Клаудія Данте розповіла, що на німецькому ринку українська література присутня менше, але все залежить від контексту й середовища, в якому ми подаємо український твір: “Вибір авторів завжди залежить від різних факторів. Сергій Жадан дуже відомий і з естетичного, і з політичного боку. Він не лише пише цікаві твори, сидячи десь у себе вдома, а й пропагує літературу та власні політичні погляди. Тому з ним працювати нібито легше, бо така праця і його презентація можуть відбуватися на різних рівнях”. Залученість Сергія Жадана у політичний дискурс добре корелює із його літературною діяльністю, пояснює Клаудія Дате.
“Щодо інших авторів, то ситуація трошки інша: дуже часто презентація автора залежить не лише від естетичної якості його творів, а й від його участі в різних акціях, його належності до мережі літературних діячів чи організацій у різних країнах. Це теж пов’язано з мовою”, – пояснює перекладачка. Як приклад вона наводить твори Оксани Забужко, яка має багато контактів у англомовному середовищі. Відповідно, там її книги більш поширені, чого не скажеш про німецький ринок, якщо порівнювати із Юрієм Андруховичем та Сергієм Жаданом, які вільно володіють німецькою.
Читайте також: Книжковий риночок
“Це також пов’язано з тим, що коли спілкування розвивається, додаються нові партнери, людина їздить на фестивалі, внаслідок чого розширюється коло знайомих і тих, хто поширює інформацію, що є ось такий письменник чи поет з такої-то країни”, – зазначає Клаудія Дате.
Лауреатка премії Drahoman Prize, відмічає, що у списку претендентів на премію з американського боку здебільшого класичні твори. Причину вона вбачає у різниці ракурсів: “Чому так? Бо на здобуття цієї відзнаки подавалися переважно університети, а вони займаються літературою зовсім з іншого ракурсу. Вони шукають своїх авторів, щоб ознайомити з їхніми творами власних студентів і академічну публіку. Тому в Німеччині класичні автори точно не представлені, бо в німецьких університетах майже немає кафедр україністики. Є кафедра україністики у Грайфсвальдському університеті імені Ернеста Моріца Арндта, є фахівці у Відні — і все. Тому поки що цим справді нікому інтенсивно займатися”.
Читайте також: Крихкі здобутки
Зміна ситуації прийшла з більшою кількістю грантів, пояснила Клаудія Дате. Завдяки ним німецькі видавництва, як от ArcheVerlag чи Kupido приділяють більше уваги українській класиці. “За їхніми словами, якщо й далі триватиме грантова підтримка перекладів, вони можуть скласти програму видання творів української літературної класики. Оце дуже важливий момент: українська сторона надає ці гранти, а німецькі видавництва можуть за такої підтримки подумати про програму. Публічні видавництва більше орієнтовані на те, чи продається певна книжка, чи ні. Є інші, орієнтовані на поширення якісної книжки, і їх треба підтримувати фінансово, бо такі книжки так добре не продаватимуться, як якісь сучасні літературні твори”, – зазначила Клаудія Дате.