9 вересня минає 130 років від дня народження Христі Сушко — княгині, лікарки, офіцерки Армії УНР.
Читайте також: Право на насильство: українські жінки в Першій світовій
Її доля могла скластись інакше: зростання в родині релігійного філософа князя Євгенія Трубецького, аристократичне середовище, навчання на медичному факультеті Лозаннського університету у Швейцарії. Однак під час Першої світової війни вона вже служила військовою лікаркою на Південно-Західному фронті. Далі був вибір на користь України: Христя вступила на службу до 6-ї стрілецької дивізії, стала однією з жінок-офіцерок Армії УНР. Якщо в Українській Галицькій Армії жінки мали офіцерські звання хорунжих, то в Армії УНР Христина Сушко була чи не єдиною офіцеркою. У 1919 році вона потрапила в полон до більшовиків, але змогла втекти та повернутися до своїх. Кілька разів була серйозно поранена, однак не залишала служби.
Про неї відомо небагато подробиць, проте поодинокі спогади сповнені героїзму: «…Пораненою у хребет вона мужньо переносила ранених козаків дивізії через річку», «Полковник Сушко з простріленими грудьми звалюється з коня в болото. Жінка полковника серед скаженої рубки, боєвого реву, розриву гранат, підхоплює чоловіка на свого коня і непритомного рятує. О Боже, що за геройська пара, посвята, любов, героїзм!».
Читайте також: Жінка в мундирі. 100 років тому
Головний Отаман Симон Петлюра згадував її в одному з документів так: «Лікар Сушко визначилась за час боротьби за Українську незалежність цілковитою відданістю справі і визначним героїзмом…»
Після завершення збройної боротьби Христина Сушко перебуває в таборі для інтернованих українських вояків на території Польщі. Вона продовжує обіймати посаду дивізійної лікарки та співзасновує «Спілку військових інвалідів у таборі інтернованих Щипіорно» 1922 року. До того ж дбає про двох власних доньок — від першого шлюбу з князем Долгоруким, загиблим під час Першої світової, та від другого шлюбу з Романом Сушком, співзасновником Січових Стрільців.
Вона й далі допомагала військовим і постраждалим, згодом завершила медичне навчання в Римі й мала власну лікарську практику у Франції. Потому, в 1945 році, її бачили як лікарку в українських таборах переміщених осіб в американській зоні окупації Німеччини.
Читайте також: Страхи й очікування жінок Європи навесні 1945-го
Христина Сушко померла в 1967 році, залишивши після себе взірець відваги й людяності.