Цьому звільненню передувала ціла низка скандалів пов’язаних з самим командуючим.
Контр-адмірал Сергій Гайдук командував ВМС з 7 березня 2014 року. За час свого перебування на цій посаді він практично нічим не запам’ятався,окрім звичайно,скандалів. З них можна виділити декілька ключових. Це -стрілянина на базі флоту в Одесі, в якій брали участь бійці 801-го загону – цих спецпризначенців ще вважають його неофіційною охороною, відсутність будь-яких спроб відновити техніку флоту, провалена робота з закордонними партнерами, відмова від волонтерської допомоги в сфері підготовки особового складу. Враховуючи все це, 11 лютого великі волонтерські організації написали петицію до Президента з вимогою звільнити Гайдука. Хоча, треба зазначити, що деякі офіцери флоту такі дії волонтерів вважали замовними.
Читайте також: Порошенко звільнив Гайдука з посади командувача ВМС України
Після цього громадськість звернула увагу на суттєві проблеми, які існують на флоті. Але потрібно сказати, що одним з головних творців цієї відставки є звичайний матрос ВМС Ігор Руляк.
До анексії Криму він проходив службу в одному з підрозділів ВМС. Після оголошення виходу українських військ з півострова, матрос не вагаючись переїхав на материк, залишився вірним присязі. Поки флот устатковувався на нових місцях, Ігор пішов добровольцем в батальйон «Азов»,брав участь у звільненні Маріуполя, в боях за Мар’їнку. Після Іловайська він поїхав в Одесу для того, щоб повернутися на службу в свій підрозділ.
Ігор Руляк
Тут Руляк зіткнувся з повною зневагою та байдужістю з боку «паперових офіцерів». Його дуже довго не оформляли, давали порожні обіцянки, футболили з одного відділу в інший. Тоді Ігор прийняв рішення боротися з армійською бюрократією всім а доступними методами. Матрос почав писати в соціальних мережах про реальний стан речей на флоті. Завдяки цьому провідні ЗМІ країни знову згадали про ВМС.
Після декількох викривальних публікацій на нього звернула увагу флотська контррозвідка, яка спочатку допитала його, а потім вони ж вмовляли Ігоря, щоб він або припинив нападки на командуючого, або звільнявся з флоту. Матрос прекрасно розумів, що нічого вони зробити йому не можуть і продовжував писати в соцмережах про проблеми флоту.В своїх постах Руляк розповідав про жахливі умови служби на кораблях, безпрецедентні крадіжки палива, байдужість та зневажливе ставлення командирів до своїх підлеглих, тощо.
Тоді за нього взялися по-іншому, Руляка перевели з Одеси до Миколаєва для того, щоб ізолювати його від товаришів по службі.
Читайте також: Порошенко назвав мотиви звільнення командуючого ВМС ЗСУ
Звичайно система не збиралася довго терпіти цього матроса. 3 квітня 2016 року його пізно вночі вигнали з військової частини, заборонивши йому тут ночувати. На запитання військового, чому його позбавляють цього права, відповіли коротко і лаконічно – у військовій частині для нього не передбачено житлового фонду і єхидно порадили звернутися до президента за допомогою.
Далі ще цікавіше, Ігоря хотіли притягнути до адміністративної відповідальності через відмову виконувати наказ командира. Суть справи полягає в тому, що Руляка призначили керувати полігоном живучості якого насправді не існує.
Необхідно сказати, що такий полігон – це макет корабля, на якому тренуються моряки для виживання в різних позаштатних ситуаціях.
Ігор Руляк з морськими піхотинцями з інших держав
Командир частини підтвердив, що дійсно такого полігону в частині не існує. Тому де проводити навчання моряків та в який спосіб ніхто не знає.7 квітня в Миколаєві відбулося перше засідання суду. Цього дня на суд прийшло багато активістів щоб підтримати сміливого матроса. Суддя прийняв рішення, що Ігор Руляк винний, але звільняється від відповідальності враховуючи незначущість злочину.
Взагалі сам матрос вважає свій трансфер з Одеси до Миколаєва особистою помстою Гайдука. На його думку, командуючий вирішив просто прибрати його. На сьогоднішній день, доля Ігоря знаходиться в підвішеному стані, тому всі свої надії він пов’язує з майбутнім командуючим флоту.
Читайте також: Дев’ятибальний шторм для українського флоту
Хочеться відразу сказати, що відставка Гайдука – це не остаточна перемога волонтерів та громадськості. І навіть не половина її. Адже, боротьба не полягає тільки у зміні прізвищ командирів. Флоту конче необхідні справжні реформи, а не окозамилювання. Тому, в українського флоту попереду ще багато випробувань, але завдяки таким як Ігор Руляк він заслуговує на славне майбутнє.