Те, що відбувається нині в Донецькій області, найбільше нагадує пугачовщину. Повсталі бунтівники нечисленні, але їм співчувають низи. За рахунок них повстанці постійно поповнюють свої резерви новобранцями з неблагополучного соціального середовища, а також найманцями з Росії, які вже потягнулися на запах війни. Бунт, як водиться, затягнув усіх донецьких покидьків, які під шумок також стали із задоволенням збиватися у невеликі угруповання. Враховуючи соціально-економічну обстановку на Сході, насіння заколоту впало у благодатний ґрунт.
Головним замовником пожежі, як вважають, виступили втікач Віктор Янукович і його найближче оточення. Саме їхні гроші здебільшого підживлюють життєві сили «ополченців» різних мастей. У маленьких шахтарських містечках новини розходяться дуже швидко, і сьогодні вже ні для кого не секрет, що люди на барикадах і блокпостах стоять аж ніяк не безплатно й отримують непогані гроші за своє чергування. У різній місцевості ця цифра варіюється від 400 до 800 грн за день.
За словами головного редактора газети «Про город» Ігоря Абизова з Тореза, деякі вартові у місті йому добре відомі – це наркомани та пияки, які проживають у його мікрорайоні. Про свої доходи вони говорять абсолютно відкрито. Для них то небачений заробіток. Хто виділяє такі величезні гроші, щоб спонсорувати сотні людей по всьому Донбасу? За інсайдерською інформацією, весь рух коштів проходить через людей Януковича. Хоча людина Януковича – вельми умовне поняття в регіоні, де «двічі несудимий» президент царював останні 15 років. Тут його «кадрами» тією чи іншою мірою можуть вважатися практично всі місцеві чиновники, відомі злочинці та правоохоронці.
Визнані люди колишнього «гаранта» підтримують сепаратистів цілком відкрито. Наприклад, на відео, де бойовик Абвер оголошує ультиматум українській армії, поруч із ним сидить мер Єнакієвого Валерій Олійник, той самий, що проголошував на мітингу в місті, що «Батя не кине своїх дітей». Якраз після цього «Батя» втік до Ростова. Присутність поруч із терористом єнакіївського голови абсолютно однозначно дає відповідь на запитання про участь Януковича і його команди в сепаратистському бунті.
Тепер стає зрозуміло, чому на тлі буйних подій у Горлівці, де сепаратисти штурмували місцевий виконком і змусили безпартійного мера Євгена Клепа написати заяву про відставку, в сусідньому Єнакієвому цілковитий спокій і ніхто навіть не подумав зачіпати міського голову.
Читайте також: Перечекати Донбас
Залишки Партії регіонів, що після лютневих подій розкололася на кілька угруповань, повелися по-різному.
Якщо «кадри» колишнього «гаранта» виступають за відокремлення Донбасу від України та відіграють роль «смертників», які в разі придушення бунту потраплять до в’язниці й втратять усе, то люди Ахметова діють куди обережніше. У їхнє завдання створення псевдодержави ДНР явно не входить, мета – домогтися для Донецької області широкої автономії, яка матиме легальний статус і дасть змогу Рінату Леонідовичу княжити на батьківщині до кінця життя в недосяжності для центральної української влади. За задумом авторів, останні змушені будуть на це погодитися за браком інших варіантів. Інакше Донбас Києву не втримати.
Про тіньову підтримку Ахметовим заколотників свідчить і нещодавнє інтерв’ю одного з лідерів сепаратистів Донеччини Павла Губарєва, який поскаржився, що Рінат Леонідович купив 2/3 його соратників, щоб «злити протест». «Злити протест» в інтерпретації Губарєва означає залишити Донбас у складі України. Сам він представляє крило Януковича, яке виступає за повне відокремлення регіону від України. Не випадково після свого звільнення Губарєв вирушив одразу до Слов’янська, де сидять друзі Валерія Олійника Абвер і Ко.
З інсайдерських джерел відомо, що фінансово сепаратистам у Донецькій області допомогають також люди Юхима Звягільського. Але який із варіантів подальшої долі ДНР вони підтримують, поки що сказати складно. Водночас низка дрібніших і відносно самостійних гравців у ПР виступили проти сепаратистів. Наприклад, неофіційний господар Тореза Віталій Кропачев написав на адресу активістів ДНР гнівного листа, у якому назвав їх божевільними. Цікаво, що незабаром після того в місті дивним чином стали пропадати місцеві сепаратисти. На сьогодні зникли вже троє людей, зокрема лідерка Ірина Полторацька.
Читайте також: По той бік блокпостів
Чи контролює верхівку ДНР Росія? Безумовно, Кремль має вплив на бунтівників, але слід розуміти, що музику замовляють усе ж таки місцеві еліти, без яких ніякий заколот не спрацював би. Бездіяльність українських силовиків, дірявий кордон із Росією, лояльність місцевої влади могла забезпечити сепаратистам тільки українська сторона. Для розуміння, наскільки це важливо, слід поглянути на приклади Харкова і Дніпропетровська, де всі спроби розпалити бунт наткнулися на протидію місцевих еліт і швидко зійшли нанівець. Саме сили всередині Донбасу допомогли перетворити регіон на палаючу Абхазію.
Росія, здається, обмежилася морально – консультаційною підтримкою. Настанови Дуґіна та Баркашова по скайпу, подарований Жиріновскім «Тигр», сумнівні найманці та «казакі» – ось, мабуть, усе, що має ДНР від РФ. Військової підтримки від «братньої Росії» сепаратисти, швидше за все, вже не побачать, оскільки Путін не палає великим бажанням приймати сумнівний регіон до складу РФ. Цілком імовірно, що Росія різними способами піклуватиметься про те, щоб пожежа на Донбасі не згасала, але робитиме це руками Віктора Януковича та його агентури.
Чи впливають на щось бутафорські міністри та посадовці ДНР?
Номінальні лідери сепаратистів Хряков, Лягін, Пургін і Пушилін, які нині раз у раз з’являються на всіх світових екранах, насправді відіграють у протистоянні куди скромнішу роль, ніж цього хотілося б їм самим. Сприймати їх усерйоз і вірити в те, що ці люди здатні діяти самостійно, може тільки той, хто погано знає згаданих персонажів. Перші троє – давні штатні провокатори Партії регіонів, від якої десятиліттями отримували зарплату за організацію всіляких дрібних капостей для політичних конкурентів. Останній узагалі нікому не відомий, але справляє враження людини ще обмеженішої, ніж «ветерани». Уся комічна верхівка ДНР, вочевидь, є лише найнятою трупою, покликаною зображати «лідерів із народу».
Ось тільки народ, на жаль, купився на цей спектакль.