Андрій Лаврик редактор відділу "Розслідування"

«Кіотська» справа екс-прем’єра

Політика
24 Грудня 2010, 13:47

Обвинуваченою у справі про нецільове використання 2,32 млрд грн з 3,3 млрд грн, отриманих Україною в межах Кіотського протоколу (див. довідку), офіційно стала Юлія Тимошенко. Цілком імовірно, що вирок суду буде звинувачувальним, але кинути екс-прем’єрку за ґрати влада навряд чи ризикне.


Колообіг грошей у природі


Гроші, нецільове використання яких закидають Юлії Тимошенко, насправді не зникли й досі лежать мертвим вантажем на рахунках державних фінустанов. Тобто де-факто їх нікуди не витратили. І водночас, теж де-факто, нецільове використання мало місце – уряд ці кошти знімав і використовував для виплати пенсій (пізніше аналогічні суми повернулися на рахунки), попри те що цільове призначення «кіотських» грошей інше.


У 2009 році уряд в особі Національного агентства екологічних інвестицій України уклав угоду з чотирма японськими компаніями та Міністерством довкілля, сільськогосподарських та морських справ Іспанії угоду про продаж квот із викиду парникових газів у межах Кіотського протоколу. Загальна сума контракту – 3,3 млрд грн.


За протоколом, кошти, отримані від реалізації квот на викиди, можна спрямовувати лише на екологічні програми. На впровадження чистих енергозберігальних технологій у промисловості, наприклад. Однак в умовах кінця 2009 року, коли в державній скарбниці гуляв вітер і не було чим платити пенсії та розраховуватися за блакитне паливо із Газпромом, екологічними програмами ніхто не переймався – «кіотські» гроші перекинули в Пенсійний фонд. До того ж на носі були президентські вибори, і залишити голодними кілька мільйонів пенсіонерів означало забезпечити собі під час голосування не просто програш, а грандіозне фіаско.


Як згадувалося вище, згодом «екологічні» гроші повернули за рахунок подальших надходжень до держбюджету. Але це вже не принципово: факт нецільового використання (нехай і з абсолютно благородною метою) мав місце. Доведення його в суді де-юре залежить лише від політичної волі президента Віктора Януковича. З виконавцями проблем не виникне – і прокуратура, і судочинство укомплектовані перевіреними донецькими кадрами, які за першим же сигналом із Банкової встановлять будь-яку справедливість.


М’яка посадка


Звісно, якби нинішня влада була зацікавлена у встановленні законності, то справа про обставини приватизації Віктором Януковичем резиденції «Межигір’я» вже півроку як була б у суді. Справа проти Тимошенко більше політична, ніж кримінальна. У таборі регіоналів дедалі голосніше говорять про необхідність проведення виборів до Верховної Ради вже наступного року, тож усунення «Батьківщини» з політичної карти країни для них вельми актуальне.


«Підписка про невиїзд обмежує пересування Юлії Володимирівни як по країні, так і за кордон, де вона може доносити свою позицію та критику влади, – розмірковує політолог Вадим Карасьов. – А крім того, паралізує участь «Батьківщини» у виборах, робить її неповноцінною. Бо без свого лідера партія буде обезголовленою, Тимошенко замінити не зможе ніхто, особливо на передвиборчих мітингах. Тож я впевнений, що вся ця справа робиться чітко під виборчі перегони, щоб ЮВТ не могла ані балотуватися, ані отримати депутатський мандат».


«Прогнозую, що якраз ця справа має всі шанси дійти до логічного завершення – суду, – каже Юрій Якименко, директор політико-правових програм Центру імені Разумкова. – Терміни самого процесу безпосередньо залежатимуть від політичної ситуації – визначення конкретної дати парламентських виборів. Зрозуміло, що справа й судовий процес максимально використовуватимуться для блокування участі БЮТ та її лідера у виборчих перегонах».


Удавшись до кримінального переслідування представників попередньої влади (див. тут), нинішнє керівництво намагається перекласти відповідальність за свої економічні прорахунки на інших. «Це й спроба повернутися до тези, що теперішні проблеми пов’язані зі злочинами минулого режиму», – уточнює Юрій Якименко.


Усі експерти, опитані Тижнем, наголошують, що наразі влада не зацікавлена в арешті Тимошенко. Опинившись за ґратами, лідерка «Батьківщини» в очах електорату може автоматично перетворитися на мученицю (як у 2001-му) й повернути її партії минулу популярність. Вочевидь, у БЮТ скористаються можливістю, щоб донести до виборця: Тимошенко постраждала заради пенсіонерів. До того ж Януковичу буде ще важче шукати спільну мову із західними партнерами – очевидну розправу над опозицією ні Брюссель, ні Вашингтон йому не подарують, попри те що в них запроторюють до в’язниці й за невинніші маніпуляції з бюджетом.


«Дії влади зараз важко спрогнозувати, – зазначає політолог Кость Бондаренко. – Проте чітко зрозуміло, що є установка на остаточне виведення Тимошенко з гри. Чи дадуть їй реальний тюремний термін – велике питання. Адже 2001 рік показав, що 40-денне перебування в СІЗО збільшило її рейтинг майже втричі. Тому найреалістичнішим сценарієм мені видається той, за якого Юлія Володимирівна отримає умовний термін, головним сенсом якого є не дати їй можливості балотуватися до Верховної Ради. Незалежно від того, коли вони відбудуться – в 2011-му чи 2012-му. Звичайно, на меті є й не дати Тимошенко очолити протестні акції проти влади».


Тобто, виходячи зі здорового глузду, партія влади якщо й зацікавлена в позбавленні волі Юлії Тимошенко, то умовному. З одного боку, Янукович і Ко зможе уникнути жорсткої критики за переслідування опозиції, з іншого – кине тінь на саму обвинувачувану. Оскільки українська система правосуддя дискредитована, чимало виборців думають так: «Якщо судили і не посадили, значить, відкупилася».


«Усі попередні влади з часів Леоніда Кравчука використовували неписане правило: можна саджати всіх, аж до заступника міністра, але не вище, – підсумовує Віталій Кулик, директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства. – І ця система, якщо посадять Тимошенко, може зламана. Тобто наступна влада після нинішньої не матиме жодних запобіжників перед ув’язненням уже Януковича і Ко».



Довідка

Кіотський протокол – міжнародний документ, ухвалений у Кіото (Японія) 1997 року як доповнення до Рамкової конвенції ООН про зміни клімату. Зобов’язує розвинені країни світу й країни з перехідною економікою зменшити або стабілізувати викиди парникових газів у 2008–2012 роках порівняно з 1990-м. Став першою глобальною угодою про охорону навколишнього середовища, що ґрунтується на ринковому механізмі регулювання – міжнародній торгівлі квотами на викиди. Україна зобов’язалась утримувати викиди парникових газів на рівні 1990 року й має право продавати невикористані обсяги квоти іншим країнам, що ратифікували Кіотський протокол, і зареєстрованим на їхній території компаніям. Додаткові квоти купують держави або їхні резиденти, викиди яких перевищують накладені угодою обмеження.