Так, джерела видання, близькі до Головного слідчого управління Служби безпеки України, стверджують, що Геннадій Піскун наклав на себе руки. «Сам» чи «не сам» вилетів із вікна свідок афери – може, й запитання, але немає сумнівів у тому, що причиною стала справа «Родоводу», пише автор.
Зокрема, у розслідуванні фінансової афери, проведеному відділом ГСУ СБУ під керівництвом полковника Олега Животова, «Піскуна розглядали як одного з основних свідків, що міг дати показання про особистостей і схеми, завдяки яким банк «Родовід» перетворився на символ державної корупції».
Згідно з постановою про залучення Піскуна як обвинувачуваного його обвинувачували «у попередній змові з групою невстановлених осіб» по отриманню права на чуже майно в особливо великих розмірах, передане в іпотеку «Родовід Банку» А.Задорожним і А.Островим, шляхом обману та з метою неповернення боржниками кредиту, тобто діючи в інтересах третіх осіб.
Слідчі СБУ розкрили величезну і трудомістку схему фальсифікацій: «невстановлені особи» в липні-листопаді 2009 року підробили цілий пакет документів. Зокрема, були підроблені земельні акти і оціночні документи на неіснуючі земельні ділянки, які були передані в заставу банку. Посадові особи «Родовід Банку» в розпал кризи з незрозумілих мотивів вирішили списати з позабалансового рахунку фінустанови прийняте в іпотеку майно на суму 62,816 млн грн. Натомість вони одержали неіснуючу заставу, наявність якої відповідні служби банку чомусь не завдали собі клопоту перевірити. Це рішення підписав заступник голови правління банку Юрій Дробноход.
Значення Піскуна полягало в тому, що він міг дати свідчення, завдяки яким слідство могло зайти на самий верх. І тоді б посадові особи (засновники банку, кредитна рада) могли б бути притягнуті до відповідальності і розповісти, з ким, в свою чергу, ділилися вони.
Розслідуючи аферу «Родоводу», видання звернулося за коментарем до адвокатів. За їх словами, зазвичай безпосередніми виконавцями розкрадань і фінансових махінацій (при кредитуванні це зазвичай директори, засновники і бухгалтери позичальника) є в більшості випадків «інструментальні» особи, яким і був Піскун.
Близьке до слідства повідомило, що слідчі розраховували, що Піскун дасть свідчення і підтвердить їх у суді. «Але те, що Піскун заговорить, стало зрозуміло не тільки слідчим … Немає сумнівів, що на Піскуна тисли з двох сторін – ті, хто хотів одержати зізнання, і ті, хто хотів, щоб Піскун не дав на них показань», – розповідає джерело.
Справа проти Піскуна була «реальною», але тепер, після його самогубства, багато «ниточок» обірвано, і слідству потрібно знайти нові епізоди і ретельно їх розплутувати.
Між тим, джерела видання повідомляють, що це вже не перший «нещасний» випадок в історії з «Родоводом». Після допиту в СБУ 2010 року нещастя сталося і з начальником юридичного департаменту банку Олександром Івахненком. За офіційною версією, він нібито послизнувся у ванній і одержав множинні травми голови, після чого кілька місяців лежав у лікарні.
Нагадаємо, у червні 2010 року СБУ виявила факт розкрадання коштів «Родовід Банку» на суму понад 340 млн гривень у вересні 2009 – лютому 2010 років. 13 травня 2011 року СБУ порушила кримінальну справу проти групи осіб за підозрою в розкраданні коштів цього банку.
Як відомо, у середині 2009 року Родовід Банк був рекапіталізований за рахунок державних коштів, однак це не вирішило проблем із платоспроможністю банку.
У вересні 2010 року Кабінет Міністрів і Національний банк вирішили створити санаційний банк на базі Родовід Банку.