Марека Сівєца сміливо можна назвати другом України. Він у нас частий гість – жоден політичний конфлікт не залишається поза його увагою. Його знають лідери всіх ключових політичних сил, та, найголовніше, пан Сівєц напрочуд тверезо та реалістично оцінює нашу політику й політиків. Одразу після Помаранчевої революції він сказав: «Українцям ще ніхто не повідомив, що вони мають дужче затягти паски, менше витрачати та більше працювати. Зараз багато говорять про світло в кінці тунелю, але цей тунель буде дуже довгим та настільки вузьким, що часом доведеться повзти ним рачки». Іноді Марек Сівєц супроводжує українців на шляху цим тунелем. Тиждень зустрівся з європарламентарем під час саміту YES, «Ялтинської Європейської Стратегії», у якому він щороку бере активну участь.
У. Т.: Ви часто допомагали вирішувати політичні конфлікти в Україні. Що ви бачите зараз?
– Мені здається, зараз немає проблем, якихось конфліктів чи боротьби. Україна йде до боротьби – я маю на увазі президентські вибори наступного року. Зараз є одна очевидна річ: якщо уряд не має більшості в парламенті, рано чи пізно він припинить своє існування. Коли немає більшості, неможливо вирішувати щоденні проблеми, ухвалювати необхідні закони. Це закінчиться. Питання лише в тому, коли це відбудеться.
У. Т.: І коли ж, на вашу думку? Який ваш прогноз?
– Все залежатиме від Юлії Тимошенко – від того, коли вона вирішить розпочати свою передвиборчу кампанію. Думаю, зараз почнуться канікули в політиці, до осені нічого не відбуватиметься. Восени Тимошенко має вирішити, коли для неї буде найкращий момент розпочати свою кампанію. Тоді вона піде з уряду і як один з основних кандидатів на посаду президента розгорне активну підготовку до виборів. У неї менше шансів стати президентом, якщо вона перед виборами очолюватиме уряд – і вона це добре розуміє. Тому працюватиме як опозиційний кандидат. Варто очікувати, що коли Тимошенко вирішить піти з уряду, в Україні почнеться безлад, бо вся країна включиться в процес виборів. Є вибори – немає роботи. Ви це добре знаєте, бачили останніми роками. І це, я вважаю, головна проблема.
У. Т.: Чого бракує для нормальної роботи демократичній коаліції?
– Одразу зауважу, що всі сили, які зараз представлені в парламенті, є демократичними. Тому назви зі словом «демократичний» – це пропаганда. На щастя, вже кілька років в Україні відбуваються чесні прозорі вибори, тому всі їхні переможці є демократичними силами. Щодо «помаранчевої» коаліції (мені зручніше так називати союз «НУ» та БЮТу), я вважаю, що ця коаліція має переважно історичний характер, тому не завжди може правильно розв’язувати нагальні для країни проблеми. В мене іноді виникає думка, що «НУ» краще спрацювалася би з Партією регіонів, багато важливих питань вирішувалися би швидше.
У. Т.: Тобто Європа очікує на коаліцію між «НУ» та ПР?
– Нам не важливо, хто керуватиме країною – це цілком ваш вибір. Єдине, чого ми вимагаємо, – ясність. Нам потрібно знати, хто прем’єр-міністр, хто є більшістю в парламенті, які відносини коаліції з президентом. Наразі ми цього не знаємо. Тому Європі трохи складно вести діалог з Україною.
У. Т.: Чи помітна взагалі різниця між політичними силами в Україні? Програмами, діями чи якими ознаками вони відрізняються одна від одної?
– Відверто кажучи, важко зрозуміти, хто в Україні ліві, хто праві, ліберали чи «зелені». Програми… В «НУ» та БЮТу нібито одна програма дій |коаліції|, чим вони і схожі. Але на практиці дуже різні. Тому поки що ми відрізняємо українських політиків переважно як різних людей, особистостей, а не прихильників певної ідеології.
У. Т.: Ви спілкуєтеся з представниками всіх політичних сил?
– Так, з усіма партіями, представленими в парламенті. Крім комуністів – вони самі не хочуть з нами розмовляти. Першочергові питання, які ми ставимо на наших зустрічах, – це підхід до європейських та євроатлантичних проблем. І в цьому напрямі працюємо.
У. Т.: Чи не передчасно Україна стала парламентською республікою? Може, президент має бути головним?
– Парламентська республіка – це добре. Нікому не подобається, коли вся влада зосереджена в руках однієї людини. Ваша проблема зараз полягає в тому, щоб відділити парламент від президента, дати йому трохи більше влади. Парламент має бути серйозним учасником політичних подій, бо в ньому представлено багато політичних сил, а, отже, є можливість вирішити найрізноманітніші проблеми суспільства. Для мене влада парламенту – це європейська, демократична ознака. Що ж до президента, часом він використовує свою владу надмірно. Йому подобається видавати багато указів, підписувати розпорядження – і щодо великих, і щодо маленьких проблем. Так не можна. Всі розуміють, що найголовніше в державі, – закони та право. Але коли президент і парламент видають закони, які суперечать один одному, ніхто не знає, кого слухати. Мені це все не подобається.
У. Т.: Чого ви очікуєте від президент- ських виборів 2010 року?
– Сподіваюся, що після них буде сформовано сильну та стабільну більшість у парламенті. Наразі її немає, і навряд чи вона з’явиться до президентських виборів.