21 січня у Львові 0 19:00 на сцені драматичного театру ім. М. Заньковецької відбудеться концерт Національного академічного оркестру народних інструментів України (НАОНІ), на якому будуть виконані хіти світової рок-музики в авторській обробці. Зокрема, прозвучать композиції таких гуртів,я к Deep Purple, Qeen, The Beetls, Eagles, Dick Dale, Adele, Metalika.
Варто зазначити, що в арсеналі оркестру – понад 40 народних інструментів: від цимбалів і бандури до тилинки і дримби, з якими вони зіграли близько 5000 концертів по всьому світу, здобули сім перемог у шоу «Битва оркестрів» та феєрично відкрили Євробачення-2017.
Зважаючи на все це, рок-музика від НАОНІ обіцяє зазвучати особливо цікаво.
22 січня у Львові у мистецькому об’єднанні «Дзиґа» відривається виставка одного з найвідоміших українських художників сучасності Олександра Ройтбурда під назвою «Passe-partout». Організатори зазначають, що під цією назвою вигадливий конструктор метафізичних алюзій презентує «паперовий» цикл своєї творчості.
Незважаючи на усталену норму класифікувати твори на паперовій основі як графіку, сам автор визначає свої роботи як «light-варіант» живопису, адже тут він, як і на полотні, працює з об’ємно-просторовими елементами та кольором.
Читайте також: "Схід читає" та "Майдан Inferno": найважливіші культурні події
«Звертаючись до постмодерного дискурсу, Олександр Ройтбурд вибудовує примхливий світ багатозначних візій — своєрідну парадигму задзеркалля», – йдеться в описі до виставки.
За словами художника, для конструювання власного універсуму він знаходить образи в реальному житті, звільняє їх від певних якостей та пропускає через власні «фільтри». Роботи Олександра Ройтбурда — провокують глядача, збуджують його асоціативне мислення, заманюють в ментальні лабіринти та залучають до вирішення хитромудрих головоломок.
Твори директора Одеського художнього музею, часто незрозумілого і скандального Ройтбурда зберігаються у Музеї сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Державній Третьяковській галереї, Державному Російському музеї (Санкт-Петербург), Галереї сучасного мистецтва (Любляна, Словенія), Художньому музеї Циммерлі при Рутгерському університеті (Нью-Джерсі), Одеському художньому музеї, приватних зібраннях України, США та багатьох інших країн.
24 Січня у Києві о 18:30 в кінотеатрі «Жовтень» розпочнеться спеціальний показ документального фільму «Явних проявів немає» режисерки Аліни Горлової за продюсерства Марії Берлінської.
В основі фільму – історія жінки, яка повертається з війни на Сході України. Розмовляючи з психологами, борючись із ПТСР (посттравматичний стресовий розлад) і панічними атаками, вона намагається повернутися до нормального життя. Стрічка показує шлях від початку реабілітації до повернення на роботу, таким чином піднімаючи тему посттравматичного синдрому загалом.
Назвою документальної картини стала фраза, яку військові часто чують в районних та обласних лікарнях, куди приходять з психічними травмами, потребуючи допомоги. Але поки на тілі немає фізичних поранень, не лише лікарі, але й суспільство загалом не помічає таких проблем.
«Явних проявів не має» – це продовження історії Оксани Якубової – ветеранки АТО, заступниці командира батальйону по роботі з особовим складом 54-ї окремої механізованої бригади, що попередньо була героїнею документального фільму «Невидимий батальйон» (котрий є частиною правозахисного проекту українських жінок-військових проти російської агресії).
Стрічка відзначена міжнародними фестивалями документального кіно: DOK Leipzig 2018 (за видатну східноєвропейську картину), «Docudays.UA 2018»: (чотири нагороди – журі міжнародного конкурсу Доку/Право, Української Гельсінської спілки, партнера фестивалю Currenttime.tv і відзнака дистрибуційної компанії «Letter to fest»); Міжнародним фестивалем прав людини Verzio, Угорщина (відзнака студентського жюрі). Стрічку було також показано в Німеччині, Італії, Канаді, Угорщині, Польщі. Проект реалізований в рамках проекту OOН Жінки «Гендерна рівність у центрі реформ, миру та безпеки», що фінансується Урядом Швеції.
Читайте також: Нові культурні інституції
Після перегляду фільму заплановано також обговорення побаченого з командою проекту.
24-30 січня у Харкові у кінотеатрі «Планета Кіно» у рамках Року французької мови в Україні пройде фестиваль «Тиждень Французького документального кіно».
У програмі зазначено шість стрічок, які умовно можна розділити на дві категорії. Першу з них складають три фільми, які під різними ракурсами розглядають підліткове світосприйняття.
Так, «Спочатку заспівай екзамен» Девіда Андре розповідає заплутану історію компанії підлітків з міста Булонь-сюр-Мер, яке сильно постраждало від кризи. У фільмі звучать пісні, складені вихідцями з робітничого і середнього класу, у яких відображається різко змінена реальність навколишнього світу.
Робота «Вавилонський двір» Джулії Бертукеллі розглядає епізод з життя студентів коледжу у віці від 11 до 15 років, які збираються в одному класі для вивчення французької мови. У цьому маленькому театрі проявляються невинність, енергія і протиріччя цих підлітків, які, мотивовані прагненням змінити своє життя, ставлять під сумнів почуті від старших ідеї про молодь і інтеграцію.
Фільм «На повний голос. Сила слова» Стефана де Фрейтаса і Лєджа Лі показує, як студенти університету Сен-Дені вирішують взяти участи у конкурсі «кращого спікера». Для цього молодь звертається до різних представників публічних професій, аби ті навчили їх досконало виступати перед широкою аудиторією.
Три ж інші роботи досліджують складні соціальні явища, як от безгрошів’я чи відсутність свободи.
Читайте також: Мішель Маффесолі: «Різноманіття та коріння — два слова, що описують постмодернізм»
Приміром, стрічка «Джамілія» Амінату Єчарда була знята в Киргизстані і присвячений пошукам Джамілії — молодої жінки, яка мала сміливість йти за покликом серця всупереч традиціям киргизького суспільства. У фільмі глядачі зустрічаються з жінками, які, розповідаючи про Джамілію, розкривають історії з особистого життя, знайомлять з реальністю, у якій вони існують, діляться ідеями про свободу. На створення фільму пішло більше семи років. А у 2018 році стрічка була визнана і представлена на кінофестивалях в Німеччині і Франції.
Стрічка ж «На краю світу» Клауса Дрекселя піднімає непросту тему виживання парижських безхатьків.
Усі фільми будуть демонструватися французькою мовою з українськими або російськими субтитрами.
24 – 28 січня у Харкові на території культурного простору «Fabrika.space» пройде ще один цікавий для кіноманів захід – кінофестиваль арт-документалістики «Kinove».
Організатори відібрали п’ять унікальних документальних фільмів про надихаючі подорожі, винаходи, яскравих людей і їх пристрасть змінювати світ.
До програми фестивалю увійшли такі роботи:
24.01, 19:00 – «Чому ми креативні?», реж. Герман Васке
25.01, 19:00 – «Миттєві мрії», реж. Віллем Баптіст
26.01, 18:00 – «Якнайдалі», реж. Імер Рейнолдс
27.01, 18:00 – «Храми культури», реж. Карім Айнуз, Міхаель Ґлавоґґер, Майкл Медсен, Марґрет Олін, Роберт Редфорд, Вім Вендерс
28.01, 19:00 – «Хто вкрав Banksy», реж. Марко Просерпіо)
Для того, щоб створити стрічку «Чому ми креативні», режисер Герман Васке подорожував 30 років по всьому світу, спілкуючись зі знаменитими вченими, музикантами, художниками і режисерами. У різних точках земної кулі він ставив одне й те саме питання людям, які безпосередньо перевернули уявлення про творчу діяльність – чому ми креативні? Фільм складається з думок 101 співрозмовника, серед яких Девід Боуі, Джим Джармуш, Стівен Хокінг, Умберто Еко, Девід Лінч, Дем’єн Херст, Бьорк, Марина Абрамович, Далай-лама, Квентін Тарантіно, Нік Кейв, Славой Жижек і багато інших.
У фільмі «Миттєві мрії» режисер Віллем Баптіст робить спробу дослідити вплив феномену Polaroid на майбутнє фотографії та медіа, контрастну різницю між аналоговою та цифровою ерами у фотографії, а також їх зв’язок.
Читайте також: Ефект метелика
Документальний фільм «Якнайдалі» Імера Рейнолдса розповідає про одне з найбільших досягнень людства. Понад 20 тисяч кілометрів відділяють нас від крихітного космічного корабля, який покидає сонячну систему й виходить в глибини далекого космосу. Він став першим рукотворним об’єктом, якому вдалося це зробити. Цілком можливо, «Вояджер» перетриває людство, ставши єдиним доказом нашого існування у світі.
Над фільмом «Храми Культури» працювала одразу ціла команда режисерів, до якої увійшл Карім Айнуз, Міхаель Ґлавоґґер, Майкл Медсен, Марґрет Олін, Роберт Редфорд та Вім Вендерс. Головне питання, що звучить у фільмі: «Якби будівлі могли говорити, що б вони про нас сказали?».
Це проект, що відкриває душу різних за характером і зовнішнім виглядом будівель і разом з тим розповідає про колективну пам’ять і життя людей, долучених до створення, починаючи з ідеї побудови, і до її втілення. У центрі уваги кінематографістів опиняються Берлінська філармонія (символ сучасності), Російська національна бібліотека (царство мислення), Галденська в’язниця (найгуманніша тюрма у світі), Інститут Солка (науковий монастир на березі Каліфорнії), Оперний театр Осло (футуристичний симбіоз мистецтва й життя), Центр Помпіду (сучасна культурна машина).
Марко Просерпіо у стрічці «Хто вкрав Banksi» розповідає, як місцевим таксистам у Пакистані вирізали шматок стіни, на якій було зроблене графіті знаменитого художника, і продали його за максимально можливу ціну.
Це провокаційна історія про те, як мистецтво, створене нелегально, може бути вкрадене, продане і стати мистецтвом легальним.