Отже, з Ярою, моєю восьмимісячною спрингер-спанієлькою, ми мало не щодня ходимо до «собачого парку», де на чималій обгородженій території чотирилапі можуть безпечно для себе та інших спілкуватися між собою, вільні від поводів, які обмежують свободу. Найближчий такий парк розташований на широкій території міської водоочисної станції
«R.L. Clark Water Treatment Plant» по сусідству з Гамбер-коледжем і парком імені полковника Семюела Сміта над самісіньким озером Онтаріо. Майже тридцять років ходячи мало не щодня на прогулянку вздовж озера, я проминаю збудований 1954 року в стилі модерн будинок міської водоочисної станції (того самого року народився і я, напевне, саме тому й звернув на нього особливу увагу). Це одна з чотирьох таких станцій у Торонто, які беруть воду з озера для широкого використання жителями міста.
Після очищення воду перекачують до наших кранів, і вона така чиста, що її можна безпечно пити без додаткової фільтрації чи кип’ятіння. У цьому немає нічого оригінального, бо таке перетворення води можна бачити в більшості сучасних міст. Шукаючи відповідь на запитання, як ще можна використати воду з озера Онтаріо, я натрапив на дуже цікаве розв’язання, надто важливе за часів пошуку альтернативних і водночас відновлюваних джерел енергії. Отже, глибоко під поверхнею цього мальовничого, а до того ж величезного озера міститься найцінніший у Торонто відновлюваний засіб заощадження енергії: холодна, дуже холодна вода.
Читайте також: Захента
Щозими вода в озері Онтаріо охолоджується до температури, трохи нижчої за 4 °C. Ця поверхнева вода, холодніша і з більшою питомою вагою, ніж вода в решті озера, опускається на дно й лишається там. Навіть коли влітку поверхнева вода нагрівається, вода в глибинах озера зберігає близьку до точки замерзання температуру. За понад десять тисяч літ і зим на дні озера утворився величезний резервуар охолодженої води, який ненастанно поповнюється, завдяки чому холодна вода править за відновлюваний засіб заощадження електроенергії, становлячи основу системи, яку називають «охолодженням завдяки водам глибокого озера» (Deep Lake Water Cooling, DLWC)». Як це все функціонує?
Три широкі забірні труби, кожна завдовжки понад 5 км, укладені на глибині 83 м, транспортують холодну воду з дна озера до водоочисної станції. Далі вона йде до станції передавання енергії, де в теплообмінниках холодна озерна вода охолоджує іншу воду, яку подають по замкненій системі труб і яка потім охолоджує будинки в центрі Торонто, а озерна, трохи нагрівшись у цьому процесі, потрапляє до міського водогону питної води.
Оскільки вода з глибин озера (83 м) вільна від запахів та забруднень, це зменшує потребу в хімічному очищенні питної води. Крім того, система DLWC дає змогу не використовувати щороку майже 45 т фреону, речовини, яку використовують у стандартних системах охолодження повітря і яка, як ми знаємо, руйнує озоновий шар нашої планети.
Програма DLWC посідає важливе місце в міському плані енергетичної трансформації Торонто. Вона вже тепер дає змогу заощадити 90 ГВт·год електроенергії щороку ― більш-менш стільки, щоб освітити, обігріти або охолодити місто з 25 тис. жителів. Заощадження енергії при застосуванні цієї системи становить майже 90%, а оскільки холодна вода з озера доступна цілий рік, зникає потреба додатково її охолоджувати.
Читайте також: Моя cup of tea
Завдяки запровадженню цієї системи вже кілька років багато будинків у центрів Торонто перестали використовувати некорисні для довкілля традиційні методи охолодження й цілковито перейшли на DLWC, зокрема міська рада, найбільша торонтська лікарня, багато готелів і навіть броварня. Щоправда, початкова інвестиція була велика й становила близько $100 млн, але гроші швидко повернуться, не кажучи вже про користь для природного середовища цієї революційної та по-дитячому простої у використанні технології.
Якби не довгі прогулянки вздовж озера Онтаріо з моїм собакою та якби не щоденні візити в «собачий парк» на території міської водоочисної станції, я, напевне, не натрапив би на думку порушити тему використання води великого озера в моєму місті. І, мабуть, не згадав би давнього прислів’я з колишньої батьківщини «холодна вода ― хвороби нема» і його цілком нових застосувань.