Свято відзначають у пам'ять про те, як Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після народження. Адже згідно з тогочасними законами, кожне перше немовля чоловічої статі належало Богові, і його треба було приносити до храму на 40-й день після народження.
Урочисто відзначати цей день почали з кінця V століття.
У народному побуті Стрітення (Стрічення) здавна сприймається, як зустріч зими з весною. Казали, що «в цей день зима весну зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки потіє».
У цей день ворожили, виставляючи тарілку з зерном на ніч надвір (якщо вранці роса — врожай, нема роси — погана ознака).
У день Стрітення Господнього в церквах, за традицією, освячують свічки. Традиція ця походить зі стародавнього звичаю влаштовувати в день Стрітення хід містом із запаленими світильниками (на зразок хресного ходу). Існує також повір'я, що ці свічки охороняють житло від удару блискавки. Коли в цей день приходили із церкви додому, то запалювали свічку. За народними віруваннями це захищало дім та майбутній урожай. Освячену цього дня у церкві воду використовували проти «пристріту» (поширений у багатьох народів забобон про поганий вплив погляду деяких людей взагалі або за деяких обставин). Нею кропили тварин і людей.