«Конституція України в пункті четвертім статті 103 прямо вказує, що чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю березня п'ятого року повноважень Президента України. Остання неділя березня в 2014 році, який, відповідно, є п’ятим роком повноважень Президента України В.Ф.Януковича, припадає на 30 березня, на яке Верховна Рада України, дотримуючись Конституції України, зобов’язана призначити чергові вибори Президента України». Це – цитата з пояснювальної записки до проекту постанови ВР, зареєстрованого 8 січня нардепом від «Батьківщини» Олександром Бригинцем.
Викладена цими двома реченнями теза зараз широко пропагується опозицією. Мовляв, Янукович обрався в 2010 році, отже, це перший рік його повноважень. 2011-й – другий, 2012-й – третій, 2013-й – четвертий. Відповідно, 2014-й – п’ятий. На все добре.
Водночас опозиція мовчить про ст. 103 Конституції. А ця стаття прямо каже, що президент обирається на п’ять років. Очевидно, з лютого 2010 року до березня 2014 року минає лише чотири роки та один місяць. І ініціатива Бригинця, таким чином, суперечить ст. 103.
Але диявол, як відомо, в деталях. Коротко пригадаємо все спочатку.
Читайте також: Янукович стає диктатором доісторичного зразка
30 вересня 2010 року Конституційний суд де-факто скасував дію Основного Закону, ухваленого в грудні 2004 року. Тим самим конституційні судді не лише створили небачений в модерній Європі прецедент, але й наплювали на обіцянки Віктора Януковича, котрий перед тим, як стати президентом, не раз полум’яно обіцяв всіляко відстоювати Конституцію-2004 і передбачену нею параментсько-президентську республіку. Втім, Віктор Федорович анітрохи не образився.
На жаль, повернувши нову-стару Конституцію, автори цієї операції заклали колізію: за текстом Основного Закону від 1996 року, чергові вибори парламенту мали відбутися в березні четвертого року його повноважень, а вибори президента – в жовтні п’ятого року повноважень глави держави. Відтак парламент розпочав процес внесення змін до розділу XV нової-старої Конституції – до її Перехідних положень. Ішлося про те, щоб встановити однаковий термін повноважень для президента, Верховної Ради, парламенту Криму та всіх місцевих рад – 5 років.
1 лютого 2011 року ці зміни остаточно ухвалили 310 голосів при 300 необхідних. Сорок один голос дали депутати, що зайшли до ВР від «Нашої України – Народної самооборони», сім – фракція «Батьківщини» (цих сімох виключили з фракції одразу по завершенню голосування). Фактично, вибори президента та парламенту просто поміняли місцями в календарі. Голосування за депутатів, яке до того мало відбуватися в останню неділю березня, переставили на останню неділю жовтня. А перший тур президентських виборів, що значився останньою неділею жовтня – на останню неділю березня.
Читайте також: Конституційна асамблея як запасний варіант влади
Конституційні зміни також чітко вказували, що обидва голосування мають відбутися в 2012 році. Сьогодні опозиціонери заявляють, що в цьому Перехідні положення суперечать «основному тілу» Конституції. Проте Перехідні положення – це лише один із розділів Основного Закону, який, на думку багатьох правників, має таку ж силу, як і решта чотирнадцять.
Разом із тим не можна не звернути увагу на дивну мотивацію деяких прибічників конституційних змін. Так, комуніст Адам Мартинюк під час обговорення цього питання в парламенті три роки тому заявив: «Якщо ми не внесемо зміну в Конституцію України, то ми зменшимо конституційний термін президента, який піде у жовтні, в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень. Тобто він не добуде десь майже один рік своїх повноважень».
Отже, депутат Мартинюк був упевнений, що за Конституцією 1996 року п’ятим роком повноважень Януковича має бути саме 2014-й! Саме те, про що кажуть нині депутат Бригинець та його однодумці.
Досвід попередніх президентських виборів тільки ще більше заплутує справу. Леонід Кучма йшов на другу каденцію восени 1999 року. Нові вибори відбулись рівно за п’ять років, восени 2004-го. Отже, п’ятирічний термін складав саме п’ять років, як того й вимагає ст. 103 Конституції.
Через Помаранчеву революцію Віктор Ющенко офіційно став президентом лише в січні 2005-го року. Одночасно була змінена Конституція. При цьому п’ятирічного терміну президентства зміни не торкнулись. Проте в 2009 році найбільші параментські фракції –БЮТ і Партія регіонів – були переконані, що п’ятим роком повноважень президента Ющенка є 2010-й рік! Інакше кажучи, тоді регіонали вважали, що п’ять дорівнює чотирьом! Знов-таки, так само, як зараз вважає опозиція. В результаті Рада призначила нові президентські вибори на січень 2010-го року (399 голосів «за).
До речі, тоді зі скороченням свого президентського терміну цілком погодився і сам Ющенко. Але Янукович – не Ющенко. І саме тому, напевне, конкретний термін його походу по другий термін тепер внесено в Конституцію. Що дуже ускладнює реалізацію задуму про президентські вибори в березні 2014-го.
А політичні реалії роблять це геть неможливим. Ось приклад. Тими ж конституційними змінами на два роки (!) продовжено функціонування Київської міської ради (адже зміни, нагадую, встановили й термін виборів місцевих рад). І в травні 2013 року Конституційний суд визнав цей дивовижний фінт цілком законним (судді Баулін, Стецюк та Шишкін, щоправда, підписали на цю тему окремі думки). Але і ще до того законопроекти про проведення виборів у Києві, що їх подавали опозиціонери в минулому та позаминулому році, як правило, не доходили навіть до стадії розгляду в сесійній залі. Очевидно, такою ж буде й доля нинішнього проекту Олександра Бригинця.
Проте в усій цій історії є інший нюанс, про котрий наразі не говорять. Як уже згадувалось, ст. 103 Конституції дає президентові 5 років на один термін виконання повноважень. Якщо йдеться не про календарні, а про «фізичні» роки, то для Віктора Януковича цей період спливає в п’яту річницю його інавгурації – а саме, 25 лютого 2015 року. Між тим, до першого туру виборів лишається ще більше місяця.
Хто є президентом у цей час? В принципі, Конституція встановлює тут певний «запобіжник»: згідно зі ст. 108, «президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного президента України». Саме тому, наприклад, Леонід Кучма продовжував видавати укази та підписувати президентські розпорядження аж до інавгурації Віктора Ющенка в січні 2005-го, хоча 5-річний термін повноважень Кучми математично сплив ще 30 листопада попереднього року.
Водночас ніякого «виконуючого обов’язки президента» Конституція та закони України не передбачають. Тож ст. 108 суперечить ст. 103 – і ця неузгодженість навіть помітніша, ніж неузгодженість між Перехідними положеннями та «основним тілом» Конституції, про яке зараз говорить опозиція.
Відтак через тринадцять місяців опозиція матиме принаймні формальні підстави стверджувати, що в Україні більше немає президента. І що останній місяць президентських перегонів та саме голосування відбуваються за відсутності в країні повноцінного глави держави. Навряд чи борці з режимом випустять з рук такий простий пропагандистський хід.