І Коткін, і New York Times прогнозують важкі часи для Нью-Йорка, хоч одночасно наголошують, що гострі проблеми, які стануть гострішими через пандемію, уже довго існують. У чому ж річ?
Як кожному мешканцеві Нью-Йорка відомо, життя тут шалено дороге. Орендна плата квартири в центрі висока, а якість житла — малесенькі квартири з тонкими стінами — низька. Однокімнатна квартирочка на Манхеттені коштує від $2 тис. на місяць. Якщо її купити, то не менше ніж за $400 тис. За такі гроші можна придбати цілу хату з городом поза містом. Не дивно, що місцеві жителі рідко влаштовують зустрічі в себе вдома. Немає місця.
Ресторанів безліч, але більшість дорогі. Залежно від району харчі можуть теж бути дорогими. Таксі — дороге. Театри і музеї — дорогі. Опера також дорога. Бейсбол або футбол — нібито масові розваги — дорогі. Публічні школи погані, католицькі не пасують до духу часу, а приватні коштують по $30 000 і більше на рік за одну дитину.
Читайте також: Ерзац-дійсність
Отже, майже всі принади міста, а їх неймовірно багато, найдоступніші заможним людям.
А от громадський транспорт непоганий. Злочинність набагато нижча, ніж 20–30 років тому. Як одразу зауважують туристи, місто стало елегантним — і чистим. Парки, де колись могли людину вбити за кілька доларів, безпечні. Зате безпритульних близько 60–70 тис.
Як пишуть Коткін і New York Times, місто стало менш привабливим для освічених професіоналів з родинами, що користуються інтернетом, працюють з дому, платять великі податки й можуть набагато краще влаштуватися в передмісті або далеко за містом. Відплив триває вже кілька років. А тут ще додати коронавірус, який так легко поширюється в густонаселеному Нью-Йорку. На певний, можливо довгий, час не буде театрів, опери, музеїв, ресторанів — всього того, що робить місто привабливим. Чи не посилиться відплив якраз того прошарку, який найбільше користується культурою і становить фінансовий фундамент міста?
Коткін і New York Times вважають, що так. А тоді буде біда, і, можливо, повторяться погані 1970-ті, коли місто збанкрутувало, злочинність, бруд та хаос стали буденними явищами, а тисячі мешканців повтікали (включно з українцями, які жили в районі, де особливо була поширена наркоманія). У 1990-х почалося відродження, яке, мабуть, закінчується.
Але проблема ширша, бо тренди в Нью-Йорку дуже подібні до трендів в інших великих американських містах, як-от Чикаго та Лос-Анджелес. Узагалі молоді професіонали покидають мегалополіси й шукають притулку в передмістях та в містах середньої величини, таких як Солт-Лейк-Сіті, Цинциннаті та Піттсбург. На жаль, ця «горизонталізація» має свої негативні наслідки. Коли Каліфорнія горіла кілька місяців тому, експерти казали, що якраз жваве заселення лісових районів спричинило ці пожежі.
Однак проблема ще ширша. Лондон, Париж, Берлін, Мюнхен, навіть Київ стали недоступними для простих громадян. Скрізь міста відроджувалися та дорожчали останніми десятиліттями. А занепадати вони почнуть також усюди — чи тільки ми в Нью-Йорку?
Я залишаюся стриманим оптимістом чи пак стриманим песимістом. У Нью-Йорку забагато всього, щоб місто перестало бути великим осередком. Тим більше рано чи пізно будуть антивірусні медикаменти, буде вакцина, буде поворот до більш-менш нормального життя, — хоч у масках, — і тоді знов ходитимемо по театрах і ресторанах.
Читайте також: Нью-Йоркський парадокс
Але, мабуть, золотий вік минув чи минає.
Коткін пише: «Ньюйорківці, поза сумнівом, виживуть після пандемії коронавірусу 2020 року, як вижили після [терактів] 11 вересня та криз злочинства й фінансів 1970-х, 1980-х років».
І я згоден. На жаль, додає Коткін, «Нью-Йорк, мабуть, прямує в ще один кризовий період». І я знову згоден.
P. S. Ага, іще одна річ. Згідно з розрахунками урядових агенцій, якщо глобальне потепління не припиниться, найімовірніше, що за 40 років підніметься рівень води в океанах, і вони заллють узбережжя США. Оглянув мапу, і вода мала б досягти кілька вулиць від мене. Запрошую всіх на гриль-паті на пляжі 2060-го!