Кінець євро?

Пакет допомоги Греції ухва­­лено. ЄС та МВФ гарантують кредит із заниженими відсотками в €110 млрд упродовж трьох років, із цього €30 млрд є невідкладною допомогою. Німеччина виділяє левову частку в €22,4 млрд загалом та €8,4 млрд негайно (дивіться деталі в таблиці 1). Та все ж кредит не безплатний: грекам доведеться заплатити 5%. Це значно менше, ніж ставка, під яку вони могли взяти кредит на фінансових ринках, але значно більше, ніж платить «тверде ядро» єврозони. Це непоганий прибуток для Німеччини, якщо, звісно, греки зможуть виплатити кредит.

Експерти мають сумнів не тільки в цьому, а й у ефективності масштабної програми зменшення витрат, яка передбачає скорочення надмірного бюрократичного апарату, а також зарплат і пенсій держслужбовців, підвищення пенсійного віку, зростання ставки ПДВ. Більшість запланованих заходів дадуть ефект у середній чи тривалій перспективі. А до того часу залишковий бюджетний дефіцит спричинить зростання грецької боргової гори. Поза увагою залишилися надзвичайно високі оборонні витрати – 4,3% ВВП (це майже вдвічі більше, ніж у головного постачальника зброї для Греції – Німеччини).

Середземноморський клуб

Греція не самотня: Португалія, Ірландія, Італія та Іспанія – наступні кандидати на отримання допомоги. Ці так звані країни PIIGS частково мають навіть гірші критерії, ніж сама Греція. І це не лише південноєвропейська проблема – у таблиці 1 можна побачити й Бельгію. Слабкою втіхою є й те, що поза межами єврозони ситуація теж невесела. Велика Британія має бюджетний дефіцит у 11,5% ВВП, який 2010 року сягне 13%. Державний борг також зростає – з 58,1%  ВВП цього року до 80% наступного. Те, що фінансові ринки не дуже довіряють Греції та європейському пакету допомоги, можна побачити й зі стрімкого падіння курсу євро щодо долара (таблиця 2).

Не дивує, що під час підготовки порятунку Греції звучали абсурдні пропозиції: наприклад, виключити її з єврозони, проте зробити це легально нереально. Єдиним можливим варіантом був би добровільний вихід Греції з неї, та це малоймовірно. Оскільки борги так і залишаються деномінованими в євро, перехід на драхму мав би фатальні наслідки. Курс драхми, вочевидь, був би значно нижчим щодо єдиної європейської валюти, тож євроборги було б важче сплатити. До того ж Греція мала би більше платити за імпорт, і це не перекрилося б здешевленим експортом.

Так само малоймовірним є вихід із єврозони таких серцевинних країн, як Німеччина, що асоціюється з поверненням до німецької марки. Решта слабких країн єврозони в цьому випадку зазнають краху, й Німеччина позбудеться свого найважливішого ринку збуту. Дві третини німецького експорту йдуть до ЄС і переважно до країн єврозони. Не варто забувати, що жодна інша країна в Європі не мала такої вигоди від запровадження євро, як ФРН. Оскільки Німеччина є одним із найбільших експортерів у світі, єврозона для неї простір, де країни можуть собі дозволити купувати її високо­якісні товари за тверду валюту.

Це все тепер під сумнівом. Тож не дивно, що Німеччина зараз фактично уповноважує себе на самодопомогу. Питання в тому, чи допоможе ця програма європейським партнерам, які купують німецькі товари. Фінансові ринки мають сумніви щодо цієї бізнес-моделі, тож почали спекулювати на падінні євро.

Замкнене коло

Боргова криза в Греції та інших країнах PIIGS дуже схожа на кризу субстандартних кредитів у США. Там теж великі кредитори позичали гроші (у вигляді іпотечних кредитів), щоби позичальники могли купити певний продукт (нерухомість). Ці кредити евфемістично назвали субстандартними, натомість у фінансовій звітності проводили як інші фінансові інструменти. Їх запаковували один в один, ніби матрьошок, та продавали на ринках капіталу як новий високоякісний фінансовий продукт. Приваблений високими відсот­ковими ставками остаточний покупець не знав, що ж насправді міститься в найбільшій матрьошці. Вже відомо, крах Lehman Brothers став початком кінця бізнесу на субстандартних кредитах.

Досвід Lehman Brothers був, однак, вивчений, тож Греція здобула рішучу підтримку. Насправді, в межах пакета допомоги підтримано й великі банки-кредитори, особливо французькі та німецькі державні банки, які у випадку грецького банкрутства зазнають збитків. Собака переслідує власний хвіст. Махінації на Греції та євро ще більше підігріває той факт, що спекулянти знають: греків урятують.

Це хибний знак. Менш си­льна, хоча й більш виконувана програма скорочення витрат із одночасним частковим списанням боргів була б кращим сигналом. Сигнал грекам: ви маєте змінитись, але в реалістичних умовах. Сигнал банкам: ті, хто хоче отримати більші прибутки, повинні нести й більший ризик.

Проте завжди можна відкласти вирішення проблеми на майбутнє. Як можна побачити в таблиці 3, приблизно третину допомоги грекам нададуть інші країни PIIGS: Португалія, Ірландія, Італія та Іспанія. Й це будуть гроші, яких вони самі не мають. Тож урешті-решт це те саме: чи ти даєш гроші прямо, чи лише боргову гарантію. Якщо Греція зазнає краху, то інші країни теж упадуть, і поза всяким сумнівом це буде кінець єврозони, як ми знаємо її сьогодні. Й фінансові ринки теж це знають.

План допомоги Греції був не єдиним результатом минулого вікенду. На безпрецедентній надзвичайній зустрічі голови урядів країн єврозони одностайно затвердили програму фінансової допомоги постраждалим членам, що складається з джерела кредитування в €60 млрд від Єврокомісії, гарантійної програми на €440 млрд від країн – членів єврозони, а також 250 млрд СДР від МВФ. Це чіткий знак для фінансових ринків: ви не матимете жодного прибутку на спекулятивній грі проти євро. Поки що ці зусилля дають ефект. Курс євро, а також урядові бонди країн PIIGS та акції банків пішли вертикально вгору. Але за це заплачено високу ціну: припинення автономії Європейського центрального банку та подальше падіння впевненості. В наступні тижні ми побачимо, хто вистоїть. Якщо уряди не зможуть невдовзі взяти під контроль свої бюджетні дефіцити, вони не мають шансів утриматись у довготерміновій перспективі.