Цей оповитий таємничістю (Рюль випадково почув ту розмову) уривок нині частенько пригадують у Німеччині. Аденауер пробув на своїй посаді 14 років, перевершити його в політичному довголітті, окрім нинішньої канцлерки, вдалося лише Гельмуту Колю. Однак, як завжди під час відходу з політики таких особистостей, постає запитання: «А що далі?».
І напередодні виборів 2021 року ситуація в Німеччині, як і обставини славнозвісної розмови за участі канцлера Аденауера, вперше впродовж довгого часу оповиті таємницею. Опитування громадської думки, звісно, дають змогу припускати, хто потрапить до нового німецького парламенту, однак якою буде керівна коаліція, все ж передбачити доволі важко. Упродовж останніх місяців лідерами передвиборчих перегонів у Німеччині були три різні партії (див. «Круте піке»). Ще в травні «зелених» називали фаворитами, а журналісти роздумували про ймовірного першого в німецькій історії «зеленого» канцлера чи канцлерку. Далі неуважність партійного керівництва щодо власних політичних кроків і вибору головної кандидатки на посаду канцлера позбавили партію переваги в перегонах. Однак після менеджерського провалу Арміна Лашета під час небаченої в Німеччині повені цього літа партія Анґели Меркель також почала втрачати підтримку. І, здається, несподівано для самих себе німецькі соціал-демократи очолили ці перегони. «Якщо подивитися на результати основних партій, то причиною підйому СДПН є некомпетентність їхніх супротивників», — каже в коментарі Тижню старший науковий співробітник берлінського офісу аналітичного центру Європейська рада закордонних справ (ECFR) Ґустав Ґрессель. Справді, якщо звернути увагу на те, як здійснює свою кампанію кандидат на посаду канцлера від СДПН, чинний міністр фінансів і віцеканцлер Олаф Шольц, то основний акцент він робить на тому, що працював з Анґелою Меркель, а отже, є продовжувачем нинішнього уряду.
«Чимало досягнуто, — каже Шольц у своєму рекламному ролику, дивлячись на відео, де він сидить поруч з Анґелою Меркель та членами її кабінету. — А тепер наше завдання — досягнути ще більше». Попри 16 років урядування, Анґела Меркель і досі має значну підтримку громадян. Згідно з останнім опитуванням німців, здійсненим 17 вересня для передачі Politbarometer на каналі ZDF, найприхильніше з-поміж усіх політиків німці ставляться до чинної канцлерки. Олаф Шольц займає лише другу позицію. Тому його рішення використати досвід роботи в кабінеті Великої коаліції цілком зрозуміле, хоча саме участь у ній позбавила його партію значної електоральної підтримки. Хоча значна маса електорату ХДС/ХСС підтримувала партію саме завдяки особистості чинної лідерки. І небажання підтримувати її наступника — також одна з причини втрати здобутих позицій і цієї партії-учасниці Великої Коаліції.
Проте цього разу вперше в повоєнній історії канцлера буде обрано за такої низької підтримки. Згідно з останніми опитуваннями, СДПН лідирує, якщо за неї проголосує лише чверть німців. За таких умов найімовірнішими видаються дві партійні коаліції. Одна — за участі соціал-демократів, «зелених» і вільних демократів (у Німеччині її охрестили «світлофор», за кольорами партій). Інша — за участі християнських демократів, «зелених» і вільних демократів (її називають «Ямайкою»). Олаф Шольц уже раніше висловлювався прихильно щодо «світлофора»: «Я досвідчений перемовник і я знаю, як вас переконати», — відповів він виданню Handelsblatt на запитання щодо такої коаліції. Вільні демократи, які на цих виборах, як вважають, мають золоту акцію, донедавна скептично ставилися до такого партнерства. Хоча в коаліціях на рівні земель ця партія залучена й до «ямайка»-формату, і до формату «світлофор». Тож тепер партія, імовірніше, висуватиме власні умови й ухвалюватиме рішення щодо участі в тому форматі, у якому зможе здобути більше.
Формат «Ямайки» на федеральному рівні таки поки що важче уявити через проблеми в ХДС та слабкість Лашета як політика. «ХДС перебуває у стані постійного суперництва. Армін Лашет — слабкий кандидат», — пояснює Ґустав Ґрессель. Експерт покладає вину за обрання його як ключового кандидата на посаду канцлера від партії, на Анґелу Меркель. Міністерку оборони Аннеґрет Крамп-Карренбауер, яку довгий час вважали ймовірною наступницею Меркель, він вважає кращим вибором. Однак небажання дотримуватися політичної лінії, визначеної Меркель, позбавило її можливості очолити партію на цих виборах. Вибір слабшого послідовника — звичне рішення для німецької політики. За схожою логікою діяли Конрад Аденауер, коли обирав Людвіґа Ергарда, та Гельмут Коль, коли обирав Анґелу Меркель.
Насправді внутрішні суперечності — проблема не однієї, а обох найбільших німецьких партій. Падіння підтримки СДПН після минулих виборів, на думку німецького експерта, — результат постійних суперечок двох партійних таборів: більш соціалістичного та більш прогресивного. Власне, Шольц належить до останніх. І поки що питання в тому, на які поступки ймовірному майбутньому канцлеру доведеться йти, щоб задовольнити більш ліве крило. Також таки наявні побоювання, що СДПН може погодитися на «ліву» коаліцію за участі «зелених» і лівих. Однак і Ґустав Ґрессель, й інші експерти підкреслюють, що повністю ліва коаліція в Німеччині неможлива.
Для України, як і для інших політичних партнерів Німеччини, важливо, якою буде нова зовнішня політика Берліна. Якщо основні карти перебуватимуть у руках соціал-демократів, то чи не чекати Києву на повернення до тієї політики, що була до 2014 року? Так, німецькі соціал-демократи мають зв’язки з Кремлем і його бізнес-лобі в Німеччині. Вони точно відстоюватимуть «Північний Потік-2», до того ж, на відміну від ХДС, соціал-демократи не планують підвищувати витрати на оборону до потрібних у НАТО 2% бюджету. «Фраза про те, що про це думає Росія, буде в них на думці щоразу, коли доводитиметься ухвалювати якесь рішення щодо Молдови чи України. Це тип мислення СДПН», — каже Ґрессель.
З погляду зовнішньої політики, на певні зміни можна було б сподіватися, якби німецькі «зелені» здобули значну підтримку на виборах, чого, згідно з опитуванням, не станеться. Під час дебатів за участі кандидатів на посаду канцлера, які відбулися ще в червні, серед учасників лише Анналена Бербок висловилася за зупинку газопроводу «Північний потік-2». І Лашет, і Шольц, ідучи за лінією чинного кабінету, наполягали на тому, що передачу газу через трубопровід потрібно буде зупиняти, лише якщо Росія «порушить свої домовленості щодо України». І хоча Арміна Лашета іноді називають «путінферштеєром», на думку Ґресселя, у відносинах з Росією він радше прагматик. «Він знає, що такі думки популярні серед електорату та в партії.
Читайте також: Посол Німеччини в Україні: "Іноді мені здається, що ми приділяємо Україні недостатньо уваги"
Також у цьому питанні йому треба зробити поступки для лівого крила», — пояснює експерт. Схожа ситуація буде також і щодо співпраці з Китаєм. І Лашет, і Шольц уже висловилися за продовження прагматичної співпраці з Пекіном. Це цілком схоже на той формат, який розвивала Анґела Меркель. Кандидатка від «зелених» Анналена Бербок, навпаки, заявляє, що діалог у зовнішній політиці можливий з усіма, окрім авторитарних режимів, до яких, на її думку, належать Москва та Пекін. Доволі різко щодо використання продуктів праці з країн, що не поважають права людини, висловлювався Крістіан Лінднер. Він, щоправда, мав на увазі Китай. Бо щодо Росії його партія не така критична.
На попередніх парламентських виборах 28,6% німців проголосували поштою. Через пандемію німецькі експерти передбачають певне зростання такого типу голосування. Так, великі міста, як, наприклад, Франкфурт-на-Майні чи Бремен, уже фіксують майже вдвічі більшу кількість виборців, які віддали свій голос поштою. Це означає, що чимало німців уже визначилися з партією, яку воліли б бачити після цих виборів на чолі своєї країни. Тому кампанія останніх тижнів, імовірно, не надто впливає на результати, які ми побачимо вже наступного понеділка. Тож зважаючи на тяглість німецької політики, 27 вересня німці прокинуться в тій самій країні, де жили за день чи тиждень до того, незалежно від результатів виборів. А досвід минулих переговорів щодо формування коаліції показує, що чекати на нового канцлера та його кабінет доведеться, найімовірніше, чимало часу. Анґела Меркель ще навіть має шанс перевершити в політичному довголітті канцлера Гельмута Коля. Символічно, що саме він підштовхнув її на цей непростий шлях. Німці прагнуть бути більше аполітичними, а історія підштовхує їх постійно тяжіти до ідеологічної середини. «Німці хотіли б, щоб їхня країна була однією великою Швейцарією — заможною країною, яка уникає будь-яких конфронтацій, відповідальності й безпекових проблем», — резюмує Ґустав Ґрессель. Саме це часто впливає на політичний вибір нинішнього покоління. Більшості німецького електорату — за 50, а 38% усіх виборців — старші за 60 років. Саме вони й вирішують долю найпотужнішої економіки Європи. Зазвичай у такому віці мало хто прагне експериментувати. Проте, згідно з різними опитуваннями, інтерес німецької молоді до політики зростає. Хоча молодь залишається категорією, що найменш активно голосує (хоча понад 60% таких виборців віддає свої голоси), соціальні рухи та протести на захист клімату створили в Німеччині вже цілу когорту молодих людей, які також прагнуть творити зміни. Щоправда, свою політичну залученість вони бачать по-іншому. Тож попри дещо похмурий виборчий дух, кінець епохи Меркель і намагання продовжити її наступниками, може все ще дати поштовх до початку чогось справді нового.