По-перше, всупереч поширеній думці, Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури не населяють холоднокровні прокрусти, які підлаштовують юні таланти під один-єдиний формат. Книжкова графіка на виставці представлена переважно роботами студентів і випускників НАОМА, й чимало з них тішать орієнтацією на світові тренди і творчим пошуком поза стандартами. З одного боку, «модернізація» української академічної спільноти може декому здатися вельми незначною порівняно із західними художніми школами, де давно можна вивчати контекстуальний та абстрактний живопис (Відень), ситуативне (Гельсінкі) й інтермедійне (Токіо) мистецтво. А з іншого – сьогодні повальне оцифровування у світі врівноважується сентиментом до рукотворних артефактів, і тут студенти київської академії мають козир: їхня робота може бути високо оцінена в середовищах, узурпованих мультимедійністю. Учасники виставки самі зізнаються, що розглядають електронний планшет як один з інструментів, який можна освоїти самостійно, але традиційним засобами користуватися приємніше.
Друга надія, яку вселяє трієнале: у нашого книжкового ринку є реальні шанси на поповнення якісно оформленими книжками. Принаймні видавець уже сьогодні має з чого обрати. На масштабній виставці візуалізовано широке коло літератури: від народних казок, через український авангард, до Кафки і Гессе. Не менший арсенал художніх рішень: від барвистого дитячого наїву до потужного експресіонізму, від аплікацій до ювелірно виконаних офортів. Олег Грищенко, учасник виставки і випускник НАОМА, розповідає: «Зараз на українському ринку є попит на ілюстрацію дитячих творів, а в мене душа до цього не лежить. Книжку полишати не хочу й тому чимало речей роблю для себе. За кордоном є невеличкі видавництва, які спеціалізуються на нешаблонно оформленій літературі, вони переважно грантові, а в Україні фонди рідко працюють у цьому напрямі. Наша проблема не у відсутності цікавих художників, а в тому, що більшість видавництв не можуть дозволити собі бодай раз на рік випускати по два-три артбуки. Це ризиковано: читачі ніяковіють, побачивши на ілюстрації кругле замість квадратного, але такі видання з часом виховують толерантність до чогось інакшого». Схоже, проблему міг би вирішити простір для ефективного спілкування між усіма зацікавленими сторонами, адже кожен має чим поділитися, але нині ця інформація циркулює досить розрізнено. Наразі молодим книжковим ілюстраторам, щоб вийти в люди, варто засвоювати навички фандрейзингу, бо після Другої всеукраїнської трієнале книжкової графіки не залишиться навіть каталогу – сутужно з фінансами.