У часи Гамлета головна проблема Данського королівства, якщо вірити п’єсі Шекспіра, звучала так: «Бути чи не бути?». У наші часи головна проблема Української держави, схоже, все більше формулюється як питання щодо того, бути чи не бути в нашій країні видобутку сланцевого газу. Навіть проблема євроінтеграції починає тьмяніти на тлі пристрастей, розбурханих навколо сланцево-газової проблематики.
За кілька минулих років у нас наговорено й написано з приводу сланцевого газу стільки, що розібратися в усьому цьому без добрячої пляшки текіли або бехерівки навряд чи можливо. Починаючи з того, чи є, власне, сланцевим той газ, що зветься «сланцевим», оскільки одні автори компетентно стверджують – термін shale gas мав би перекладатися як «газ з аргілітів», бо сланець англійською перекладається як shist і не має відношення до нетрадиційних газових покладів.
Інші, навпаки, наполягають, що сланцевий газ добувається з покладів горючих сланців, відтак назва правильна і всілякі низькопористі погано проникні глинисто-алевритові осадові гірські породи до нього не мають жодного відношення…
Ну, а про розбіжності щодо того, які наслідки (економічні, політичні, екологічні) має і матиме у майбутньому видобуток сланцевого газу в Україні й у світі, і говорити не доводиться. Хтось твердить, що у США (які є піонерами видобутку цього різновиду палива) у кілька разів зросло число землетрусів – і в усьому винні порожнечі, що утворюються внаслідок гідророзриву геологічних пластів у процесі газовидобування.
Хтось не менш авторитетно наполягає, що за умов дотримання необхідних технологій ніякого зростання небезпеки землетрусів не існує, тоді як використання сланцевого газу допомагає знизити забруднення атмосфери. Ще хтось наполягає: сланцевий газ надто дорогий, у США його собівартість насправді становить понад 150 доларів за тисячу кубометрів, а розмови про економічну ефективність такого видобутку – чистісінький піар (а в Україні, ясна річ, ця собівартість буде в кілька разів більшою…). Інші вказують, що у Штатах ще 2011 року ринкові ціни на газ перейшли позначку «100 доларів за тисячу кубів» і продовжували рухатися вниз – аж до $68 у квітні 2012 року. Щоправда, після того внаслідок лютої і тривалої зими 2012/13 років ці ціни зросли, але все одно становлять на оптовому ринку трохи більше $90, а це не йде в жодне порівняння з цінами від «Газпрому».
Пишуть і про те, що США відмовляються від розширення видобутку сланцевого газу – а водночас і про те, що зараз у Штатах будуються два термінали для експорту скрапленого газу загальною потужністю майже 25 млн тонн щорічно (що еквівалентно 35 млрд кубічних метрів звичайного газу), а у 2015 році американський експорт газу – переважно до країн Азії – може сягнути 60 млрд тонн з перспективою подальшого зростання обсягів, оскільки ціни на азійському ринку значно вищі за внутрішньо-американські…
Читайте також: Як сланцевий газ змінив США
Одне слово, без пляшки розібратися тут важко. Та і з пляшкою, мабуть, теж.
Але одна річ тут безсумнівна – і навіть пляшки не потрібно.
Після того, як львівський «Експрес» оприлюднив інформацію про причини того, чого ВО «Свобода» буквально рогами впиралося, протестуючи проти не те що видобутку, а навіть розвідки сланцевого газу на Галичині (де «свободівці» контролюють облради), ситуація з цим газом на наших теренах стала дуже цікавою. Ясна річ, що «Свобода» не визнаватиме звинувачень журналістів, але… Полум’яні націоналісти опинилися-бо у не дуже приємній для себе компанії: єдиною впливовою політичною силою, яка залишилася принциповим противником проти застосування в Україні нетрадиційних технологій добування енергетичних вуглеводнів, є Компартія. У порівнянні з нею ВО «Свобода» – просто аматорський гурток. Комуністичні агітатори та пропагандисти використовують геть усі можливі й неможливі, раціональні й ірраціональні аргументи проти видобутку в Україні сланцевого газу – і дивним чином ця аргументація збігається з тим, що говорять офіційні й напівофіційні речники "Газпрому"…
Читайте також: Що думає Shell про видобуток сланцевого газу в Україні
Як писав російський поет українського походження Володимир Маяковський – «якщо зірки запалюють, значить, комусь це потрібно», чи не так?
Можливо, і справді собівартість сланцевого газу в Україні попервах буде вищою, ніж у США (хоча у нас значно дешевша робоча сила) – але ж там вона зовсім не становить $150, там вона коливається від $65 до $150, лише на деяких свердловинах сягаючи максимуму. Можливо, в деяких місцях справді виникнуть проблеми з забрудненням довкілля – але хіба вони відсутні нині і хіба це щось нове для країни за умов панування олігархічного капіталу? Можливо, доведеться будувати спеціальні потужності для очищення хімічно забрудненої води – але хіба такі потужності все одно не потрібно будувати?
А головне, що кладе комуністів на обидві лопатки – це той факт, що Китай (приклад якого вони постійно закликають наслідувати), поставив перед собою мету – вже у 2015 році продукувати 6,5 млрд кубометрів сланцевого газу на рік та невпинно нарощувати його видобуток, що в перспективі значно зменшить залежність китайської економіки від російських вуглеводнів…
І ще одна річ, про яку варто замислитися. У Росії видобуток природного газу традиційними способами невпинно падає, нові поклади не освоюються, бо вони розташовані або на морському шельфі, або за полярним колом. Ціни на газ у Європі та Азії – внаслідок експорту «блакитного палива» зі США та видобутку власного сланцевого газу – істотно падатимуть, а разом із тим падатимуть і доходи «Газпрому» (читай : Кремля).
Читайте також: Російська економіка скочується до рецесії
За таких обставин утрата українського ринку може фатально відбитися на економічному становищі Російської Федерації. Тому домогтися, щоби сланцевий газ не видобувався в Україні, у Франції (де соціалісти наклали мораторій на його розвідку), в інших європейських державах, є надзавданням «кремлівських чекістів», адже йдеться про їхні статки, політичний вплив за кордоном і сяку-таку соціальну стабільність у самій Росії. З іншого боку, у разі, якщо Україна не здобуде енергетичну незалежність, то вона може за певних несприятливих обставин втратити незалежність політичну (хоча й залишиться номінально суверенною державою). А тоді вже на наших теренах гарантовано видобуватиметься – й у широких масштабах, без оглядки на довкілля та протести населення! – сланцевий газ, от тільки в інтересах «Газпрому» і Кремля. Бо ж навіщо лізти з видобутком вуглеводнів в арктичні моря, коли для цього є Хохляндія?