З 6 по 10 серпня в Ужгороді відбудеться 4-й щорічний міжнародний кінофестиваль «Кіно cусідів», де покажуть фільми зі Словаччини, Угорщини, Чехії, Австрії, Польщі та Румунії. Покази проходитимуть на двох локаціях: просто неба в Ужгородському замку та у кінотеатрі Multiplex у ТРЦ Pannonia.
Цьогоріч до програми фестивалю увійшли 9 повнометражних фільмів, 4 блоки короткого метру та 3 ретроспективних стрічки. Під час «Кіно сусідів» глядачі та глядачки зможуть побачити фільми з 6 країн, які об’єднує з Закарпаттям історичне минуле та спільний досвід.
«Під вулканом» Даміана Коцура — драма про українську родину, зіграну Романом Луцьким і Анастасією Карпенко, яка наприкінці лютого 2022 року опиняється на відпочинку на острові Тенерифе. Тож на початку війна для них стає передусім жахливими фактами, побаченими в телефоні, а не безпосереднім враженням. Цікаво, що польський режисер Коцур і сценаристка Марта Конаржевська лишають імена головних героїв такими, ж як і акторів, що їх зіграли, — у Романа є ще діти від першого шлюбу Софія і Федір, зіграні відповідно Софією Березовською та Федором Пугачовим. Багато що в драмі працює на протиставленні, зокрема райської природи іспанського острова і моторошних картинок України. Також у готелі, де живуть українці, звісно ж, є і сім’я росіян. Загальний настрій «Під вулканом» — очікування, пауза перед емоційним «виверженням», затишшя перед бурею, що стає випробуванням для родини. Критики вбачають у цьому саспенсі вплив Міхаеля Ханеке, однак Коцур робить центром оповіді Софію, здебільшого розповідаючи про неї. Це щемка і життєствердна історія про втрати й вибір.
«Хвилі» Їржі Мадла — чеський трилер про роботу Міжнародного інформаційного бюро Чехословацького радіо перед вторгненням країн Варшавського договору до Чехословаччини. І саме історичний аспект у фільмі найцікавіший: відтворення часу художником-постановником заслуговує на окрему нагороду. Для нас важливим є ще й протистояння радянському авторитаризму, яке демонструє журналіст Мілан Вайнер і його команда. Критики пишуть, що обрана тема свободи преси завжди актуальна, адже це втілений моральний імператив, що покладається на професіоналів, яким постійно доводилося робити складні особисті вибори, що могли поставити їх у конфлікт з колегами, друзями і навіть родиною. Водночас фільм не є одою Чехословацькому радіо як ідеалу громадянського опору, бо Їржі Мадл реалістично зображує, як режим ламає людей і долі, а також змушує багатьох обирати покору замість протесту.
«Новий рік, що так і не настав» Богдана Мурешану — румунська історична драма про останні два дні режиму Ніколае Чаушеску. По суті, можна було б назвати стрічку антологією, бо в ній показано кілька історій зовсім несхожих людей у непростий історичний період. Часом ці сюжети абсурдні, часом сентиментальні, але всі їх об’єднують страх перед невизначеним майбутнім і загальна гнітюча атмосфера безпросвітної диктатури — адже, звісно, герої не знають, що невдовзі Чаушеску відійде від влади. Діалоги персонажів інколи видаються дещо нарочитими, але вочевидь режисер хотів якнайкраще пояснити цей час для тих, хто кепсько розуміє реалії тодішньої Румунії. Зокрема, у фільмі йдеться про урядову розправу над протестувальниками в Тімішоарі — визначальну подію в новітній румунській історії.
«Вивчений урок» Балінта Сімлера — угорська драма, де безнадійно, але реалістично зображено занепад освітньої системи. Дія фільму розгортається в угорській школі, де підкреслено саме негативні моменти: непотрібна бюрократія, некомпетентні вчителі, владні батьки. На думку критиків, режисер цілковито занурює погляд і увагу глядачів у шкільне середовище, використовуючи клаустрофобні кадри в інтер’єрах, всеохопну камеру в екстер’єрах, а також великі плани, які зрештою майже лякають. І, звісно, ця реалістичність була б неможлива без непрофесійних акторів.
«Динозаврик» Войцеха Вавщика — сімейний анімаційний фільм, зроблений дещо складніше, ніж середньостатистичний мультфільм. Адже в ньому йдеться про динозаврика, який є персонажем двічі — у фільмі та в коміксі, бо, як виявляється, його малює персонаж Тед (алюзія на визначного польського коміксиста Тадеуша Барановського). Історія Теда — це друга складова «Динозаврика»: художник втручається в життя своїх створінь, лякаючи їх «порожнечею», тобто стираючи гумкою частину намальованого. Найбільше в анімаційному фільмі вражає саме картинка, бо стиль Барановського справді неймовірний. А ще в «Динозаврику» цікаві другорядні персонажі — чарівник-невдаха Фокус-Покус і божевільний науковець Нервековський.
Крім того, в межах ретроспективних показів на фестивалі демонструватимуться стрічки Аґнешки Голланд («Провінційні актори», відзначена на Каннському кінофестивалі у 1980-му), Кшиштофа Зануссі («Захисні кольори», висувалась Польщею на «Оскар» у номінації «Найкращий міжнародний фільм») та Кшиштофа Кесльовського («Кінолюбитель», отримала нагороду на Берлінському кінофестивалі у 1980-му). Ці три фільми — частина кураторської програми Варшавської кіношколи, яка знайомить нас із течією польського кінематографу, відомою як «Кіно морального неспокою».
Вхід на всі події фестивалю вільний за умови попередньої реєстрації. Форма реєстрації — на сайті kinosusidiv.com.