Міліції немає, влади немає, містами керують невідомі люди в камуфляжі. Фантастичні бойовики про постапокаліпсіс раптом стали реальністю, і ми ніби опинилися в центрі подій.
Те, що починалося, як мирні демонстрації і комічні, незграбні спроби копіювання київських подій на Майдані, поступово перетворилося на повномасштабне повстання. Місто Слов'янськ іноземні кореспонденти з великим досвідом називають «Чечнею» – за їх словами все виглядає так, як перед початком першого чеченського конфлікту. Перекриті вулиці, вантажівки поперек доріг, збройні загони на вулицях.
Конфлікт зайшов надто далеко, вже є перші вбиті, і зупинятися сепаратисти явно не збираються. На питання про цілі і завдання всі, як один, відповідають – будуть стояти до кінця. Кінцем більшість з них називають відділення від України .
Читайте також: Світ про події в Україні: новий розкол Європи, України чи зрада
Політики-регіонали закликають до переговорів з сепаратистами і вимагають уряд Яценюка піти на поступки, але схоже на те, що ситуацію вони вже не контролюють. Спори про їхню роль в сепаратистському повстанні ведуться до цих пір, але абсолютно точно можна сказати , що якщо воно і починалося за їх підтримки, то тепер уже складно сказати, хто керує процесом. З початку заворушень у ряди сепаратистів влилися маси некерованих елементів, людей з кримінальним минулим, відверто божевільних. Позиція їх найчастіше махновська – ніяких політиків, всі злодії, нікому не віримо. Регіонала Добкіна ледь не розірвав натовп в Луганську. Мера Слов'янська одіозну Нелю Штепу звинуватили у зв'язках з Правим сектором і позбавили влади – тепер в місті «народний мер», місцевий ветеран-афганець. Сама Штепа виступила по місцевому телеканалу, розповівши про те, що в місті некерована ситуація і мародерство – грабують продуктові магазини .
Пожежа, яку старанно розпалювали члени Партії регіонів у Донбасі полихнула так, що інструментів для того, щоб загасити її, у «донецьких» тепер все менше. Сепаратистські сили , очевидно, мають кілька різних течій, і регіоналами управляються далеко не всі вони. У всякому разі, тими регіоналами, які все ще живуть в Україні.
Читайте також: Чи є в України м’язи?
Здебільшого керують операцією на місцях люди, близькі до Сім'ї, а також інструктори з Росії. У всякому разі, найрадикальніша й добре підготовлена частина сепаратистських сил управляється саме людьми Януковича, а значить, не слухається місцевих, більш поміркованих політиків з Партії регіонів, які закликають скласти зброю і вирішити питання шляхом переговорів. Заяви Турчинова про готовність йти на поступки сепаратистам, проводити референдум і децентралізацію влади в Україні, які здавалося б, повинні привести до деескалації конфлікту, нічого не вирішили. Всі учасники сепаратистських мітингів, з якими мені довелося поспілкуватися в різних містах Донбасу були єдині у своїх переконаннях – Турчинов для них ніхто. І тих регіоналів, які закликатимуть їх до діалогу, вони проженуть теж. Більшість їх запевняє, що хоче федералізації, але в їх розумінні цей термін означає в кращому випадку номінальне перебування у складі України – повну політичну незалежність від Києва, свій зовнішньополітичний вектор, тільки російську мову на території Донецької області, свої підручники історії, шкільну програму, «як в Росії» і т.д. Зрозуміло, ці вимоги нездійсненні.
Читайте також: «Самовизначення» для Кремля
Зате така принципова впертість відмінно корелює з планами Віктора Януковича, який швидше за все задумав відторгнути частину України і встановити над нею контроль. Йому погоджувальна політика тих «донецьких», що залишилися та намагаються виторговувати преференції для свого бізнесу, якраз дуже не до вподоби. Він хоче звичного йому самодержавства хоча б в лояльних йому регіонах. Саме тому старанно підтримує домінуючий на сьогоднішній момент у Східній Україні меседж – «Донбас не визнає хунту». Гасло це справді підтримує абсолютна більшість учасників проросійських акцій. Тому політики з ПР знаходяться у замкнутому колі – визнаючи легітимність уряду вони стають зрадниками для мас, що влаштовують заворушення в містах Донбасу. Не визнаючи уряд, вони ніяк не можуть брати участі в переговорах.
Що стосується участі російського уряду в організації масових заворушень та збройних атак на міліцейські райвідділи в містах Донецької області, то воно поки що не таке велике. Судячи з усього, Росія надає людям Януковича інструкторів з бойовим досвідом і окремих військових фахівців, які допомагають організовувати озброєні нальоти. Швидше за все, в Донецькій області діють невеликі диверсійні групи росіян, але основною ударною силою є місцеві бойовики.
Зокрема, «російський полковник» з Горлівки, який виступав перед співробітниками місцевого МВС, виявився насправді жителем міста і українським громадянином, підполковником спецназу ГРУ у відставці на ім'я Ігор Безлер. Раніше він очолював ритуальну службу КП "Простір". Потім працював начальником служби безпеки кандидатів у народні депутати України від команди Шахова, зокрема Артура Герасимова, який балотувався за мажорітораному округу в Горлівці, але в раду не пройшов. Після виборів 2012 року Безлер працював у службі безпеки ПрАТ "Горлівський машинобудівник ", а саме в команді Ігоря Крижановського, якого обрали депутатом Донецької облради від Партії регіонів.
До речі, мер Горлівки Євген Клеп, якого сепаратисти змушували написати заяву про відставку, розповів, що тиснув на нього відомий у місті бізнесмен Руслан Шуліка, близький до кримінального авторитета Армена Саркисяна. Саме Саркісян займався організацією нападу тітушек на донецьких евромайданівців, а потім привозив бойовиків в Київ. ЗМІ повідомляли, що його люди в столиці вбили кількох демонстрантів. Саркісяна називають смотрящим від Сім'ї в місті Горлівка .
Таким чином, Росія навряд чи хоче відторгнути Донбас за кримським сценарієм. Казки про неймовірні багатства донецького регіону можуть звучати переконливо для люмпенів з напівзруйнованих шахтарських селищ, але не для російського уряду, який навряд чи бажає обтяжувати свою і без того проблемну економіку збитковими радянськими виробництвами, які вимагають дотацій. А ось влаштувати тут вічне Придністров'ї, яке застопорить євроінтеграцію України і втягне країну в затяжне болото кризи – інша справа!
Не виключено, що деякі угруповання, що орудують в області, взагалі не контролюються ніким, крім їх лідерів. Об'єднує їх хіба що ненависть до України та її нинішнього уряду. І не факт, що комусь вдасться змусити їх здатися і скласти зброю навіть у тому випадку, якщо політики домовляться між собою. Днями в Донецьку якісь хлопці навіть придумали брати податок з євреїв, яким було запропоновано з'явитися в Донецьку ОДА і заплатити 50 доларів податку. Такі оголошення з'явилися в місті. Лідери сепаратистів від цієї затії відхрестилися, але в середовищі повстанців чимало людей, які таку ідею вітають. Тож, далі буде.
Джин випущений з пляшки. І загнати його назад тепер буде вельми непросто. Спробуй-но переконати накручену, залякану людину, щоб він заспокоївся і жив далі, ніби нічого не сталося. Партія регіонів більше десятка років накручувала місцеве населення байками про жорстоких фашистів з Західної України, які тільки й чекають випадку, щоб приїхати в Донбас і розправитися з місцевим населенням. У підсумку істерія нарешті досягла такого градусу, що кришку нарешті зірвало. І в цьому вирі першої потонула сама Партія регіонів. Після громадянського конфлікту її рейтинг впав нижче плінтуса, в тому числі і на сході України, де регіоналам не пробачили нерішучої поведінки і поразки в боротьбі проти проєвропейських сил.
Намагаючись створити якусь східно-українську ідентичність, а по суті просто імпортуючи російську пропаганду через брак своєї, ПР виховала багатотисячну масу українофобів, і створила в своєму базовому регіоні не «донецьку республіку» , а маленьку та злу Росію, що люто відгородилася барикадами від усього світу. І бойові дії, які можуть ось-ось розпочатися в регіоні, або покінчать з нею, або дозволять їй остаточно відокремитися і оформитися в нове Придністров'я.