Це велике свято у християнському році відноситься до числа дванадесятих. За євангельським переданням, коли Ісус Христос воскресив з мертвих Лазаря, люди, які бачили це, повірили, що він дійсно Син Божий. Коли Ісус в’їжджав на віслюкові до Єрусалима, то люди, вшановуючи його, встеляли дорогу своїм одягом, а також вітали пальмовим гіллям.
В Україні таким деревом стала верба, тому в народі це свято називають день Вербною неділею, святкують її за тиждень до Великодня, а весь тиждень називають вербним.
Свято в Єрусалимі водночас стало передвісником страждань Ісуса – за кілька днів його розіп’яли. Тому наступний за Вербною неділею тиждень називають Страсним. Упродовж Страсного тижня утримання від скоромної їжі повинно бути особливо суворим.
У цей день Церква згадує царське прославлення Ісуса Христа перед Його хресною смертю для того, щоб показати, що страждання Спасителя були добровільні.
Церковні служби у цей день продовжують служби Лазаревої суботи. На всеношній свята читаються пророцтва Старого Заповіту про Царя-Месію разом з євангельськими розповідями про вхід Христа до Єрусалима. Під час служби у Церкві благословляють (святять) гілки, які віяни тримають в руках. Це свідчить, що вони зустрічають Господа, який невидимо гряде, і вітають Його як Переможця пекла і смерті, тримаючи в руках «знамення перемоги» – верби з запаленими свічками.
У народі вірять – освячена верба має цілющу та очисну силу: символічне биття освяченим гіллям оберігає від хвороб. В цей день дітей легенько "гладять" гілочкою лози, а коли б'ють, то примовляють: "Не я б’ю, верба б’є, за тиждень – Великдень."
Освячені гілки верби зберігають за образами протягом року до наступних Великодніх свят.
Як повідомлялось, 18 березня у православних та греко-католиків розпочався Великий піст, який триває сім тижнів до Великодня, який цього року святкуватимуть 5 травня.