У травні 2012-го міністр освіти Румунії Іоан Манґ пішов у відставку після того, як з'явилися докази, що він видав за свої в одній зі своїх книг великі уривки з роботи японських вчених.
Невдовзі після цього почали звинувачувати в плагіаті і голову румунського уряду Віктора Понту, про що написав журнал Nature. За інформацією видання Віктор Понта, який став прем'єр-міністром в кінці квітня, скопіював більшу частини своєї дисертації з права у 2003 році з публікацій інших авторів без належного посилання на джерела.
До цього останнім скандалом з порушенням авторських прав у 2012 році була справа президента Угорщини Пала Шмітта. У січні його звинуватили в плагіаті докторської дисертації. Угорські ЗМІ тоді припустили, що Шмітт скопіював близько 180 з 250 сторінок своєї дисертації під назвою «Аналіз програми Олімпійських ігор сучасності» з дослідження 80-х років, написаного французькою мовою Ніколаєм Георгієвим. Через обурення у суспільстві у зв’язку з підтвердженням плагіату спеціальною комісією наприкінці березня 2012 року Шмітт пішов у відставку.
В Австрії жертвами плагіату також у свій час ставало кілька провідних політиків. Зокрема, представника Австрії в Єврокомісії та комісара ЄС Йоганнеса Гана ще в 2007 році звинуватили у переписуванні багатьох сторінок докторської дисертації з інших книжок. Спеціальна комісія Університету Цюріха тоді не підтвердила випадки плагіату.
Втім, у лютому 2011 року депутат від Партії зелених Петер Пілц підняв питання про повторну перевірку дисертації. Наприкінці травня нова комісія опублікувала результати оцінки, виявивши, що плагіат становив 17,2% роботи Гана. Комісар ці звинувачення відкинув, назвавши їх політично вмотивованими.
Самого ж Пілца, який нападав на Гана, також звинуватили, при чому, у двох випадках плагіату. Зокрема, мисливець на плагіат Штефан Вебер звинуватив Пілца у тому, що його дисертація від 1993-го року «Економічне значення впровадження нових ЗМІ в Австрії» є «слово в слово ідентичною» з дослідженням «Економічний вплив нових медіа в Австрії» від 1982-го року, яке Пілц опублікував разом з інформатиком Ханнесом Вертнером. Крім «самоплагіату» Пілцу також закидають «неетичне авторство», оскільки ім’я Вертнера в дисертації Пілца вже не згадувалось. Пілц також відкинув усі звинувачення, зазначаючи, що робота є його власною, а спільне авторство він вказував.
Найбільшу кількість випадків плагіату серед високопосадовців було виявлено в Німеччині. Так, у березні 2011 року через плагіат дисертації, написаної в 2007 році в університеті Байоройта вчене звання та посаду в уряді втратив міністр оборони Карл-Теодор цу Гуттенберг.
В 2011-му році звання доктора позбавили також європосланця від вільної демократичної партії (FDP) Сильвану Кох-Мерін. Їй закидали плагіат 56 з 201 сторінки дисертації 2001-го року про латинський монетарний союз 19-го ст.
Плагіат знайдено й у роботі іншого європосла від партії FDP Йорга Чарцімаркакіса.
А у липні 2011 року у плагіаті звинуватили міністра культури Бернда Альтусманна. Зокрема, Альтусманну закидають, що на 114 сторінках своєї дисертації він 88 разів використав чужі думки без посилання.