Приємною окрасою цьогорічної церемонії його відкриття стало вручення Державної премії України імені Олександра Довженка режисерові Мирославу Слабошпицькому за добре знаний не лише вдома, а й у світі фільм «Плем’я», який у конкурсній програмі «Тиждень критики» Каннського кінофестивалю 2014 року отримав одразу три нагороди (приз Фонду Ґан, приз Відкриття й Гран-прі), тобто найбільше серед усіх стрічок за 53-річну історію цієї програми. Не обійшлося без прикрощів, адже, за словами керівника «Молодості» Андрія Халпахчі, через неувагу й недофінансування з боку київського муніципалітету наступного року вона може переміститися за межі столиці. Очевидно, керманичі сфери культури на рівні Києва й цілої держави мали б сприйняти такий сигнал серйозно й подумати, які системні зміни варто здійснити, щоб створити систему фандрейзингу на потреби культури, чітко визначивши той відсоток коштів, що його можуть отримати від держави такі потужні іміджеві культурні події, як цей кінофестиваль. Якщо його червоної килимової доріжки в Києві раптом не стане, навряд чи сюди знову приїдуть Том Тиквер, Денні Бойл, Франсуа Озон, Жак Одіар та ін.
Окрім конкурсної програми українському глядачеві було запропоновано доволі широку позаконкурсну, зокрема низку географічно орієнтованих кінопанорам: сучасних повно- й короткометражок режисерів із франкомовних та німецькомовних країн, добірку кіно Північної Європи. Спеціальною подією цьогорічної «Скандинавської панорами» на «Молодості» став комедійно-драматичний фільм шведа Роя Андерссона «Голуб сидить на гілці в роздумах про буття», що отримав «Золотого лева» Венеційського МКФ у 2014 році. Ця кінострічка є третьою частиною «життєвої» трилогії, куди входять також «Пісні з другого поверху» й «Ти, що живеш». Кінотвір складається зі скетч-епізодів різної тривалості й інтенсивності, як пов’язаних, так і не пов’язаних між собою.
Їх об’єднують наскрізні персонажі: двоє друзів-комівояжерів Сем та Йонатан, що продають упирячі ікла, моторошні маски та мішечки зі сміхом; капітан, який мимоволі став перукарем; літній офіцер, що постійно запізнюється й не потрапляє на важливу лекцію. Власне, у «Скандинавській панорамі» було репрезентовано ще кілька робіт, котрі отримали світові кіновідзнаки. Це «Барани» ісландського режисера Ґімура Гаконарсона, які вдостоїлися нагороди секції «Особливий погляд» на цьогорічному Каннському МКФ (у фільмі йдеться про примирення двох братів, які спільно намагаються порятувати своє єдине багатство — унікальний вид ісландських овець), шведська драма «Зграя» Беати Ґорделер, що «вполювала» «Кришталевого ведмедя» цьогорічного Берлінського МКФ та данська кінокартина «Ключ, будинок, дзеркало» Міхаеля Ноера, відзначена призом Нідерландської спілки критиків на Роттердамському МКФ у 2015-му. У межах програми «Фестиваль фестивалів» на «Молодості» українському глядачеві уперше було показано стрічки, що стали переможцями міжнародних кінофорумів у Карлових Варах, Сан-Себастьяні, Берліні, Каннах та ін.
Читайте також: Новий акцент старого «Лева»
Картина «Діпан» Жака Одіара отримала аж два серйозні кінопризи: «Тигра» Роттердамського КМФ 2014 року й «Золоту пальму» в Каннах цьогоріч. Це історія одного з учасників терористичного угруповання «Тигри визволення Таміл-Іламу», що тікає зі Шрі-Ланки з фальшивими документами та родиною до Європи, де їм усім разом доводиться знову боротися за виживання в нових умовах. У рамках цьогорічних українських прем’єр кінофестивалю «Молодість» було показано частину відзнятого матеріалу «Толоки» — ще не завершеної роботи Михайла Іллєнка (відомого стрічкою «ТойХтоПройшовКрізьВогонь», яку мали номінувати на «Оскара» за найкращий фільм іноземною мовою 2013 року), що по-новому інтерпретує Шевченків вірш «У тієї Катерини хата на помості…», додаючи туди не оприлюднене й не надруковане Юрієм Іллєнком та Іваном Миколайчуком. На одній із прес-конференцій постановник «Толоки» наголосив, що її зйомки вже понад два роки законсервовані, бо ж, зокрема, щоб довести фільм до пуття, не вистачає коштів. Через це він зважився показати глядачеві на «Молодості» частину відзнятого матеріалу, зробивши, таким чином, своєрідний реліз. Другою українською кінопрем’єрою став історичний художній фільм Валерія Ямбурського «Гетьман». Це радше не батальний байопік, а емоційна історія особистих стосунків Богдана Хмельницького на тлі подій 1647–1652 років, що обертається довкола викрадення його другої дружини Гелени Чаплинської та сплюндрування його маєтку в Суботові, які спричинилися до розгортання масштабного руху українського козацтва проти сваволі польського панства. Гран-прі 45-го Київського міжнародного фестивалю «Молодість» дісталося фільмові «Принцеса» ізраїльтянки Талі Шалом-Езер. Це історія 12-річної хлопчакуватої Адар, що мешкає в тісній квартирі зі своєю мамою Альмою та молодим вітчимом Міхаелем. Коли взаємини дівчинки з ним набувають темних барв, вона починає товаришувати з дуже схожим на неї маленьким безхатьком Аланом, котрий допомагає їй упоратися з життєвими проблемами. За словами авторки цієї кінокартини, вона спробувала торкнутися непростої теми, адже все, що стосується теми інцесту, зазвичай не проговорюють.
Переможцями міжнародного повнометражного конкурсу київського кінофестивалю стали дві стрічки. Це британсько-іспанський фільм «Пікадеро» Бена Шeррока про те, як економічна криза, відсутність роботи і власного житла нещадно б’ють по поколінню сучасних 20-річних європейців, що і сталося з подружжям Хорхе та Ане, як це позначається на прийнятті ними рішень і на тому, як вони борються з негараздами, аби зберегти свою родину. А ще ця кінокартина здобула на «Молодості» приз журі FIPRESCI. Другий фаворит повнометражного конкурсу — франко-гватемальська кінокартина «Ішканул» Хайро Бустаманте. Режисер змальовує історію 17-річної дівчини-майя Марії, яка живе з родиною на кавовій плантації в передгір’ї активного вулкана у Гватемалі. На неї чекає влаштоване батьками весілля за попередньою домовленістю. Мріяти про життя у великому місті юнка не може через свій статус корінної жительки. До сучасного світу вона потрапляє через укус змії, бо на плантації надати їй допомогу неможливо. Фабула фільму спирається на реальну історію гватемальської жінки з індіанської народності какчикель. Екуменічне журі SIGNIS та Interfilm кінофестивалю нагородили цю роботу призом за найкращий повнометражний ігровий фільм.
Читайте також: Канни: французи починають і виграють
Найкращим фільмом міжнародного короткометражного конкурсу «Молодості» став «Мізинець» поляка Томаша Цихоня — своєрідна історія злочину й кари. Троє молодиків крадуть дороге авто і швидко його продають. На хвилі ейфорії від бездоганної оборудки йдуть до місцевого в’єтнамського бару, де поводяться з персоналом нахабно й зухвало, абсолютно не знаючи, що на них чекає довга болісна ніч. Спеціальну відзнаку журі дістали короткометражки «Молочний брат» Ваґрама Мхітаряна (Польща, Вірменія) та «Де Смет» Віма Геденса й Томаса Бертена (Нідерланди — Бельгія). Кілька окремих слів треба сказати про переможців студентського кінопоказу «Молодості». Власне, вона поряд із Одеським кінофестивалем є стартовим майданчиком для молодих українських і закордонних режисерів, сценаристів та кінооператорів. Перше місце у студентському міжнародному конкурсі цьогоріч посів дебютний фільм «Дисципліна» швейцарця Крістофа Сабера — історія про тонку грань між батьківською любов’ю і карою та неоднозначне ставлення суспільства до покарання дітей. Спеціальну відзнаку журі та приз глядацьких симпатій отримав фільм «Як я не став піаністом» британського режисера Томмазо Пітта, знятий за мотивами оповідання «Кожен хороший хлопчик» Девіда Ніколсона. Дев’ятирічний Тед не знає, до чого докласти сил і розуму. Все змінюється, коли батько дарує йому старе піаніно: малий вирішує стати новим Моцартом.
У національному конкурсі «Скіфського оленя» здобув фільм «Віддалік» Катерини Горностай, української кінорежисерки-документалістки, випускниці НаУКМА і школи «Режисура документального кіно та документального театру» Маріни Разбєжкіної і Міхаіла Уґарова. У стрічці показано молоде подружжя, яке зіткнулося зі своєю першою сімейною кризою, коли закінчується закоханість, а жити в умовах буденності ще треба навчитися. Фільм вирізняється надзвичайною психологічною тонкістю, висвітлює складні моменти в стосунках і почуттях молодих людей.
Читайте також: «Оскар» між «учора» й «завтра»
За найкращий сценарій було відзначено «Віолончель» нашої співвітчизниці Олесі Моргунець-Ісаєнко; за потужний акторський ансамбль і вражаючу режисерську роботу з акторами нагороду «Молодості» отримав, знову-таки, український фільм «Чоловіча робота» Марини Степанської. Спеціальні дипломи дісталися стрічкам «Історії нашого життя» кенійця Джима Чучу та «Літо Санґайле» литовки Аланте Кавайте.
Так, червона доріжка київського кінофестивалю має значно локальніші виміри, ніж каннська чи берлінська, проте гіршою вона від того не стає. Для українського глядача це шанс піднятися над американськими блокбастерами та телесеріалами незрозумілого походження й побачити дещо інше, якісніше, ніж масовий продукт.