Серед обраних художників-мандрівників – Ганна Криволап, Іван Марчук, Михайло Демцю, Борис Буряк, Віктор Дейсун, Катерина Кудрявцева, Василь Непийпиво тощо.
Загалом, основним здобутком представленої експозиції є синтез – майстрів, настроїв, стилів та підходів як до міста, так і до полотна. Адже окремо жодна із представлених крайнощів не справляла би такого враження й не становила інтересу – ні той самий прискіпливий реалізм, ні абстракція – всі ці явища втрачають шарм у низці собі подібних робіт, проте у поєднанні утворюють вибуховий коктейль барв, настроїв, імпульсів, гостроти.
«Торік я був із художником Михайлом Деяком у Парижі, і мені доводилось спостерігати, як він малює з натури, – розповідає організатор виставки і директор галереї Максим Волошин. – Приміром, він дивиться на такий пейзаж, на який я би ніколи не звернув уваги, – сірі будинки, бочки нецікаві, як на мене. Але він їх так переосмислює! Будинок сірий – він його червоним або зеленим зображує, і тоді сприйняття краєвиду стає зовсім іншим, на картину можна дивитися годинами… Це вражає, змушує думати, зрештою!»
Справді, в нібито нехитрих сюжетах відчувається щось хвилююче-максфраєвське, невідомо звідки з’являється щось на кшталт смутку за нездійсненим, корить сісти у неіснуючий трамвай чи вийти у заповітні «зелені двері». Такі собі міні-портали у рамках. Коли мистецтво грамотного поєднання стає потужнішим за мистецтво як таке.
«Кожен художник бачить міста по-різному, – каже Волошин. – Я люблю перебувати у мегаполісах, енергетика цих міст надихає, зокрема, художників. Так постала ідея створити цю виставку. Ми обрали понад десять художників і показали через їхні роботи Париж, Лондон, Москву, Монако, Відень, Львів тощо міста. Побачити ці місця очима художників – це зовсім інші враження! Виставка вийшла дуже оптимістичною і позитивною, вона надихає!»
Художниця Катерина Кудрявцева зазначає, що жодна подорож не обходиться без пензля й малювання, навіть під час відпочинку руки тягнуться до робочих матеріалів. А Віктор Дейсун зізнається, що його роботи пишуться не з натури, а виключно з асоціацій.
До того ж виставка може слугувати своєрідним зрізом сучасного українського арт-процесу, таким собі посібником, охочі можуть скласти належне враження про панівні напрями і тенденції. «Зрозуміло, що тут представлені не всі стилі, не всі напрями, – коментує директор галереї, але тут зібрані роботи від повного реалізму, наприклад, Москва, 1983 рік, до цілковито абстрактних, наприклад, Петра Лебединця – робота писана з натури, але цього не видно, вона зовсім фантастична, нереальна, але загалом упізнати, що це – Кам’янець-Подільський, можна»
Катерина Кудрявцева зізнається, що, попри чималу кількість побачених міст, свого ідеального вона наразі не знайшла. Можливо, саме пошук Міста – свого Міста – це і є найцікавіше, найбільш наповнене сенсом..?