воєнний стан, то критичнішою стає потреба в підземних освітніх просторах.
В Україні жодному освітньому закладу не дозволять перейти ані на змішаний, ані на очний формат навчання без належно підготовленого укриття. Що вже казати про прифронтові регіони, де удари по критичній інфраструктурі унеможливлюють навчання в принципі — навіть удома без електрики та стабільного інтернету онлайн-уроки втрачаються.
Якщо навчання під землею стає нашою нормальністю, то зараз ми на тому етапі, коли можемо закласти те, що вважатиметься нормою для підземних освітніх просторів, і зауважу: гідною нормою. Безпека передусім, та вже не достатньо просто зробити ремонт у підвалі та поставити нові меблі. Укриття має бути не лише місцем для перечікування тривоги, а й простором для навчання та розвитку дітей тут і зараз, задля подолання освітніх втрат, а в майбутньому — осередком дозвілля для мешканців усієї громади. Як до цього прийти та в якій точці ми перебуваємо зараз?
Очікування VS реальність
Міністерство освіти і науки звітує, що 90 % закладів загальної середньої освіти забезпечені укриттями, а отже, можуть працювати в офлайні чи змішаному форматі. Однак реальність дещо інша.
До прикладу, в Дніпропетровській області восени 2025 року 73 % шкіл, з якими працює наш фонд, навчалися онлайн або змішано. Хоча ще наприкінці травня минулого року начальник Дніпропетровської ОВА заявив, що понад 85 % місцевих шкіл забезпечені укриттями.
Недостатня місткість укриттів або необхідність ділити простір з учнями кількох шкіл району призводить до того, що школи лише частково виходять в офлайн, подекуди сильно переважає дистанційне навчання. Наприклад, у школі Підгородненської громади, що на Дніпропетровщині, укриття відкрили в березні 2024 року, і розраховане воно на 650 осіб. Але фактична кількість учнів у закладі — 918. Відтак заклад працює в змішаному форматі.
По Україні, за результатами дослідження Державної служби якості освіти напередодні 2025/2026 навчального року, серед опитаних керівників шкіл лише 52 % зазначають, що їхні укриття можуть умістити всіх учнів, вчителів і технічний персонал, тоді як 48 % визнали місткість приміщень недостатньою. У відвіданих фахівцями закладах освіти укриття облаштовані безпосередньо на території школи у 87 % випадків, ще у 9 % учні та працівники закладів користуються приміщеннями неподалік, а 4 % — створили тимчасові захищені простори. Водночас близько 22 % респондентів говорять про нестачу коштів для поліпшення умов в укриттях.
З досвіду співпраці зі школами в прифронтових громадах, до того, як ми з партнерами починаємо допомагати з облаштуванням освітніх просторів, їхні укриття часто непридатні не те що для навчання, а навіть щоб пересидіти пару годин, поки лунає тривога. На старті роботи у 2022 році в деокупованих населених пунктах Чернігівської та Київської областей ми повсякчас бачили таку картину: бракує то коштів на якісний ремонт старих підвалів, то підхожих локацій для створення безпечних осередків. Але маючи ціль якнайшвидше відновити доступ до освіти та повернути громади до життя, ми заручились підтримкою міжнародних партнерів і стали самотужки готувати такі проєкти з нуля. Перші результати не забарилися: вже влітку 2022-го наша команда обладнала укриття у двох дитсадках Чернігова, розрахованих на 711 дітей. На підлозі укриттів, яка до того була ґрунтом, поклали бруківку та встановили мобільні туалети. А в школі на Київщині відкрити цілий клас-укриття — в Андріївській гімназії Макарівської громади. Із сучасною технікою та навчальними матеріалами простір став справжнім цифровим освітнім центром під землею.
Однак у 2022-му ми ще не здогадувались, що облаштовувати укриття доведеться з розрахунком на тривале перебування дітей у них.
Згодом за підтримки данського фонду LEGO Foundation вдалося облаштувати чотири укриття в дитячих садочках та школах Миколаївщини. Тепер діти вчаться, розвиваються, спілкуються в комфортному і захищеному середовищі. В укриттях є навчальні та ігрові зони, а для дошкільнят — зручні ліжечка для денного сну. Тут і на інших локаціях ми постійно думаємо про те, яку практичну користь даватиме дітям перебування в укритті. savED системно співпрацює з місцевою владою, шукаючи рішення, найбільш посильні в умовах життя кожної окремої громади та школи. На кінець 2025 року ми обладнали понад 70 укриттів у кількох регіонах:
- Миколаївській,
- Дніпропетровській,
- Харківській,
- Запорізькій,
- Чернігівській,
- Київській,
- Херсонській,
- Сумській областях.
Понад 40 тисяч дітей отримали можливість навчатися офлайн.
Що наразі вважається прийнятним укриттям?
Окрім офіційно визначених укриттів, законодавство не передбачає жодних альтернативних місць перебування дітей під час повітряної тривоги. Головний критерій — швидкість доступу до безпечного простору. Учні мають дістатися укриття за лічені хвилини з моменту оголошення тривоги. Такі сховища здебільшого облаштовують у колишніх підвалах та інших підсобних приміщеннях.
Не заборонено використовувати як найпростіші укриття цокольні поверхи будівель або підземні паркінги поблизу. В районах зі щільною забудовою допустима відстань до укриття — 300–500 метрів, та все ж за нормами ДСНС рекомендують мати безпечне місце не далі, ніж за 100 метрів від освітнього закладу.
Серед технічних вимог, визначених Державними будівельними нормами, укриття мають відповідати таким параметрам:
- Цегляні стіни мають бути завтовшки у 2–2,5 цеглини.
- Блоки чи панелі бетонних конструкцій — не тоншими за 56 сантиметрів.
Стіни можна зміцнити штучно: створити захисний бар’єр, уклавши мішки з піском або ґрунтом поперек конструкції. Ще один варіант — встановити додаткові плити чи блоки перед тонкими ділянками стін або вікнами.
Перебування в укритті має бути не лише безпечним, а й фізично можливим протягом кількох годин. Тому обов’язковими є:
- Вентиляція — для стабільних потоків свіжого повітря.
- Електрика — штучне освітлення, розетки, генератори з акумуляторами на випадок відключення електроенергії.
- Вода, каналізація та туалет — ідеально, якщо підвал під’єднаний до мереж, якщо ні — потрібно передбачити окремі зони для запасів питної та «технічної» води.
Якщо приміщення не відповідає хоча б одному з пунктів, очне навчання розпочати не дозволять. Рішення ухвалює комісія в складі представника місцевої влади, ДСНС та фахівця із цивільного захисту. Вони оглядають укриття, за потреби проводять технічне обстеження та складають акт про відповідність визначеним вимогам.
Попри спільні для всіх критерії та відповідність їм, досвід перебування в укриттях у кожного школяра й педагога різний. Десь це просторе, облаштоване приміщення з окремими кабінетами, вбиральнями, місцями для усамітнення та спільних ігор, а десь — тісний підвал без зонування, достатньої кількості парт, стільців, із сирістю та поганим освітленням.
Важливо розуміти: все це — вимоги до форми, а не до змісту
Миколаїв (підземна школа)
«Належними» умовами для навчання в шкільних укриттях досі залишаються ті самі, що їх висували в радянські часи до протирадіаційних укриттів. По суті, вимагалося побудувати «бункер» для захисту життя та здоров’я людей. Безпеку ставили понад комфортом і якістю навчання, але сьогодні ці три складники мають враховуватись на одному рівні.
І якщо ми вже говоримо про стандарти безбар’єрності, то це не лише про фізичний доступ до освіти, а й про можливість дітей безперешкодно розвиватися в наявних просторах. Саме тому в нас у savED в основі всіх проєктів з укриттями — турбота про гідність і комфорт кожної дитини. Кожного учня й учениці, які мають право на освіту за будь-яких умов. Нехай навіть для цього потрібно облаштувати цілу підземну школу.
Відверто кажучи, для західних областей України через віддаленість від повітряних небезпек і, відповідно — меншу кількість тривог виконання формальних вимог до укриття ще може бути дозволом вийти в офлайн. Тоді як для Харківщини, Миколаївщини, Дніпропетровщини, Запорізької та інших прифронтових областей такий підхід неприпустимий — там безпекова ситуація нестабільна, а тривоги тривалі.
За даними savED, ще з осені збільшилися обстріли, кратно зросла тривалість і частота тривог. Навіть за наявності в школах укриттів місцеві адміністрації часто не дозволяють виводити дітей в офлайн через постійну загрозу обстрілів. Відтак майже половина тутешніх школярів навчаються виключно онлайн.
Торік із понад 12 тисяч шкіл України 8 420 працювали офлайн, зазначали в МОН. Проте, як ми з’ясували в дослідженні savED «Війна, освіта і соціальний капітал. Три роки повномасштабного вторгнення», у прифронтових громадах ситуація суттєво відрізняється від загальнодержавної — там майже половина школярів (49 %) змушені вчитися дистанційно через близькість до фронту.
Оскільки Росія поруч, безпекова функція залишається за укриттями на все наше життя, Але ці простори мають бути життєздатними й після завершення бойових дій. Зрозумілі норми ДСНС, вимоги до «протирадіаційних укриттів» — без цього ніяк. Але ремонтуючи підземні простори, разом із безпекою варто подбати й про якість та комфорт цих місць. І тут ідеться не лише про нові парти, м’які стільці та вентиляцію. Подібно до генераторів та інтернету це вже не блага, а життєва необхідність. Водночас сучасне укриття має бути місцем, яке дозволяє продовжувати навчання наживо та сприяє засвоєнню знань і соціалізації дітей.
Години в укритті чи на «дистанційці» — не гарантія надолуження знань
У прифронтових громадах тривоги можуть тривати по 4–5 годин, а це фактично весь робочий день учителя й дитини. Багато часу витрачається не тільки на переміщення до укриття, а й на спроби повернутися до занять. Часто вчителям і на перервах бракує часу, щоб договорити важливе чи пояснити тему. У розмовах із педагогами дізнаємось, що навіть коли уроки перериває загроза обстрілу, і заняття в укритті проводити важко або неможливо, офлайн-навчання залишається значно ціннішим за дистанційку. Різниця очевидна: під час реальних занять учні зосередженіші, активніші, контакт між учителем і учнями встановлюється набагато легше, ніж за монітором.
Через постійні атаки на енергетичну інфраструктуру зникає світло, і тоді дистанційне навчання ускладнюється, а подекуди взагалі стає неможливим протягом кількох днів. До того ж деякі родини не мають змоги придбати альтернативні джерела живлення. Для їхніх дітей онлайн був чи не єдиною можливістю вчитися, а без стабільного зв’язку та електрики здобувати знання їм стає дедалі складніше. В таких умовах за відсутності обладнаних, гнучких за своєю суттю підземних навчальних просторів ми ризикуємо посилити й без того суттєві освітні втрати наших дітей.
Погляньмо на статистику фонду savED за минулу осінь:
- 2–3 повних уроки — середні сумарні втрати навчального часу на Харківщині через постійні тривоги.
- Від 30 хвилин до 2 годин, а часом і до 3–4 годин щодня становлять переривання уроків на Миколаївщині.
- 56–57 уроків на місяць втрачають школярі Чернігівщини.
- На Сумщині навчальний процес щодня переривається в середньому на 2–3 години.
- У дні інтенсивних обстрілів на Дніпропетровщині діти не вчаться по 4–6 годин щоденно.
- 1–2 години щодня, а в разі масованих атак — від 6 до 8 годин сягають втрати навчальних годин через тривоги в Запорізькій області.
Як бачимо, критична потреба в укриттях зберігається в школах прифронтових і прикордонних регіонів. Втрачені через тривоги уроки, недосконалість дистанційних занять, обстріли та відключення світла — все це додає труднощів в опануванні шкільної програми та погіршує психологічний стан дітей. Тож зростає потреба не просто в укриттях, а в безпечних просторах для повноцінних офлайн-уроків. Такі місця могли б також підтримувати психоемоційний добробут школярів — за рахунок живого спілкування з однолітками, вчителями, через спільні активності. І це реально втілювати на базі безпечних просторів, причому різного формату: в традиційних укриттях чи освітніх центрах на кшталт наших «Вуликів», у підземних школах для повноцінних офлайн-уроків чи в тимчасових модульних освітніх просторах із заняттями позмінно.
Дніпропетровщина (Апостолове)
Наразі про подвійне призначення укриттів мало хто говорить. Хоча саме такий підхід мотивував би керівництво закладів освіти й місцеве самоврядування поглянути на підземні освітні простори не лише як на «острівці безпеки» на період тривоги, а як на повноцінні освітні простори, де може бути все і для навчання, і для позакласних активностей. Кожна нова функція укриття нестиме нове наповнення, формуватиме запит на ту чи іншу подію, на певні навчальні матеріали, інвентар, на техніку й інженерне оснащення. Закладати основу для цього можливо вже зараз. Це і є переосмислення майбутнього укриттів, аби вони були не лише «на папері», а помітно покращували якість життя всієї громади, а нові активності в них — сприяли соціалізації дітей та їхнім успіхам у навчанні та в майбутньому.
До прикладу, в Запоріжжі спільно з обласною адміністрацією та KFC Україна ми створили інклюзивну підземну школу. Тут одночасно можуть вчитися 500 дітей. Глобально простір вміщує до 1500 осіб і має все необхідне для комфортного та безпечного навчання під час тривог: 17 сучасних класів, безбар’єрні вбиральні, зони для відпочинку та руханок, медичний кабінет, генератори. А в Ізюмі на Харківщині підземний освітній простір від savED — це взагалі єдине на все місто безпечне місце для навчання та дозвілля. Осередок із чотирма кімнатами облаштували в укритті одного з місцевих ліцеїв за підтримки GEA Україна, SQUAD Ukraine, Seven Lions Media, Roosh та меценатів із Німеччини.
Повернення життя в прифронтові громади
Ми не просто ремонтуємо старі підвали — ми створюємо в укриттях повноцінні освітні простори: з навчальними зонами, де можна продовжувати уроки, поки лунає тривога, із зонами для перепочинку, з усією необхідною технікою та навчальними матеріалами.
Шкільна програма доволі насичена, особливо коли доводиться поспіхом надолужувати освітні втрати. Подбати про безперервність навчання та передбачити таку функцію можливо і в укриттях. Ми робимо це так: за допомогою спеціальних рухомих конструкцій розділяємо простір на окремі класи. Це дозволяє одночасно кільком учителям спокійно вести уроки, а учням — не відволікатися від пояснень.
Важливо зберегти дітям зір за відсутності денного світла, тому наші укриття оснащуємо освітленням у 300–400 люменів — це навіть вище за стандартні норми. Як би не лютувала погода надворі, в наших укриттях завжди тепло й затишно. На етапі ремонту та монтажу обладнання залучені нами підрядники перевіряють якість підключення до опалювальних мереж. А завдяки мобільним меблям наші підземні освітні простори легко трансформуються. Вранці тут можуть тривати уроки, а вдень уже складають НМТ. Ввечері ж підлітки збираються побрейнштормити ідею власного проєкту — це вже учасники нашої молодіжної програми UActive. У деяких громадах тут знаходять прихисток і вихованці сусідніх дитячих садочків.
Миколаїв (підземна школа)
У куточках для відпочинку діти різного віку можуть емоційно розвантажитись: пограти в настільні ігри, почитати, поспілкуватися. Так в укриттях ми поєднуємо інженерні та освітні рішення. За відгуками дітей та вчителів, часто укриття від savED сучасніші та приємніші для навчання, ніж старі школи над ними.
Та найголовніше — ці простори дарують дітям можливість побути разом. Спілкування наживо, зі щирим сміхом, приколами, обіймами — сьогодні все це важить не менше за академічні успіхи, і в прифронтових громадах саме укриття стають єдиним місцем, де діти можуть продовжити вчитися, зустрічатися з друзями та зрештою відчувати себе частиною спільноти. Спільноти, яка живе, попри війну.
Потреба в безпечних просторах залишається критично високою
Торік Україна та Фінляндія заснували міжнародну Коаліцію укриттів цивільного захисту для розбудови мережі сучасних укриттів. За попередніми підрахунками Кабміну, нині маємо понад 62 тисячі укриттів, але потрібно в рази більше. В планах — до наступного року побудувати 2300 безпечних споруд, до 2030 року — ще 3000. За рахунок співпраці в межах Коаліції уряд розраховує залучити близько 14 млрд євро. Вочевидь, донори звертатимуть увагу не тільки на кількість новостворених укриттів, а й на якість і рівень комфорту в приміщеннях.
Щодо облаштування шкільних укриттів у бюджеті на 2026 рік на це заклали 5 млрд грн. Освітні заклади впродовж січня подавали заявки на державне фінансування. Пріоритет під час відбору надаватимуть школам у громадах із високим рівнем небезпеки, там, де є потреба в новому укритті чи капітальному ремонті наявного, а також закладам, де через брак коштів будівлі не вдалося відновити, але школа має проєктно-кошторисну документацію з відповідною експертизою.
Із позиції доцільності використання бюджетних коштів, зокрема субвенцій на облаштування шкільних укриттів, виглядає куди раціональніше подумати про кілька варіантів використання цих просторів. І тут недостатньо мислити категоріями ремонту, знати метраж приміщення та розрахувати оптимальну місткість, хоч і це важливо. Варто розуміти, як надати цьому простору подвійного призначення. Назвімо це «доданою цінністю» укриття. Наприклад, у будні це може бути підземна школа в першій половині дня, далі — простір для активного дозвілля з творчими, спортивними гуртками чи заняттями з психологом, а ввечері та на вихідних — безпечне місце для всіх мешканців району. Може, й дорослі були б раді тут збиратися на громадські обговорення чи публічні події.
Міністерство освіти не здатне проконтролювати кожне укриття на відповідність нормам. Але ми як громадськість, спільно з бізнесами та міжнародними фондами, готові ділитися своїми знаннями та досвідом, аби шкільні укриття ставали затишними, багатофункціональними та й просто класними — для дітей і дорослих.
Насправді укриття — це й про безпеку, і про відновлення якісного офлайн-навчання в школах, і про економічний добробут цілих сіл, селищ, міст та про можливість для батьків повноцінно працювати, знаючи, що їхня дитина в безпеці. Зважаючи на таке розмаїття, державним органам та місцевому самоврядуванню варто змінити кут зору та переглянути традиційні підходи до облаштування безпечних освітніх просторів — із суто відновлення протирадіаційних укриттів до розбудови гнучкої, різноманітної інфраструктури не лише для освітніх потреб.
Поки виконання приписів уряду важко поєднується і з рівнем комфорту укриттів, і з тим, як ці простори сприяють соціалізації дітей. Те, що зазначено на папері як місце, придатне для проведення уроків, насправді бажає кращого бодай на рівні розуміння реальних потреб дітей та педагогів. Уже навіть із цього випливає, яку функцію виконуватиме укриття: як сховище на випадок тривог, як простір для навчання й розвитку чи як районний або селищний хаб для дітей та дорослих.
Що вже зрозуміло: аби таких різноманітних безпечних просторів ставало більше, треба провести реальний аудит потреб дітей, освітян, батьків, а далі — переосмислити облаштування наявних укриттів, у тому числі державним коштом. Укриття мають стати стратегічною інвестицією в майбутнє. Для наших дітей сьогодні це не тільки шанс продовжувати офлайн-навчання, а й можливість проживати своє єдине дитинство, отримувати знання й віру в майбутнє там, де цього нас хоче позбавити ворог.
