Перші шпальти американських видань рясніють заголовками про вихід американців та союзників із Афганістану.
«У понеділок 30 серпня військовий літак C-17 вивіз на своєму борту останніх військових США із Афганістану, що стало формальним кінцем найдовшої в американській історії війни», – пише The Wall Street Journal. Однак це видання, як і багато інших, зазначають, що в країні досі залишається близько 200 громадян США та десятки тисяч афганців, що співпрацювали з Вашингтоном.
«Хоч це був найдовший військовий конфлікт в американській історії, Афганістан часто був забутою війною, яка залишалася в тіні вторгнення до Іраку у 2003 році і підйому ІД», – пише видання.
День 26 серпня, коли в аеропорту Кабула пролунав вибух, став найсмертельнішим для американських військових в Афганістані за усе останнє десятиліття: загинуло 11 морських піхотинців, солдат та моряк, а також близько 200 афганців.
WSJ також посилається на останні опитування, які показують, що більшість американців підтримує рішення про виведення американських військ з Афганістану. Тим не менш, незадоволення тим, як відбувався сам цей процес після вибуху 26 серпня лише посилилося. Так, лише 38% опитаних американців схвалюють те, як президент Байден керував ситуацією із виведенням військ із Афганістану, у той час як у липні таких було понад половину – 55%.
Стаття у The New York Times серед іншого фокусується на тих громадянах Афганістану, які співпрацювали зі США і не змогли його покинути.
«Студентів Американського університету в Афганістані, одного з найбільших цивільних американських проєктів у країні, який став об'єктом смертельної атаки талібів у 2016-му також кинули на призволяще», – пише The New York Times. Вони та їхні родичі автобусами добралися до аеропорту, але їм врешті не дозволили пройти крізь його ворота.
ООН попереджає, що ситуація і в Кабулі, і по країні скоро погіршиться. Передбачається, що запасів їжі в країні стане лише до кінця вересня. За словами дипломата ООН, на якого посилається видання, Кабул, можливо, вже перебуває на порозі гуманітарної катастрофи
У свою чергу головний редактор видання EUObserver Коер Дебьоф у свої статті намагається відповісти на заклики деяких європейських оглядачів проти військових інтервенцій Заходу. Вони стали гучніше лунати після останніх подій в Афганістані. Як пише Дебьоф, деякі аналітики вважають, що Захід має переходити до військових засобів лише тоді, коли йдеться про власні інтереси і якщо немає жодної іншої альтернативи. Але головред EUObserver вважає по-іншому і пояснює це на прикладі військової інтервенції до Лівії, яку багато хто вважає помилкою. «Ніхто не сумнівався, що десятки, якщо не сотні тисяч людей будуть вбиті. Міг відбутися геноцид у 10, можливо, й у 50 разів більший за Сребреницю», – вважає Дебьоф. І додає, що цього вдалося уникнути завдяки лівійській опозиції та НАТО.
«Чи не робити нічого, зазвичай, краще, а ніж робити щось?», – ставить риторичне запитання бельгійський журналіст. Попри те, що наслідки бездіяльності важче оцінити, в деяких випадках все дуже чітко видно. «Коли у квітні 1994 року французькі та бельгійські солдати вирішили покинути Руанду, замість того, щоб збільшити свою чисельність, це призвело до геноциду, в результаті якого загинув понад 1 млн людей», – згадує, як приклад, Дебьоф.
«Помилкові наміри та шокуюча відсутність знань про країну та регіон перетворили війну в Іраку на драму, яка лунатиме протягом багатьох років. Схоже, Афганістан рухається тим самим шляхом», – вважає він, але тим не менш, наполягає, що відкидати будь-яке гуманітарне, військове втручання з цієї причини не лише проблематично з етичної точки зору, але й свідчить про відсутність довгострокового мислення.
Журналіст німецького видання Die Welt Даніель Фрідріх Штурм критикує позицію Держсекретаря США Ентоні Блінкена, який сказав, що для Америки починається нова глава в історії відносин із Афганістаном і вона базуватиметься на дипломатії, а не військовій силі. Водночас Ентоні Блінкен говорить, що на місці не буде жодного американського дипломата, як і жодного західного дипломата. «Чого Блінкен не згадує так, це те, що Китай і Росія залишаються на своїх позиціях в Кабулі. Тож цей день є не лише перемогою талібів, а й тих авторитарних режимів, проти яких уряд президента Джо Байдена хоче боротися», – зауважує Штурм.
Роками більшість американців прагнула меншої військової присутності своїх військ в інших країнах. Президенти Барак Обама та Дональд Трамп прагнули закінчити розпочату Джорджем Бушем-молодшим війну у Гіндукуші. Вдалося це лише Джо Байдену. «Із наслідками, які поки неможливо оцінити», – підсумовує журналіст Die Welt.
Популярна французька щоденна газета Le Monde інформує: «Таліби погодилися відпускати всіх бажаючих покинути територію, але лише — за наявності документу від тої держави, яка згідна прийняти цих людей. Йдеться не лише про іноземців, але й про громадян Афганістану. У переліку держав, які погодилися на таку взаємодію, фігурують США, Німеччина, Франція, Велика Британія та кілька десятків інших держав. Проте Росії та Китаю в списку нема.” Часопис повідомляє також, що президент Макрон веде перемовини з талібами на предмет того, щоб бажаючі могли виїздити з Афганістану й після 31 серпня — останнього терміну, що був проголошений талібами давніше. “Залишилися тисячі чоловіків та жінок, які потребують захисту, – процитував Макрона Le Monde. – Франція віддає перевагу прагматичному рішенню.”
Радіо France Info наголошує, що Франція вважає за доцільне сформувати зону безпеки довкола афганської столиці, навіть якщо, станом на сьогодні, таліби не пристали на пропозицію. “Ми здійснюємо дуже важкі, крихкі переговори тимчасового характеру,” – процитував медіа французького президента.
Тижневик L'Express звертає увагу на те, що проблема діалогу з талібами — одна з провідних у сьогоднішній міжнародній політиці. “Росія закликає до внутрішньо афганського діалогу, посилаючись на те, що таліби нібито подають позитивні сигнали, – пише видання. – Китай заявив про своє бажання встановити “дружні взаємини” з талібами. Анґела Меркель у середу висловилася на користь “діалогу з талібами”, з метою захистити досягнення, що були здійснені під час перебування на місці контингенту НАТО. Франція у четвер здійснила зустріч з представниками талібської верхівки в місті Доха, – вперше після того, як вони захопили владу. Перед тим французький уряд повідомив, що не готовий до “визнання” нового режиму в Афганістані.” Зустріч між колишнім послом Франції в Кабулі та заступником керівника політбюро талібів Шером Аббасом Станкезаєм стосувалася насамперед ситуації в аеропорту. Французький політикум та експертне середовище не мають спільного бачення стосовно ґрунтовніших переговорів з талібами. “Створювати санітарні кордони недоречно, – цитує L'Express дипломата Жана-Іва Берто. – Це було б контрпродуктивно як для афганського народу, так і для нас, якщо спробувати спроектувати ситуацію на майбутнє. Від бойкоту виграють найрадикальніші.” Він закликає прийняти той факт, що таліби є “реальністю Афганістану.”
Щоденний французький часопис Libération наголошує, що “населення країни почувається покинутим напризволяще та боїться, що репресії відновляться… Фундаменталісти залишаються єдиною владою в державі, де сотні тисяч афганців непокояться за своє майбутнє. Газета цитує журналіста телеканалу Tolo News, Абдула Вадуда Саланжі, який залишився в Кабулі: “Люди у відчаї. Вибухи та напади відбуваються постійно, дуже мало жінок наважуються виходити з дому на вулиці. Таліби встановили КПП, внутрішні біженці сплять на землі в парках.”. Libération розповідає про ще одного журналіста, Худжатіллу Зіу, який приїхав до Кабула вісім років тому: “Цими днями під час теракту він втратив друга та колегу, якому ще не виповнилося 30 років. Хлопець сподівався поїхати з Афганістану, в пошуках кращого життя, разом із братом, який також загинув.”
Щоденний часопис Le Figaro розповідає, як таліби святкують перемогу “над найсильнішою армією світу”: “Вони дивляться на останні американські літаки в небі та стріляють у повітря. “Це — постріли радості!” – каже один з речників талібів Забіхулла Муджахід. Наша країна, хвала Аллаху, відновила свою повну незалежність… Ми хочемо добрих взаємин зі Сполученими Штатами та цілим світом”… Le Figaro зазначає, що США “залишили в країні щонайменше 100 тис. афганців, які мають право на американську візу, але не змогли поїхати з повністю контрольованою талібами території. “Американська присутність в Афганістані завершилась безславно та метушливо, чого можна було уникнути. Це послаблює авторитет США та змушує сумніватися в їхніх організаційних здібностях”, – робить висновок Le Figaro.
Радіо Europe1 повідомляє, що “західна присутність у Афганістані щодня зменшується… Не менше тисячі осіб, які залишилися на місці, висловили бажання виїхати до Франції. Макрон сподівається їх вивезти… Доля двох французьких ліцеїв у Кабулі залишається невизначеною, оскільки більшість французів виїхали з країни. У країні залишилися з 300 викладачів, понад 1000 учнів та кілька НГО. Макрон пропонує гуманітарний коридор, таліби не погоджуються”