Нагороди нарешті знайшли своїх «героїв». Дивно, втім, що так пізно, адже минулого року ці брязкальця роздавалися хіба не лопатами (чому й продаються задешево на антикварних ринках) та були отримані, здається, усіма бажаючими. Не інакше, за рік з’явилося багато нових «заслужених діячів», які «пригадали» за собою видатні «заслуги» весни-2014. Немає сумніву, що кількість таких «ветеранів анексії» з кожним роком буде лише зростати. Але найцікавішим на заході стало не це, а шедевральна фраза, що вилетіла з вуст кримського «прем’єра». Розпатякуючи про те, що Росія, мовляв, не боїться міжнародних санкцій за Крим і що Захід вже вичерпав санкційний арсенал, Аксьонов запевнив: «Хуже нам нє будєт». Напрочуд промовиста фраза, гідна стати державним девізом «республіки Крим». Бо й справді вже не буде – куди ж іще «хуже», ніж уже є…
Ні, життя в Криму без України не скінчилося. Воно продовжується, і багато в чому майже не відрізняється від попереднього, звичного. Але… Нещодавно мене дуже вразив репортаж про повсякденне життя в тилу «Ісламської держави». Бойові зіткнення позаду, тож, у великому місті налагоджується «мирне життя». Йде торгівля на ринках (де популярні раніше харчі з Ірану стали забороненим дефіцитом), працюють лікарні (щоправда, коли з фронтів прибуває свіжа партія підстрелених ісламістів, решта пацієнтів ризикує опинитися на вулиці), «поліція» хапає крадіїв (а ще відловлює останніх уцілілих християн і шиїтів), відкриті університети (хімія, втім, заборонена, як ворожбитство). Навіть приймаються якісь «закони» про захист довкілля! Ніби, на перший погляд, все, як у людей. Ну, майже, як у людей. І отой репортаж дуже нагадав мені про наше сучасне життя тут, у Криму. Бо й у нас, здавалося б, багато що триває по-старому. Але до кожного найбуденнішого аспекту життя можна додати подібні застереження в дужках.
Читайте також: Свято «книголюбів» у царстві мерців
Ось, наприклад, дрібна аполітична тема: мандри вихідного дня. Це давній привілей кримчанина: зібрав родину, скочив на автобус, і через годину чи дві насолоджуйтесь собі славетними парками та музеями. А тепер не так усе просто. Перш за все, автостанція зустрічає велетенською чергою, на ту саму годину чи дві, що планував провести вже в дорозі. Черги влітку ми тут бачили й раніше, але ця – не через надлишок приїжджих, як то було колись. Вона через новий порядок, що наклав на нас російський «халіфат»: виїзд із Севастополя до Ялти чи Сімферополя (так само і в’їзд) – виключно за пред’явленням паспорта. Поки втомлена касирка читає паспорти й одним пальцем вбиває в комп’ютер дані, фіксуючи для ФСБ, куди кожному з оцих сотень людей сьогодні заманулося прогулятися, неспішно спливають хвилини. Метою цієї тотальної перевірки вважається запобігання тероризму в транспорті. Вистоюючи чергу, мешканці та гості Криму мають час і нагоду вдячно поміркувати про підступність всюдисущої «п’ятої колони» та турботу Кремля про їхню безпеку.
Інколи «терористів» таки відловлюють. Певно, цього літа новини під заголовками «У Криму затримали українського туриста» стануть буденними, як ранкові зведення втрат на Донбасі. Цього тижня таких новин принаймні дві. Кіровоградець даремно «засвітив» у маршрутці татуювання у вигляді сокола-тризуба (за що пильна тітка-попутниця здала його органам). А одесит, сперечаючись із «даішниками», нагадав, собі на біду, що на окуповану українську територію розповсюджується дія українських законів.
Читайте також: Поперед батька в пекло
Картину, що мимоволі нагадує про репортажі з ІДІЛ, малює у своєму звіті й спеціальна турецька моніторингова група, котра добилася дозволу ознайомитися на місці з життям кримських татар і наприкінці квітня прибула в Крим. Кримська «влада» з удаваною гостинністю возила делегацію по «потьомкінскіх дєрєвнях» та принципово не залишала гостей на самоті ні на годину, пильно відстежуючи, з ким вони зустрічаються та про що говорять. Після завершення візиту кримські ЗМІ поквапилися гучно заявити про нібито схвальні відгуки турок від кримського турне. Але голова делегації негайно заперечив, що нічого подібного не казав. І ось нещодавно розгромний офіційний звіт турецьких правозахисників, що підтверджує відверту дискримінацію та утиски кримських татар, направлено турецькому президенту, а той переклав звіт російською і днями вручив його Путіну. Наївно очікувати, що від цього щось зміниться. Радше, тепер Крим взагалі закриють для таких «невдячних» гостей, а чекісти рушать на пошуки тих, хто таки спромігся увійти в контакт з турецькими правозахисниками та поінформувати їх про справжній стан речей у Криму. Тож, годі нам тепер чекати, що хтось з-закордону приїде розпитувати, як тут живуть у підпіллі кримські українці. Тим паче, як сумно казав нещодавно архієпископ УПЦ Київського патріархату в Криму Климент: «За Росію стоїть Путін, за кримських татар – увесь світ, за українців у Криму – ніхто»…