Преображення Господнє назване на честь об’явлення божественної сили Христа Спасителя своїм учням. Святі отці називали це свято другим Богоявленням. Подію преображення описують одразу три євангелисти — Матей, Марко та Лука.
Преображення Господнє, згідно з Євангелієм, відбулось перед голгофськими стражданнями Ісуса Христа. Ісус взяв із собою трьох свої учнів – Петра, Якова та Івана і вирушив з ними на гору. Традиційно Преображення пов’язують з горою Тавор. Однак в Євангеліях немає жодної згадки про назву гори, де відбулося Преображення.
Там Христос молився, утомлені ж учні заснули. Коли ж прокинулися, то побачили, що Ісус Христос преобразився: лице Його сяяло, мов сонце, а одяг Його став білим, як сніг, і блискучим, як світло.
У момент преображення Господь дав можливість трьом апостолам побачити поєднання двох природ у Христі: божественної і людської.
Святкування цього празника сягає ще IV століття, коли св. Єлена побудувала храм на горі Тавор на честь Господнього Преображення. Від VI століття це свято поширюється в усій Східній Церкві під назвою «Господнє Преображення».
У народі це свято ще називають Яблучним Спасом, бо у цей день традиційно освячують перші плоди, серед яких – яблука, груші, мед. Цей звичай перейняла християнська Церква від Старого Завіту, який приписував приносити перші плодів до Господнього Храму.
Перед Яблучним Спасом селяни косили траву-отаву, завершували викопувати цибулю та часник, бо 17 серпня – Явдоха-сіногнійка, яка нагадувала, що залишені в грунті цибуля та часник можуть вимокнути. Треба було зібрати й малину, бо вона втрачає смак.
І якщо «з Першого Спасу – холодні роси», то з Другого Спасу в середній смузі України вже можуть починатися приморозки, а тому й кажуть: «Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!» Якщо на Спаса сухий день, то це – передвістя сухої осені, мокрий – мокрої, а ясний – суворої зими.