Верховна Рада 4 березня під час позачергового вечірнього засідання проголосувала за призначення нового прем’єр-міністра України та оновила склад Кабінету міністрів. Так, новим очільником уряду замість Олексія Гончарука, який підписав заяву про відставку 3 березня, став Денис Шмигаль. Також парламент підтримав кандидатури 13 міністрів, а трохи пізніше за поданням президента було призначено керівником Міністерства оборони та Міністерства закордонних справ.
Зауважимо, що до нового Кабміну потрапило шість міністрів з уряду Гончарука: очільник Міністерства внутрішніх справ Арсен Аваков, міністр інфраструктури України Владислав Криклій, міністр юстиції України Денис Малюська, віце-прем'єр-міністр України – Міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров,а також Дмитро Кулеба і Вадим Пристайко. Двоє останніх «обмінялися» посадами в уряді Шмигаля.
Водночас в уряді Шмигаля чотири посади залишилися вакантними – міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, міністра енергетики, міністра культури та міністра освіти та науки.
- Читайте також: У пошуках мізків
Зауважимо, що чутки про можливу зміну складу Кабміну ширилися ще з кінця 2019 року. 17 січня Гончарук, на тлі скандалу з його прослуховуванням, повідомив у Facebook, що написав заяву про відставку з посади прем’єр-міністра. У той самий день з Гончаруком провів зустріч президент України Володимир Зеленський. Голова держави не прийняв відставку прем’єра, натомість поставивши низку невідкладних завдань. Зокрема, було обговорено оптимізацію роботи Кабміну, питання нарахування справедливих зарплат міністрам і топ-менеджерам держкомпаній, звільнення очільників міністерств, які не досягли реальних результатів, а також налагодження діалогу з парламентом.
Вочевидь, Гончарук не впорався з поставленими завданнями, що викликало напруження між прем’єр-міністром та Офісом президента. Хмизу в вогонь додали результати соціологічних опитувань, які показали, що рівень довіри до уряду України протягом останніх місяців істотно знизився. Так, у лютому Кабміну недовіряло 64,5% респондентів, особисто Гончаруку – 63%. Також на зміну складу уряду могло вплинути звільнення голови ОП Андрія Богдана і призначення на цю посаду Андрія Єрмака. Останній тепер може впливати на кадрові рішення, щоб позбутися в уряді людей, наближених до Богдана.
Хоч як було, Україна отримала новий Кабінет міністрів Дениса Шмигаля. У зв’язку з цим Тиждень.ua зібрав усю доступну інформацію про новообраного голову уряду України та його міністрів.
Денис Шмигаль. Прем’єр-мінстр
Денис Шмигаль народився 1975 року у Львові, де закінчив Львівську політехніку за спеціальністю менеджмент машинобудування, інженер-економіст. Додатково вчився за кордоном. Володіє англійською та польською мовами. Кандидат економічних наук.
Від 4 лютого 2020 року обіймав посаду віце-прем'єр-міністра України — міністра розвитку громад і територій.
У 2000-х роках займався бізнесом. Працював керівником департаменту економіки, інвестицій, промисловості та торгівлі Львівської облдержадміністрації (2009—2011), заступником обласного управління Фіскальної служби, віце-президентом компанії «Львівхолод» (від 2014).
- Читайте також: Реванш близько
З січня 2018 року був директором Бурштинської ТЕС, що належить Рінату Ахметову. Сам Шмигаль стверджує, що не знайомий з українським олігархом, за його словами, він пройшов на посаду в компанію через відкритий конкурс.
З 1 серпня 2019 по 5 лютого 2020 року працював головою Івано-Франківської ОДА.
Нові обличчя в уряді Шмигаля
Ігор Уманський. Міністр фінансів
Ігор Уманський народився 1975 року у місті Прип'ять Київської області. У 1997 році закінчив Київський національний економічний університет. Економіст, магістр ділового адміністрування. Кандидат економічних наук. Насамперед відомий тим, що у 2009 —2010 роках працював в.о. міністра фінансів України після відставки Віктора Пинзеника в другому уряді Юлії Тимошенко.
Після закінчення університету працював провідним, головним спеціалістом відділу інфраструктури інвестиційної діяльності та міжнародної інвестиційної співпраці Національного агентства України з питань розвитку та євроінтеграції. У листопаді 1998 — січені 2000 — експертом служби віце-прем'єра України з питань економіки. Упродовж наступних років, зокрема, був заступником голів низки державних установ.
8 квітня 2009 — 11 березня 2010 — в.о. міністра фінансів України. У 2014 – 2015 роках перший заступник міністра фінансів України. Був радником п’ятого президента України Петра Порошенка.
Сергій Бессараб. Міністр у справах ветеранів України
Сергій Бессараб народився 1955 року у селі Старі Кайдаки Дніпропетровської області. Радянський і український військовик. Генерал-лейтенант.
У 1977 році закінчив Київське вище загальновійськове командне училище ім. М. Фрунзе (1977), Військову академію ім. М. Фрунзе (1990, Москва, СРСР), Національну академію оборони України (2002, Київ, Україна).
Службу проходив командиром окремого комендантського взводу, ад'ютантом секретаріату військового округу, викладачем військової кафедри Української сільськогосподарської академії, командиром мотострілецької роти, командиром мотострілецького батальйону.
Після закінчення Військової академії ім. М. Фрунзе в 1990 році продовжував службу в Закавказькому та Одеському військових округах СРСР, Північному та Південному оперативних командуваннях на посадах заступника командира, а згодом командира мотострілецького полку мотострілецької дивізії, командира навчального танкового полку, а згодом заступника начальника окружного навчального центру підготовки молодших спеціалістів, командира механізованої дивізії.
З 2002 року начальник штабу — перший заступник командувача армійського корпусу Північного оперативного командування.
З 2005 року начальник Територіального управління «Північ».
З травня 2007 р. — командир 6-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України. Начальник Дніпропетровського гарнізону.
З травня 2012 — перший заступник командувача Сухопутних військ Збройних Сил України.
Вадим Гутцайт. Міністр молоді та спорту України
Вадиим Гутцайт народився 1971 року в Києві — український фехтувальник, шабліст, олімпійський чемпіон. Президент Федерації фехтування України.
На світовому чемпіонаті з фехтування 1991 року Гутцайт був третім в індивідуальному заліку й допоміг Об'єднаній команді завершити змагання на другому місці.
Брав участь у трьох Олімпіадах — у 1992, 1996 і 2000 роках. В 1992 році, виступаючи в складі Об'єднаної команди він завоював командне золото.
Був наставником української команди шаблісток, яка завоювала золоті олімпійські медалі на пекінській Олімпіаді.
Директор Департаменту молоді та спорту Київської міської державної адміністрації з 2018 р.
Ілля Ємець. Міністр охорони здоров’я України
Ілля Ємець народився 1956 року у російській Воркуті, Український лікар, директор Державної установи «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України», кардіохірург, доктор медичних наук, професор кафедри дитячої кардіології та кардіохірургії ім. П. Л. Шупика, заслужений лікар України, член Європейської асоціації хірургії вроджених вад серця.
У 1979 році закінчив Київський медичний інститут, спеціальність — педіатрія. Потім проходив клінічну ординатуру за спеціальністю — серцево-судинна хірургія в Інституті серцево-судинної хірургії АМН України.
Захистив дві кандидатські дисертації: на тему «Паліативна хірургія вроджених вад серця у дітей раннього віку» та на тему «Хірургічне лікування транспозиції магістральних судин».
У 90-х працював кардіохірургом у клініках Австралії, Канади та Франції.
У 2003 році став директором Державної установи «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України»
У 2010 — 2011 рр. — Міністр охорони здоров'я України.
Андрій Таран. Міністр оборони
Андрій Таран народився 1955 го року в родині військового в Німеччині. Навчався в Київському вищому зенітному ракетному інженерному училищі за спеціальністю "військовий інженер-радіотехнік".
Після служби в армії закінчив Військову академію ППО Сухопутних військ в Києві за спеціальністю "Управління бойовими діями".
У 1992-95 роках – служив в центральному апараті Міноборони України. У цей період пройшов перепідготовку в Інституті міжнародних відносин у Києві для дипломатичної служби і став співробітником Головного управління розвідки Міноборони.
У 1995-96 навчався в Національному університеті оборони США у Вашингтоні. Отримав ступінь магістра за спеціальністю "Стратегія національних ресурсів". Після цього у 1996−1998 роках працював в Раді національної безпеки та оборони України експертом центру стратегічного планування та аналізу. Вільно володіє англійською мовою.
У 1999-2004 роках Таран працював військовим аташе при посольстві України в США. У 2005-08 роках – начальником управління у Міноборони. У 2008-11 роках – Заступник начальником Головного управління розвідки Міноборони. У 2011-14 роках – представник Міноборони при представництві України при ООН.
2015 року Таран потрапив на війну на сході України, де кілька місяців був представником України у Спільному центрі контролю і координації на Донбасі, створений для мирного врегулювання за участю представників України та РФ.
У вересні 2015-го призначений в робочу підгрупу з питань безпеки в Тристоронній контактній групі з врегулювання ситуації на Донбасі на переговорах в Мінську. Працював три місяці, до листопада.
У грудні 2015-го призначений на посаду першого заступника командувача Сухопутних військ ЗСУ, де значився до квітня 2016- го. З 2016-му звільнений в запас по досягненню граничного віку генеральської служби. У 2019 Таран очолював виборчий штаб кандидата в президенти Ігоря Смешка.
Нагороджений орденами Богдана Хмельницького 2-й і 3-го ступенів.
Олег Немчінов. Міністр Кабінету Міністрів України
Олег Немчінов народився 1977 року у Львові. Громадський діяч, державний службовець 3 рангу. Із 11 квітня 2017 року — Державний секретар Міністерства молоді та спорту Україну, кандидат наук з державного управління, учасник АТО.
у 1999 році закінчив Львівський державний університет ім. Івана Франка за спеціальністю "Географія" та здобув кваліфікацію географа, викладача. у 1998 р. закінчив військову підготовку при ДУ «Львівська політехніка» за профілем: "Бойове застосування мотострілецьких підрозділів, частин та з’єднань". У 2003 році закінчив Тернопільську академію народного господарства за спеціальністю "Державна служба" та здобув кваліфікацію магістра з державної служби. У 2011 році закінчив Приватний вищий навчальний заклад "Львівський університет бізнесу та права" за спеціальністю "Правознавство" та здобув кваліфікацію бакалавра з правознавства. Має науковий ступень кандидата наук/доктор філософії з державного управління.
У 1999 – 2002 працював інспектором, спеціалістом 1-ї категорії у Львівській міській раді, У 2000 – 2004 – викладачем у Львівському професійно-технічному училищі № 32;
Далі працював помічником нардепа, виконавчим директором Асоціації "Будівельні підприємства Львівщини", заступником генерального директора ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Готель "Незалежність" і ТОВ "Євроготель".
У 2009 – 2010 – т.в.о. начальника, начальник головного управління промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації; Львівська обласна державна адміністрація;
У 2011 – 2011 – завідувач навчально-організаційного сектору; старший викладач кафедри державного управління та місцевого самоврядування; Львівський регіональний інститут державного управління, м. Львів;
У 2012 – 2014 працював викладачем у Львівському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.
У 2014 – 2014 – заступник начальника підприємства з економічних питань, начальник економічно-кошторисного відділу; Державне підприємство "Виробничо-сервісний центр Міністерства доходів і зборів України у Львівській області", Державне підприємство "Виробничо-сервісний центр у Львівській області", м. Львів;
У 2014 – 04.2017 служив у Державній прикордонній службі України. У 2016 місяць брав участь у антитерористичній операції на території Донецької області
2016 – 2017 – керівник Військово-цивільної адміністрації сіл Комінтернове, Водяне та Заїченко Волноваського району Донецької області (відряджений до Донецької обласної військово-цивільної адміністрації із залишенням на військовій службі);
2014 – 2017 – заступник директора підприємства з економічних питань – начальник економічно-кошторисного відділу; Державне підприємство "Виробничо-сервісний центр у Львівській області", м. Львів;
У 2017 – став державним секретарем Міністерства молоді та спорту України.
Олексій Резніков. Віце-прем'єр-міністр України – Міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій
Олексій Резніков народився 1966 року у Львові. У 1991 році закінчив юридичний факультет Львівського державного університету ім. І.Франка (спеціальність "правознавство", диплом з відзнакою).
У 1983-1984 роках працював фрезерувальником у ВО «Кінескоп».
У 1984-86 роках проходив строкову службу в лавах Радянської Армії у складі парашутно-десантної служби, потім працював токарем, санітаром, навчався у Львівському державному університеті.
З 1990-2002 роках працював у Києві заступником Голови Центру розвитку українського законодавства, з березня 2000 року був партнером АК «Правіс».
У квітні 2006 року став партнером ЮФ «Магістр & Партнери», а потім, після злиття, очолив департамент вирішення спорів у ТОВ «ЄПАП», та займав посаду головного юрисконсульта (2012-2014).
Також у 2012-2014 роках за сумісництвом був адвокатом та партнером у АО «Меджістерс».
З 2009 року — професор кафедри публічного права юридичного факультету Міжнародного Соломонового університету.
У 2008-2014 роках депутат Київської міської ради VI скликання — член комісії з питань правопорядку, регламенту й депутатської етики.
З 2014 — член Вищої ради юстиції. Депутат Київської міської ради VII скликання.
19 червня 2014 року обраний заступником міського голови — секретарем Київської міської ради.
З 2015 р. член ради соціального проекту спільної дії «Зробимо разом»; член Цільової команди реформ з питань децентралізації, місцевого самоврядування та регіональної політики при Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
З 2015 р. – радник Київського міьского голови з питань впровадження реформ місцевого самоврядування (на громадських засадах).
З 2016 р. – заступник голови Київської міської державної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень.
Заслужений юрист України, заступник голови Громадської ради при Державній судовій адміністрації України, член правління, віце-президент Асоціації Правників України, член Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Брав участь у розробці одного з проектів Податкового кодексу України, Закону України "Про адвокатську діяльність і адвокатуру в Україні", змін до Господарського процесуального кодексу. Майстер Спорту України з автоспорту.
Марина Лазебна. Міністр соціальної політики України
Марина Лазебна Народилася в с. Пісківка Київскої області. Єдина жінка-міністр в уряді Шмигаля.
У 1998 році закінчила Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка, економіст – менеджер. Кандидат економічних наук.
2000 – 2003 рр. – Міністерство економіки України – провідний спеціаліст управління соціальних прогнозів та економічної експертизи соціальних реформ, заступник начальника відділу пенсійної реформи та з питань європейської інтеграції України.
2003 – 2011 рр. – Секретаріат Кабінету Міністрів України – головний спеціаліст Управління стратегії реформування соціальних відносин, головний спеціаліст Управління соціальної політики та праці.
2011 – 2013 рр. – Відділ організації роботи Віце-прем’єр-міністра – Міністра – помічник Міністра, директор Департаменту праці та зайнятості Міністерства соціальної політики України.
2013 р. – 2014 р. – голова Державної служби зайнятості України.
Олексій Чернишов. Міністр розвитку громад та територій України
Народився 1977 року в місті Харків. До призначення міністром обіймав посаду голови Київської обласної державної адміністрації.
З 1994 по 1999 — навчався в Харківському гуманітарному університеті «Народна українська академія» за спеціальністю «економіка підприємства». З 1996 по 2002 рік — за спеціальністю «правознавство» вчиться в Національному юридичному університеті ім. Ярослава Мудрого.
В 1999 році проходить професійний курс за стандартами міжнародного Інституту управління проєктами (англ. Project Management Institute) (програма «Управління проєктами» на базі компанії «Westinghouse», Пенсільванія, США).
У 2004 році Чернишов – віцепрезидент з розвитку, з листопада 2005 — президент Концерну та групи АВЕК, що займався і досі займається управлінням і розвитком активів у галузі комерційної нерухомості та медіа-бізнесу. З 2008 по 2013 — голова наглядової ради Концерну та групи АВЕК.
Є засновником інвестиційно-девелоперської компанії Eastgate Development та інвестиційної компанії VI2 Partners.
У листопаді 2017 року Олексій Чернишов став головою Наглядової ради Українського клубу нерухомості URE Club.
У березні 2019 року Олексій Чернишов приєднався до Всеукраїнської Мережі Доброчесності та Комплансу (UNIC). Мережа започаткована Радою бізнес-омбудсмена за підтримки Європейського банку реконструкції та розвитку й Організації економічного співробітництва та розвитку. Метою створення є просування ідеї етичного та відповідального ведення бізнесу.
20 жовтня 2019 року Кабінет Міністрів України узгодив кандидатуру Олексія Чернишова на посаду голови Київської обласної державної адміністрації. Указ про призначення підписав Президент України 28 жовтня 2019 року.
Старі обличчя нового Кабміну
Арсен Аваков. Міністр внутрішніх справ
Народився 1964 року в Баку, Азербайджанська РСР. Очільник міністерства внутрішніх справ з лютого 2014 року. З 1966 постійно мешкає в Україні.
Міністр МВС, єдиний міністр, який зберіг свою посаду в кількох урядах поспіль, зокрема і в новому Кабміні Шмигаля.
1981–1982 — препаратор кафедри «Автоматизовані системи управління» Харківського політехнічного інституту. 1988 — закінчив Харківський політехнічний інститут (спеціальність — «Автоматизовані системи управління», кваліфікація — інженер-системотехнік).
2005 – 2010 роки – голова Харківської облдержадміністрації, колишній депутат Харківської облради. Член РНБО з 25 травня 2007 по 21 січня 2008, Організаційного комітету з підготовки та проведення в Україні фінального турніру чемпіонату Європи 2012 з футболу з 24 квітня до 8 травня 2007 р., Національної ради з питань взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Народний депутат України 7-го і 8-го скликань. В.о. міністра внутрішніх справ України з 22 лютого 2014 року. Став міністром внутрішніх справ України з 27 лютого 2014 року.
Владислав Криклій. Міністр інфраструктури України
Владислав Криклій народився 1986 року. Ще один міністр, який перейшов з уряду Гончарука до нового Кабміну, зберігши свою посаду.
У 2004–2009 закинчив Київський університет ім. Шевченка, магістр економічних наук. Спеціальність — фінанси. Кандидат економічних наук
З 2002 по 2008 — начальник відділу по роботі з цінними паперами на фондовому ринку в КБ «Інтербанк».
З 2008 по 2010 — працював в департаменті корпоративних фінансів в інвестиційній компанії «Аструм інвестиційний менеджмент».
З 2011 по 2013 — директор ТОВ «Кіно-театр».
З 2014 по 2015 — радник Міністра МВС України.
З березня по листопад 2015 — заступник начальника ДАІ (займався ліквідацією)[2].
З листопада 2015 по серпень 2019 — керівник Головного сервісного центру МВС.
21 липня 2019 року обраний народним депутатом України за виборчим списком політичної партії «Слуга Народу»
29 серпня 2019 року призначений міністром інфраструктури України.
Денис Малюська. Міністр юстиції України
Денис Малюська народився 1981 у місті Дунаївці Хмельницької області. Малюська теж перейшов з уряду Гончарука до нового Кабміну, зберігши свою посаду.
Навчався у Київському університеті ім. Шевченка, який закінчив 2004 року за спеціальністю «правознавство». Також закінчив Університет Лондона (2016). Магістр права.
Довгий час працював юристом, спеціалізуючись у питаннях регулювання підприємницької діяльності, врегулювання спорів та банкрутства. Заснував у 2004 році адвокатське об'єднання «Адвокатська фірма «Бізнес-право», а наступного року — ТОВ «Радник прес», який потім й очолив. Підприємство займається видавничою діяльністю.
2010 року Малюська призначений консультантом із розвитку приватного сектору Групи Світового банку. На цій посаді він надавав технічну підтримку урядам України та країн Центральної Азії. Згодом був обраний заступником Голови правління BRDO/World Bank Group — незалежної неурядової експертно-аналітичного центру, створеного за ініціативи Міністерства економічного розвитку та торгівлі і західних партнерів: Світового банку та уряду Канади.
Кандидат у народні депутати від партії «Слуга народу», обраний на парламентських виборах 2019 року. Склав повноваження на першому ж засіданні парламенту.
З 29 серпня 2019 року — Міністр юстиції України. Член Національної інвестиційної ради (з 24 грудня 2019).
Михайло Федоров. Віце-прем'єр-міністр України – Міністр цифрової трансформації України
Михайло Федоров народився 1991 року в селі Василівка Запорізької області. Зберіг свою посаду в новому Кабміні.
Випускник Запорізького університету (факультет соціології та управління)
2019 — на виборах до Верховної Ради — кандидат в народні депутати від партії «Слуга народу».
Керівник digital-напряму передвиборчої кампанії кандидата в президенти України Володимира Зеленського у 2019 році. З 21 травня 2019 року — радник Президента (поза штатом) з digital-напряму. З 29 серпня 2019 року — віце-прем'єр-міністр — міністр цифрової трансформації України.
Дмитро Кулеба. Міністр закордонних справ України
Дмитро Кулеба є українським дипломатом, постійним представником України при Раді Європи. Він перейшов в уряд Шмагаля на посаду очільника МЗС з посади віце-прем'єр-міністра України з питань європейської і євроатлантичної інтеграції в уряді Гончарука, на яку був призначений 29 серпня 2019 року.
Кулеба народився 1981 року в Сумах. 2003 року закінчив Інститут міжнародних відносин Київського університету ім. Шевченка за спеціальністю — міжнародне право. Кандидат юридичних наук. Володіє іноземними мовами: англійською та російською.
З 2003 року працював аташе Служби головного юридичного радника Міністерства закордонних справ України. У 2004—2005 рр. — аспірантом кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Працював у відділі юридичного забезпечення МЗС України.У 2005—2009 рр. — третій, другий секретар Постійного представництва України при міжнародних організаціях у Відні (з питань ОБСЄ). У 2010—2012 рр. — перший секретар, радник, начальник відділу департаменту секретаріату міністра закордонних справ України. У 2013 році Був радником віце-прем'єр-міністра України з гуманітарних питань.
У червні 2014 повернувся на роботу в Міністерство закордонних справ України на запрошення міністра Павла Клімкіна на посаду посла з особливих доручень з питань стратегічних комунікацій. Зайнявся створенням стратегічних комунікацій МЗС України, впровадженням в роботу міністерства сучасних технологій комунікацій та формуванням публічної дипломатії України.
9 квітня 2016 року — призначений Постійним представником України в Раді Європи.
Вадим Пристайко. Віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України
Вадим Пристайко народився 20 лютого 1970 року в місті Кілія в Одеській області. Також перейшов у новий Кабмін зі старого уряду, де був міністром закордонних справ України.
Український дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол України. З 28 серпня 2019 року був міністром закордонних справ України в уряді Гончарука.
З 4 березня 2020 року – віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України.
З 1994 році призначений на посаду в Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі. У той час Міністерство започатковувало переговори зі вступу України до ГАТТ/СОТ, шукало нові можливості для українського бізнесу на ринках, зокрема Африки та Азії.
У 1997 році перейшов на роботу до Азіатсько-Тихоокеанського відділу Міністерства закордонних справ.
У 2000 році був призначений на посаду консула в Сіднеї, Австралія, де займався переважно політичними й економічними питаннями.
У 2002 році прийняв пропозицію перейти на роботу до Управління з питань зовнішньої політики Адміністрації Президента України.
У грудні 2004 року був призначений на посаду радника з політичних питань Посольства України в Канаді. Два роки під час свого 4-річного перебування в Канаді виконував обов'язки Тимчасового повіреного у справах України в Канаді.
У 2007 році був призначений на посаду заступника директора Департаменту НАТО МЗС України, долучившись до переговорного процесу зі вступу України до Північно-Атлантичного Альянсу.
У 2009 році був призначений на посаду радника-посланника та заступника голови дипломатичної місії Посольства України в США.
2012 2014 рр. – Надзвичайний і Повноважний Посол України в Канаді. Представник України при Міжнародній організації цивільної авіації. 17 грудня 2014 року призначений заступником Міністра закордонних справ України – керівником апарату.
20 вересня 2017 року Кабінет Міністрів України звільнив з посади першого заступника міністра закордонних справ Вадима Пристайка у зв'язку з призначенням Главою місії України при НАТО.
7 липня 2017 року призначений Президентом України – Главою місії України при НАТО.
22 травня – 25 червня 2019 року – Заступник Глави Адміністрації Президента України.
З 25 червня 2019 року до 29 серпня 2019 року – Заступник Керівника Офісу Президента України.