Кожному фюрерові-диктатору потрібен свій доктор Геббельс, який би попередньо озвучував народові ті кроки, які диктатор має намір здійснити, але поки що їх не декларує. Так суспільство випробовують на сприйняття певних ідей, а також привчають до можливості майбутніх неадекватних дій влади. У Росії така роль у стосунку щодо України відведена заступникові голови Держдуми Владімірові Жиріновському, який озвучує те, що пізніше реалізовуватимуть їх президент та прем’єр.
Події в Україні за останні два місяці продемонстрували, що тут таку, симетричну до доктора Жиріновського роль, нинішні вожді відвели аж двом докторам наук – віце-прем’єрові Семиноженкові та міністрові Табачникові. Тому надії, що під тиском студентських протестів та маніфестацій Табачника «підуть», видаються безпідставними. По-перше, Cеминоженкові&Табачнику поставлено стратегічне завдання знищення всіх кволих здобутків за останні два десятиліття українізації й тактичне – повернути корупційні схеми вступних іспитів і перенаправити кошти у відповідні кишені. Наприклад, одна із пробних куль у цьому аспекті – погроза Табачника закрити частину «вишів», як зайвих. Деякі з цих «зайвих» точно не ліквідують – неважко здогадатися, завдяки яким безвідмовним аргументам. Ця тактика C&T поєднання приємного для нинішньої коаліції регіонокомунолитвинів (нищення та ліквідація української мови та культури) з корисним (відновлення викачування грошей з батьків абітур’єнтів) точнісінько відповідає стратегії уряду, де приємність має бути досягнута ще більша (ліквідація української незалежності й повернення в обійми Росії) й поєднана з величезною безсумнівною корисністю – знижкою на газ для підприємств власників-регіоналів (простим громадянам, навіть найпалкішим фанатам “данєцкіх” донів, ніхто знижувати тарифи на газ і комунальні послуги, зрозуміло, не збирається). Таким чином проффесор-президент, обраний 30% виборців України, реалізовує свої зобов’язання перед ними, й тими, хто, фінансуючи його, дуже витратився на ці вибори.
Оскільки Табачника без радикальних дій не звільнять і він продовжуватиме разом з Семиноженком брутальну русифікацію України, акції протесту повинні отримати новий вимір. Одним із законних засобів тиску на владу (у дні роботи ВР) могло б бути, наприклад, перекриття протестувальниками головних автошляхів з Заходу на Схід постійним рухом кількох десятків, а то й сотні, осіб на нерегульованих пішоходних переходах. Тут немає жодних порушень правил дорожнього руху. Єдине, що слід бути готовими до будь-яких провокацій, тому обов’язковою мусить бути й медіапідтримка. Якщо така акція буде точно скоординованою, то черга автомобілів від Львова до Києва дуже допоможе у вирішенні політичних проблем. Більш радикальні засоби – наприклад перекриття залізниць для руху вантажних поїздів (тут – один із пріоритетів бізнесу регіоналів), є не цілком законними, й може спровокувати владу до кровопролиття.
Століття тому у британських антропологів надзвичайно популярним був цинічний жарт про те, що кожне плем’я отримує того антрополога-дослідника, на яке воно заслуговує. Тоді ж, у кінці ХІХ віку, одним із критеріїв оцінки кандидата на посаду професора в Британській імперії було “моральна постава” і “манери джентльмена”. За словами віце-прем’єра Колєснікова Табачник – «казнокрад […]. Что он вообщє дєлать умєєт, кромє того, как кніжкі і картіни із і так нєбогатих украінскіх музєєв тиріть», тому джельтменський набір до нинішнього міністра освіти та науки якось не дуже пасує. Дуже хотілося б почути від цього віце-прем’єра в усіх деталях, що він все-таки мав на увазі, кажучи, що «Дмітрій Табачнік і корупція, кражі із музєєв – ето, да, (поняття – І. Н.) совмєстімиє». Українці поки що не стали аборигенами, що заслуговують на такого міністра як Табачник, який збирається переписати їм історію й зробити їх дітей новими совками. Під час студентських заворушень 1968 року у Франції студенти університету в Нантеррі затягнули в університетський актовий зал на другому поверсі коня й одноголосно обрали його деканом. Може варто повторити такі студентські вибори нового міністра освіти в Україні?