Шість років тому ісландці жили дуже спокійним і безпечним життям. Вони мали порівняно нові автомобілі, телевізори з пласким екраном, не замислювалися над тим, як витрачають свої гроші. Країна була дуже багатою та мала один із найбільших пенсійних фондів у світі. А також зразкову систему охорони здоров’я, школи та інші соціальні інституції.
Але на початку жовтня Ісландія несподівано опинилася в центрі банківської кризи. Курс національної валюти різко впав (загалом за останні півроку з 73 до 139 крон за долар), і всі три ісландські банки – Kaupthing, Glitnir та Landsbanki – зазнали краху. Відтоді жити ісландцям стало значно складніше. Тисячі людей у країні з населенням приблизно 300 тис. чоловік втратили роботу. Відсотки по іпотечних кредитах значно зросли. Зросла й вартість продуктів та інших життєво необхідних товарів. Люди буквально намагаються звести кінці з кінцями. Життя звичайних ісландців кардинально змінилося.
НА ДНІ
Як приклад можемо взяти Фрідріка Ґардарссона та його дружину Ідунн, які працюють учителями. Їм вдалося зберегти свої робочі місця, але зростання виплат за кредитами дуже ускладнило фінансове становище родини. Й Фрідрік, й Ідунн мають по дві роботи – він на додаток до вчителювання тренує баскетбольну команду, а вона тричі на тиждень прибирає в офісних центрах. Їхні доходи, втім, за останні півтора місяця – на відміну від витрат –анітрохи не зросли.
Виплати за кредитом на автомобіль відтоді, як впала крона, зросли вдвічі. Значно більше тепер треба платити й за іпотеку. Ціни на продукти піднялися більше ніж на 20%, а рівень інфляції в країні вже сягнув майже 16%. Фрідрік та Ідунн разом із чотирма своїми дітьми живуть у п’ятикімнатній квартирі. Перед кризою вони могли поїхати всією родиною на канікули за кордон та й узагалі не турбувалися про те, де взяти й на що витратити гроші. Тепер вони рахують кожну крону.
Але Фрідрік та Ідунн можуть вважати себе щасливцями. Вони все ще мають роботу. Тисячі інших ісландців уже безробітні, тож щотижня стають у чергу біля офісів благодійних організацій, щоб отримати продуктовий набір. Ті ж, хто все ще має гроші на продукти та базові товари, мають проблеми з виплатою кредитів. Колись п’ята найбагатша держава світу опинилася на самому дні.
РЕМОНТ КРАЇНИ
Під натиском кризи Ісландія була змушена вжити жорстких заходів. Усі великі ісландські міста зменшують свої витрати. Система соціального забезпечення, якою так пишалися ісландці, переживає скрутні часи, а пенсійні фонди втратили під час кризи дуже багато грошей. Фінансова система країни має проблеми з ліквідністю, значна частина ісландських валютних резервів заблоковані за кордоном, переважно у Великій Британії.
Уряд намагається вирішити цю проблему, провів переговори про кредит від Міжнародного валютного фонду. Оскільки всі три ісландські банки зазнали краху, в країні дуже важко купити іноземну валюту. Тому компанії-імпортери обмежують закупівлі за кордоном. Позаяк Ісландія – це ізольована північна країна, то проблеми з імпортом зачепили практично кожен аспект острівного життя.
НЕ ВТРАЧАЮЧИ НАДІЇ
Та світло в кінці ісландського тунелю все ж є. Ісландці завжди відзначалися працелюбністю, й вони звикли вирішувати проблеми. Країна вже пережила чимало страшних випробувань у минулому – чуму, голод, землетруси та виверження вулканів. В останні роки деякі ісландські підприємці захопилися ризикованими фінансовими іграми на глобальному рівні, які врешті-решт практично знищили фінансову систему країни. Тепер для ісландців настав час зосередитися на тому, що вони мають, – рибній промисловості, туризмі та геотермальній енергетиці.
Ісландія розташована на стику двох континентальних платформ, тож має значні геотермальні ресурси та технології їх використання. Це головна надія країни, яка намагається продати своє ноу-хау за кордон. Туристична індустрія зростає щороку, і її представники вбачають у кризі навіть позитивні аспекти: тепер про країну дізнається значно більше людей у всьому світі. Зрештою, Ісландія все ще багата на рибу, від вилову якої століттями залежала економіка країни.
НЕВЕЛИКІ Й САМОДОСТАТНІ
Найбільші ж перспективи мають невеликі, але самодостатні компанії. Прикладом таких фірм може бути CADIA – перша лабораторія з розробки штучного інтелекту в Ісландії. Всесвітню славу вже має компанія DeCode Genetіcs, яка надає послуги з дослідження особистого генетичного коду.
Уряд сподівається, що вже наступного місяця йому вдасться розв’язати фінансові проблеми країни. Чиновники очікують, що британський уряд розморозить ісландські активи у Великій Британії, заморожені ще на початку кризи. Коли ж Ісландія отримає перший транш від МВФ, має стабілізуватися й курс крони. Урядовці обіцяють, що за три-п’ять років країна відновить свою економіку. Поки що ж ісландцям радять затягнути паски.
[1025][1026]
ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ КРИЗИ
29 вересня – уряд оголошує про плани націоналізації банку Glitnir, який мав значну заборгованість.
4-5 жовтня – у британській пресі з’являються повідомлення про те, що Ісландія на межі краху. Британські вкладники починають масово виводити гроші з ісландських банків, насамперед інтернет-банку Icesave.
6 жовтня – прем’єр-міністр Ґейр Гаарде звертається до нації та оголошує про пакет надзвичайних заходів, який, зокрема, надає фінансовій адміністрації (ФА) країни повноваження брати під свій контроль банки, не націоналізуючи їх.
7 жовтня – ФА бере під свій контроль Landsbanki.
8 жовтня – ФА бере під свій контроль Glitnir. Спираючись на антитерористичний закон 2001 року, британське казначейство заморожує рахунки не лише цього банку, але й ісландського центрального банку та уряду.
9 жовтня – ФА бере під свій контроль найбільший банк країни –Kaupthing.
19 листопада – МВФ виділяє Ісландії кредит у $2,1 млрд. Ще$2,5 млрд країні позичають Норвегія, Швеція, Фінляндія та Данія.
ЧОМУ ВПАЛИ ІСЛАНДСЬКІ БАНКИ
Причиною швидкого колапсу банківської системи Ісландії була її повна залежність від зовнішнього фінансування. Після приватизації тадерегуляції банківського секторув 2000 році ісландські банки активно використовували запозичені на зовнішніх ринках гроші для входу на внутрішній іпотечний ринок, а також для купівлі іноземних фінансових компаній (переважно у Великій Британії та Скандинавії). За дуже короткий період часу маленька країна створила банківську систему міжнародного масштабу. Наприкінці 2006 року активи трьох головних банків країни досягли $150 млрд, що увосьмеро перевищувало ВВП країни. При цьому дві третини фінансування надходило з-за кордону. Коли ж світові фінансові ринки почали пробуксовувати, то ісландські банки просто впали під вантажем своїх закордонних боргів.