Віктор Бут – фігура легендарна. Американська «TheWashingtonPost» назвала його «королем тіньового збройного бізнесу». Його звинувачують у продажі самої сучасної зброї численним терористичним організаціям: Хесболлах, Талібан та Аль-Каїді. Віктор Бут став прототипом героя голлівудського фільму «Збройний барон». Історію літака що належав Буту, оповідає російська художня кінострічка «Кандагар».
Два роки тому в наслідок спецоперації американських спецслужб Віктор Бут був заарештований поліцією Таїланду. Днями «збройний барон» був депортований у США, аби постати перед американським судом. Перспектива суду викликала обурення Міністерства іноземних справ Росії. Кремль явно боїться, що Бут поділиться з американцями відомою йому інформацією.
Збройний БУТік
Випускник Московського військового інституту іноземних мов (володіє 6 мовами), лейтенант Віктор Бут тривалий час служив перекладачем у Мозамбіку та Анголі у складі радянських підрозділів військового контингенту ООН. За даними розвідки Великої Британії та Південно-Африканської республіки (ПАР) з 1985 по 1989 роки Віктор Бут працював на КДБ. Сам Бут це спростовує.
На початку 90-х Віктор Бут взяв у лізинг свій перший літак і зайнявся авіаперевезеннями. В інтерв’ю «NewYorkTimes» він розповів що почав свій бізнес з перевезення літаками з ПАР до Арабських Еміратів… гладіолусів. У ПАР повний літак забивали квітами по 2 долара за штуку, аби продавати їх у Еміратах вже за $ 100. Бізнес явно був украй вигідний – у 1993 році Віктор Бут розташував штаб-квартиру своєї компанії у місті Шарджи в Об’єднаних Арабських Еміратах. Саме тоді вперше його компанію стали пов’язувати з перевезенням зброї. У 1994 році його літаки перевозили французький військовий контингент в Анголу та бельгійський – у Сомалі. Не гребував Бут і перевезенням гуманітарної допомоги в країни Африки та Близького Сходу.
У 1995 році ім’я Бута спливло через скандал, що став сюжетом для російського фільму «Кандагар». Тоді талібами був захоплений вантажний літак Іл-76 з набоями для сил Північного Альянсу – антиталібського об’єднання Афганістану. Переговори, які вели з талібами сам Бут та офіцери російських спецслужб, зазнали невдачі. Таліби відмовилися повернути літак та екіпаж. Проте льотчикам, після річного перебування в полоні, вдалося захопити свій літак і вирватися на волю.
У 1997 році Віктор Бут став власником авіатранспортної компанії Air Pass, якій належало до 60 літаків. Переважно – невибагливих українських вантажних «АНів».
Проте головні свої гроші Віктор Бут заробив аж ніяк не на легальних вантажах. Період розквіту його бізнесу співпав із розкраданням складів колишньої Радянської армії, спричиненим розвалом СРСР. Радянський Союз ніколи не радував своїх громадян якісними побутовими товарами, проте зброю він штампував за кращими світовими стандартами. Радянські танки, вертольоти, гранатомети та автомати Калашникова у світі користувалися шаленим попитом. Згідно висновків комісії Верховної Ради, у період з 1992 по 1998 роки з військових складів України було вкладено зброї на $ 32 млрд. – третину всіх військових запасів держави. Скільки з неї пройшло через структури Віктора Бута – можна тільки гадати. У сфері інтересів збройного ділка були також Болгарія, Румунія, Білорусь та Росія. За даними Інтерполу він продавав зброю також прямо «від виробника» – з Ковровського та Іжевського заводів.
У 2000 році перший заступник міністра іноземних справ Великої Британії Пітер Хейн звинуватив компанію Бута у незаконних поставках зброї ангольській УНІТА. У 2002 році газета «Los Angeles Times» назвала Бута організатором продажу зброї бойовикам Талібану та Аль-Каїди. Тільки талібам вдалий авіаперевізник продав цівок на $ 50 млн. У 2002 році ООН ввела заборону на переміщення Віктора Бута. А у 2005 році США зажадали замороження рахунків усіх його компаній. При цьому самого Бута заарештувати не вдалося – він встиг виїхати у Росію.
На всі вимоги США про видачу, російська сторона відповідала, що вивчає питання про причетність Віктора Бута до торгівлі зброєю. А тим часом Бут спокійно давав інтерв’ю російській пресі.
Жадаючи таки поставити «збройного барона» перед правосуддям, американські спецслужби вивели на Бута своїх агентів, які назвалися представниками колумбійської терористичної організації FARCі зробили замовлення на цілий арсенал: вибухівку, набої, безпілотні літальні апарати, 5 тис автоматів Калашникова і біля 100 переносних зенітно-ракетних комплексів «Ігла». 6 березня 2008 року Віктор Бут прибув у Тайланд для детальних переговорів і був заарештований тайською поліцією. Після 2 років судових слухань, 16 листопада Віктора Бута перевезено у США де він постав перед американським судом.
БУТафорія Кремля.
«Нелегальна зброя? А що це таке?… Врешті решт повстанці стають урядом, який має право захищатися…» – ремствував Віктор Бут в інтерв’ю американській пресі.
Причина арешту «збройного барона» очевидна. Останнім часом спецслужби США оголосили Хрестовий похід проти нелегальних торговців зброєю – саме з їхніх цівок вбивають американських солдат в Іраку та Афганістані. У 2006 році була заарештована індонезійська торговка зброєю Наджа Субанді. Звинувачення – спроба продати тамільським сепаратистам ПЗРК на суму $ 900 тис. Роком пізніше в Іспанії було заарештовано і депортовано у США сірійського мільйонера Монсера аль-Кассара. Звинувачення те саме – торгівля ПЗРК.
Арешт Віктора Бута викликав бурхливу реакцію російської влади. Зразу ж після арешту у Таїланді, російський МЗС розповсюдив заяву: «Росія вдасться до всіх необхідних заходів, аби захистити і не допустити порушення прав Віктора Бута». У відповідь на рішення влади Таїланду перевезти Павла Бута до США спалахнув обуренням особисто міністр МЗС Сергій Лавров. Й нарешті громом серед ясного неба пролунала стаття заступника директора департаменту інформації МЗС РФ Володимира Козіна в газеті «TheMoscowTimes»: «розголос навколо Бута може безперечно відбитися на російсько-американських відносинах та зашкодити зусиллям США з «перезавантаження»».
Факт перевезення Бута у США також не залишився без уваги російського МЗС. Міністр Лавров зразу ж назвав його «взірцем вражаючої несправедливості». Багато шуму наробила оприлюднена РІА «Новості» заява неназваного високопосадовця з МЗС: «США вдається до подвійних стандартів…Якщо прийняти цю логіку, по новому виглядає питання про постачання США та іншими країнами наступальної зброї Саакашвілі».
Опікування російської влади долею Віктора Бута подається як захист російською державою прав свого громадянина. Було б вчасно позаздрити пересічним росіянам, якби не численні приклади повної байдужості російських дипконсульств до росіян менш відомих за збройного ділка. Отже – причина в іншому.
Перше що спадає на думку – обізнаність на ринку нелегальної зброї. Віктор Бут тривалий час крутився в цьому бізнесі, а отже може поділися з американським правосуддям важливими подробицями. У тому числі – про причетність до нелегальної торгівлі зброєю багатьох високопосадовців з Кремля.
Тут варто звернути увагу на цікаву обставину. Віктор Бут згодився продати колумбійським «наркоповстанцям» 100 ПЗРК «Ігла». Згідно документу Мінюсту США він висловив готовність продати їм усього до 700 комплексів. Для порівняння, у 80-і роки США в Афганістан поставили приблизно стільки ж ПЗРК «Стінгер», і це дозволило афганцям збити 118 радянських літаків та 333 вертольоти і повністю переламати хід війни. Для постачання такої кількості ПЗРК знадобилася державна програма на рівні уряду США. Украй сумнівно, що те саме здатен зробити один комерсант-авіаперевізник.
Американці мають підстави підозрювати, що постачання зброї у Колумбію через Віктора Бута це не злочин одного торговця – це таємна державна програма уряду Росії. Ще більше зрозуміле їхнє побоювання, якщо зважити що йдеться про комплекс «Ігла 9К38» здатний ухилятися від протиракет, які відстрілює літак. А можливості для такої оборудки у Віктора Бута явно були, він і раніше продавав зброю Ковровського заводу – виробника «Ігл». До того ж преса з’ясувала цікаву деталь. У Мозамбіку Віктор Бут служив разом із Ігорем Сєчіним – чинним віце-прем’єром російського уряду і особою наближеною до прем’єра РФ Владіміра Путіна.
На цьому тлі не дивно, що перевезення Віктора Бута до США супроводжувалося безпрецедентними заходами безпеки – весь шлях він здійснив у шоломі та бронежилеті. Йдеться не про абищо – про «кольчужний скандал» у російському варіанті. Зрозуміло що Росія буде всіляко доказувати свою непричетність до продажу зброї. Джерела в російському МЗС вже оголосили основні напрямки захисту – зустрічне звинувачення США у продажі зброї Грузії та оголошення фактів співпраці з фірмами Бута структур Пентагону. В пресу потрапила інформація про перевезення літаками Бута американських військових вантажів до Іраку та Афганістану у 2006 році, вже після видачі ордеру на арешт «збройного барона». Помічник президента РФ з міжнародних питань Сергєй Приходько вже заявив що Москва зацікавлена в доведенні слідства по справі Віктора Бута до самого кінця.