Кінець СНО-ІІІ: чи відсутність договору між США та Росією про контроль над ядерною зброєю розпочне нову гонку озброєнь?

«Нехай розпочнеться нова гонка озброєнь», «Нова гонка озброєнь так і манить до себе», «Світ без контролю за ядерною зброєю почнеться цього тижня» — протягом цього та попереднього тижнів кількість схожих заголовків у міжнародній пресі було складно перелічити. А все тому, що у четвер, 5 лютого 2026 року, закінчується термін дії Договору між Російською Федерацією та Сполученими Штатами Америки про заходи щодо подальшого скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО – ІІІ, або англійською New Start). Стан справ щодо договору і ядерної зброї настільки турбує світову громадськість, що навіть Папа Лев закликав США та Росію не відмовлятися від обмежень, встановлених у договорі. «Я звертаюся з нагальним закликом не допустити втрати чинності цього документа», – зазначив він.

Насправді до завершення дії договору залишилися лічені години. Як пише Reuters, існувала плутанина щодо точного часу, коли він втратить чинність, однак як видання дізналося від експертів з контролю над озброєнням, це відбудеться о 23:00 за Гринвічем у середу 4 лютого, або ж опівночі у Празі, де договір був підписаний у 2010 році.

Слід зазначити, що договір обмежував лише стратегічну ядерну зброю Росії та США. Поза тим, кожна країна має значно більший ядерний арсенал. Десятирічну угоду, яку уклали в 2010-му році і яка вступила в дію через рік, можна було продовжити лише один раз, що й було зроблено у 2021 році ще на п’ять років. Восени Дональд Трамп оголосив, що погоджується на пропозицію Владіміра Путіна продовжити угоду ще на рік, але в інтерв’ю The New York Times у січні американський президент також зазначив, що угода має «слабкості» і він би «прийняв нову угоду, яка була б набагато краща». Скоріш за все у найближчі години ніяких змін не відбудеться, тож вже з півночі світ житиме без ядерної угоди між двома країнами із найбільшими у світі ядерними арсеналами.

Слід також зазначити, що попри завершення дії СНО-ІІІ юридичне зобов’язання Росії, США та інших держав, що володіють ядерною зброєю, вести переговори про ядерне роззброєння та припинення гонки озброєнь, залишається в силі. Це зобовʼязання вони дали, підписуючи Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), прийнятий у 1968 році. Нині підписантами цього договору є 191 країна. Саме навесні 2026 року має відбутися конференція (яка відбувається кожні пʼять років) з перегляду цього Договору. Держави-підписанти повинні будуть пояснити, яких успіхів вони досягли у виконанні цілей договору упродовж останніх пʼяти років.

Але цілком ймовірно, що на той час, коли відбуватиметься конференція, вперше з початку 1970-х років не буде юридично зобов’язуючих обмежень щодо стратегічної ядерної зброї США і Росії (країн, що володіють 90 % ядерного арсеналу у світі), адже СНО-ІІІ припинить свою дію. Більшість західних аналітиків сходяться на думці, що відсутність американсько-російської угоди щодо обмеження стратегічних ядерних арсеналів, може додати небезпеки у наш і без того непростий світ. Однак є й ті, хто зазначає: кінець договору СНО – ІІІ — не означає початку нової гонки ядерних озброєнь. Можливо, вона вже триває. Тиждень зібрав думки американських та європейських аналітиків щодо цієї події.

Дослідниця програми з міжнародної безпеки Королівського інституту міжнародних відносин (більш відомого як Chatham House) Джорджія Коул у своєму дописі на сайті інституту зазначає, що «без обмежень, передбачених СНО-ІІІ, для стратегічного планування обох сторін характерною буде невизначеність». Це, на її думку, збільшує ризик гонки озброєнь. «Наслідки виходять за межі двосторонніх відносин. Китай вже розширює та модернізує свої ядерні сили. Зняття будь-яких обмежень на ядерні арсенали США та Росії послаблює аргументи на користь стриманості в інших регіонах і підкріплює думку, що великі держави повертаються до відкритої конкуренції. Інші держави, що володіють ядерною зброєю, будуть уважно стежити за розвитком подій», — пише Джорджія Коул.

Американська аналітикиня, директора проєкту з ядерних питань американського Центру стратегічних та міжнародних студій (CSIS), Хізер Вільямс у своєму дописі на сайті аналітичної установи пише: «Кінець СНО-ІІІ не віщує початку гонки озброєнь. Кінець СНО-ІІІ не означає, що США автоматично та масово нарощуватимуть свій ядерний арсенал. І кінець СНО-ІІІ не означає кінець контролю над озброєннями; радше, це може бути початком нової ери контролю над ними. Контроль над озброєннями має адаптуватися до моменту у часі. І цей момент вимагає диверсифікації та розширення ядерного арсеналу США у поєднанні з новим підходом до контролю над озброєннями».

Що ж до страхів щодо нової гонки озброєнь Хізер Вільямс відзначає асиметрію у нарощуванні ядерних арсеналів США, Росії та Китаю упродовж останніх пʼятнадцяти років, від коли діяв договір СНО-ІІІ. Слід також зазначити, що Дональд Трамп висловлював бажання, аби Китай був частиною нової угоди про скорочення стратегічних ядерних озброєнь. «Деякі експерти стверджують, що гонка озброєнь вже розпочалася, і вказують на нарощування ядерного потенціалу Росією та Китаєм.

Нові дані, отримані Радою зі стратегічних ризиків та Федерацією американських вчених, дають уявлення про кількісне та якісне розширення арсеналів Росії та Китаю і можуть допомогти зрозуміти, чи дійсно ми маємо справу з гонкою озброєнь. З моменту укладення договору СНО-III у 2010 році Росія збільшила кількість своїх систем, здатних нести ядерну зброю, в середньому на 22 %, зокрема на 20 % збільшила кількість підводних човнів з ядерною зброєю та балістичних ракет підводного базування (БРПЛ). Китай зайнявся ще більш швидким нарощуванням, зокрема, збільшивши кількість балістичних ракет середньої дальності на 635% та додавши нові типи стратегічних і нестратегічних засобів», — пише Вільямс. Натомість США, як зазначає дослідниця, після укладення СНО-ІІІ у 2010 році не лише не розширили свій арсенал навіть близько до масштабів Росії та Китаю, а й він навіть зменшився подекуди.

Карім Хаггаг, єгипетський дипломат, а нині директор Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем миру (SIPRI) — провідної незалежної інституції, що займається дослідженнями конфліктів, проблем роззброєння та контролю над озброєнням, у своєму сьогоднішньому дописі на сайті інституту закликає Європу активізувати зусилля з контролю над озброєннями. Він зокрема відзначає, що світ після завершення СНО-ІІІ також отримає ще одного сильного ядерного гравця — Китай, який також стане частиною нової гонки озброєнь. «Швидке нарощування ядерного потенціалу Китаю є новітнім чинником, що сприяє відновленню гонки ядерних озброєнь. За останні п’ять років Китай подвоїв обсяг свого ядерного арсеналу з 300 до 600 одиниць і, за деякими оцінками, до 2030 року може мати стільки міжконтинентальних балістичних ракет (МБР), скільки мають Росія і США. Це ставить перед американськими оборонними планувальниками завдання «дворівневого стримування» — протидії об’єднаній загрозі з боку ядерних сил Китаю та Росії. Не обмежена жодними рамками контролю над озброєннями, ця динаміка, ймовірно, призведе до стратегічної ядерної конкуренції з метою збільшення кількості зброї», — пише Хаггаг.

Читайте також: Без американської «парасольки»: чи здатна Європа створити власний ядерний арсенал?

На думку дипломата, завершення дії нового договору СНО-ІІІ також матиме значні наслідки для глобальної ядерної політики. Зокрема, це, ймовірно, ще більше підірве авторитет і ефективність Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 року. «Ослаблення ДНЯЗ ускладнить вирішення проблем розповсюдження ядерної зброї на Близькому Сході, досягнення прогресу в напрямку денуклеаризації Корейського півострова і, ймовірно, підживить дебати у Японії, Польщі, Південній Кореї, Україні та інших країнах щодо доцільності придбання ядерної зброї для захисту від послаблення зобов’язань США щодо альянсу в Європі та Східній Азії», — вважає дипломат. Саме тому, на його думку, цей історичний момент може стати можливістю для лідерства з боку Європи у питанні контролю за озброєнням.