Мінна зброя у війні на морі заслуговує на особливу увагу. Вона завжди відрізнялась від решти бойових засобів більшою ефективністю та значно меншою вартістю. В історичній ретроспективі відомі випадки, коли навіть потужні флоти великих морських держав виявлялись безсилими перед застосуванням противником морських мін, зазнавали суттєвих втрат і були змушені відмовлятись від тактичних і навіть стратегічних цілей.
У цьому контексті варто згадати прикру невдачу британського флоту на Балтиці під час Кримської війни 1854–1855 років, де через наявність мін довелось відмовитись від атаки на Кронштадт і деякі інші фортеці. А в роки Першої світової війни турецькі морські міни під прикриттям берегових батарей у протоці Дарданелли завдали значних втрат британсько-французькому флоту і зірвали його прорив до Константинополя.
Морські міни активно використовувались усіма протиборчими сторонами та під час Другої світової війни, і після її завершення — у більшості основних військових конфліктів: у Кореї, В’єтнамі, Іраку тощо. Сама мінна зброя постійно вдосконалюється і сьогодні залишається важливим засобом оборонного характеру, що вимагає підтримання флотами необхідного рівня потенціалу боротьби з мінною загрозою.
Застосування Іраном мін як одного з компонентів блокади Ормузької протоки під час поточної війни проти США й Ізраїлю експерти порівнюють із закриттям протоки на замок. Утім, з огляду на потреби світової економіки актуальність розблокування протоки вийшла на рівень одного з найбільших світових пріоритетів.
Ідеться про необхідність розмінування не лише безпосередньо Ормузької протоки, а й Перської затоки, площа якої становить 241 000 кв. км. Тобто, потрібно буде ретельно обстежити, ідентифікувати та нейтралізувати всі міни та інші вибухонебезпечні предмети.
З огляду на це доцільно буде нагадати, чим є мінний потенціал Ірану, скільки і яких мін мають на озброєнні ВМС КВІР, скільки їх встигли встановити на судноплавних шляхах Ормузу, а головне — в який спосіб і коли вони можуть бути виявлені та знешкоджені.
Мінний арсенал іранського режиму
Поряд із протикорабельними крилатими та балістичними ракетами, морськими та повітряними дронами іранські морські міни загородження становлять значну загрозу для судноплавства в Ормузькій протоці. За різними оцінками, в арсеналах ВМС КВІР можуть перебувати від 2-х до 6 тисяч морських мін різних типів, пристосованих для постановки з кораблів, катерів, підводних човнів, гелікоптерів і навіть із берега.
Основу іранських глибоководних мін становлять якірні міни типу Maham-3, які можуть використовуватись на глибинах до 100 м. Маса міни становить 383 кг (у т. ч. вибуховий заряд 120 кг), діаметр — 0,8 м. Її детонатор реагує на низькочастотні акустичні сигнали від судна, що проходить над нею і підриває бойову частину. Також міна може мати магнітний детонатор.
Іншою, менш складною, але також дуже небезпечною якірною міною є міна Maham-1. Вона існує в чотирьох версіях з різною масою бойової частини — від 20 до 120 кг.
Набагато складнішими для виявлення противником є донні міни Maham-2 з бойовою частиною у 320 кг вибухівки. Вони можуть оснащуватись пристроями затримки, що дозволяють ігнорувати певну кількість суден, які пройдуть над міною, і вибухнути під одним із наступних.
Так виглядає асортимент мінного озброєння ВМС КВІР.
Міна Maham-6 зі 120-кілограмовою бойовою частиною — точна копія класичної італійської донної міни Manta, яка очікує на потенційну жертву, ховаючись на морському дні, де її конічна форма ускладнює виявлення. Втім, використання таких мін обмежується відносно невеликими глибинами — переважно для протидесантної оборони власного узбережжя.
ВМС КВІР також мають на озброєнні рухомі (самохідні) міни невстановленої назви — ймовірно, китайської розробки ЕМ-56. Такі міни можуть виставлятись через торпедні апарати підводних човнів, що неодноразово фіксувалось у березні-квітні 2026 року. Вони можуть запускатися з берегових установок для прихованого мінування визначених фарватерів або акваторій. Дальність ходу міни становить до 10–20 км.
За даними британської розвідки, Іран імпортував з Китаю реактивні міни ЕМ-52, які відрізняються способом дії. Так, міна встановлюється на морському дні на глибинах понад 200 м. Коли сенсори міни виявляють судно, що проходить над нею, бойова частина з ракетним двигуном відстрілюється й уражає підводну частину цілі.
Також повідомлялось про імпорт з Росії мін МДМ-3 (еквівалент іранської міни Maham-2) та про використання ВМС КВІР для постановки мін 333-мм реактивної системи залпового вогню Fajr-5. Імовірно, йдеться про донні міни, розраховані на глибини до 30 м.
Іранський моторний катер транспортує якірну міну Maham-1.
За повідомленням Пентагону, у березні КВІР почав мінування Ормузької протоки з використанням маломірних суден — катерів, здатних нести від однієї до трьох морських мін. Зазвичай це відбувалось у нічний час та в умовах активної протидії американської авіації, яка знищила від 15 до 19 катерів з мінами.
А 8 квітня було викрито спробу прихованого мінування іранцями фарватерів біля берегів Бахрейну з малого підводного човна. Це свідчить про намір Ірану заблокувати судноплавство і в Перській затоці. Внаслідок такого хаотичного мінування точних координат виставлених мін не має ніхто, навіть КВІР. А кількість виставлених в регіоні іранських мін може вимірюватись кількома десятками та може бути збільшена. Так, упродовж 20–24 квітня Іран знову активно займався мінуванням Ормузької протоки.
Хто і як розмінує Ормузьку протоку
Як підібрати ключ від мінного замка в Ормузькій протоці, хто має це робити та як виглядатиме така операція? І, що не менш важливо — скільки це коштуватиме? За попередніми оцінками, вартість такої операції буде чималою, і навіть США не можуть дозволити собі її проведення власними силами. Отже, йдеться про необхідність створення міжнародної коаліції, яка передусім забезпечить фінансові та матеріальні аспекти.
Так, вартість використання протимінних кораблів для розмінування Ормузької протоки складається з прямих експлуатаційних витрат та значних супутніх витрат на страхування і логістику. Прямі витрати на експлуатацію одного протимінного корабля можна оцінити як його вартість ($50–100 млн) та річне утримання ($10–15 млн). Вартість роботи такого корабля безпосередньо в зоні конфлікту включатиме також бойові надбавки екіпажу, підвищене споживання пального та використання підводних дронів.
Операція також ускладнюється тим, що іранські міни можуть бути встановлені з використанням сучасних технологій, що ускладнює їх виявлення та знешкодження.
За експертними оцінками, повна операція з очищення акваторії площею близько 2000 кв. миль вимагатиме залучення щонайменше від 10 до 15 спеціалізованих кораблів протягом 6–12 місяців.
На думку міністра енергетики США Кріса Райта, для відновлення транзиту через Ормуз достатньо буде створити безпечний коридор для безперешкодного руху суден, а вже потім займатись очищенням від мін усієї акваторії.
Від самого початку американська сторона намагалась очолити цей процес і підпорядкувати собі потенційну міжнародну коаліцію. Своєю чергою, європейські союзники в НАТО дистанціювались від намірів Вашингтона долучити їх до війни США і Ізраїлю проти Ірану. Ба більше, там розглядають можливість розблокування і розмінування Ормузької протоки лише після припинення бойових дій.
2 квітня 2026 року у відповідь на загрози судноплавству в Ормузькій протоці понад 40 країн Європи, Азії та Близького Сходу офіційно почали процес формування міжнародної (франко-британської) коаліції для розмінування та забезпечення судноплавства на цій стратегічній морській комунікації. Про можливість приєднання до такої коаліції у разі досягнення мирної угоди між США й Іраном заявила, зокрема, Туреччина. А Німеччина оголосила про готовність направити в регіон один протимінний корабель у супроводі допоміжного судна.
Представники коаліції вже розпочали в Лондоні процес військового планування місії на чолі з Великою Британією. Союзники мають визначити конкретний формат місії: від супроводу торгових суден до розмінування, обміну розвідданими та координації з країнами регіону. При цьому виключається ризик втягнення у війну. В дипломатичних колах країн ЄС визнають, що розблокування і розмінування Ормузької протоки вимагатиме координації з США та Іраном. А це можливо лише після стабілізації ситуації або досягнення перемир’я.
Зі свого боку, адміністрація Дональда Трампа з 1 травня активно просуває план створення нової міжнародної коаліції Maritime Freedom Construct (MFC). Насправді це скоріше оперативно-дипломатичний альянс, до якого США запрошують союзників. Адже в Білому домі не можуть чекати через внутрішні проблеми, зростання цін на нафту тощо. Крім того, американському флоту бракує протимінних кораблів: він може використати в Ормузі лише два тральники, терміново викликані з Південно-Східної Азії, а також авіаційні системи дистанційного розмінування.
Цього точно недостатньо для розмінування протоки, тож Вашингтон і згадав про союзників. Утім, Франція, Велика Британія та інші країни-партнери після переговорів щодо участі в коаліції MFC заявили про готовність допомогти відкрити протоку лише після закінчення конфлікту. Україна також висловила готовність долучитись до розмінування Ормузу у складі британсько-французької місії.
27 квітня під час чергової наради силового і міжнародного блоку адміністрації США, присвяченої, зокрема, «іранському питанню», ухвалили принципове рішення щодо можливості поновлення військової кампанії проти Ірану у разі, якщо той протягом двох тижнів не представить пропозицій мирної угоди, які можуть задовольнити Вашингтон. Також там вирішили прийняти допомогу від Німеччини та Нідерландів у разі створення місії з деблокади Ормузької протоки та від України у розмінуванні останньої у разі високого рівня мінування.
Українська складова
Українські кораблі «Черкаси» і «Чернігів», а також естонський Sakala на навчаннях.
Президент України Володимир Зеленський офіційно повідомив про готовність виділити українські протимінні кораблі для розмінування Ормузької протоки. Йдеться про два протимінні кораблі — «Черкаси» і «Чернігів», які мають підготовлені екіпажі та тимчасово базуються в британському Портсмуті. Також там базуються два інші українські протимінні кораблі — «Маріуполь» і «Мелітополь», а у червні очікується прибуття ще одного («Генічеськ»). Втім, попри повідомлення деяких ЗМІ, про направлення останніх у район Ормузької протоки поки не йдеться.
Отримані від Великої Британії в рамках діяльності «корабельної коаліції» кораблі «Черкаси» і «Чернігів» належать до тральників-мисливців за мінами британського типу Sundown. Це сучасні універсальні протимінні кораблі, призначені для пошуку і знищення мін у глибоководних і відкритих морських акваторіях.
Повне водозаміщення корабля цього типу — 484 т, довжина 52,5 м, ширина 10,9 м, осадка 2,3 м. Корпус виготовлений з армованого склопластику, що не має магнітних властивостей і виключає активації магнітних детонаторів мін. Енергетична установка дизельна, у складі 2-х високооборотних двигунів типу Valenta, що працюють на два циклоїдальні рушії типу 16GS з електронним управлінням. Швидкість повного ходу — 15 вузлів.
Для самозахисту корабель озброєний 30-мм автоматичною гарматою та парою 12,7-мм кулеметів. Екіпаж корабля становить 34–40 офіцерів і матросів.
Процес пошуку і нейтралізації мін здійснюється з використанням гідролокатора високої роздільної здатності та дистанційно керованих підводних апаратів (ROV) SeaFox і REMUS 100 (AUV — автономний розвідник). Їх використання дозволяє виявляти і точково знищувати міни дистанційно, уникаючи прямої загрози підриву корабля і небезпеки для особового складу.
Моряки тральщика «Чернігів» працюють з підводним апаратом SeaFox-І
Основним засобом пошуку і знешкодження мін корабля є система SeaFox («мисливець-убивця»), що складається з апаратів двох типів: SeaFox-I (Identification) і SeaFox-C (Combat). Перший є багаторазовим дроном для ідентифікації об’єкта, виявленого гідролокатором корабля, і має підтвердити, що це міна. Він оснащений власним гідролокатором, відеокамерою та прожектором. Другий є одноразовим дроном-камікадзе, який наводиться на викриту міну й підривається разом із нею. Управління дронами обох типів здійснюється оператором через кабель.
Апарат REMUS 100 (Remote Environmental Measuring UnitS) — це автономний розвідник, призначений для картографування морського дна і пошуку мін в автономному режимі на глибинах до 100 м.
Апарат REMUS-100
Такий дрон в автономному режимі може здійснювати пошук мін у визначеному районі. При виявленні підозрілих об’єктів туди направляється або інший дрон з камерою для дорозвідки та ідентифікації, або дрон-камікадзе, якщо буде ухвалено рішення про знешкодження міни.
Наразі екіпажі кораблів «Черкаси» і «Чернігів» займаються бойовою підготовкою й очікують на подальший розвиток обстановки та політичні рішення щодо подальших дій у рамках міжнародної коаліції. Зокрема, українські офіцери беруть участь у військовому плануванні місії та відповідним чином готують для цього свої кораблі. І цілком можливо, що українські моряки зроблять вагомий внесок у відкриття мінного замка в Ормузькій протоці.
