Хюґе по-українськи

Суспільство
20 Серпня 2021, 09:31

Ночівля посеред Карпат, нове житло у Львові, кава у Києві. Чи може між усім цим бути щось спільне? Виявляється, що так. Найперше — це данське слово «хюґе», яке власники цих просторів чи закладів використали у їхніх назвах і, ймовірно, елементи скандинавського стилю всередині. Однак поза вітринами, «хюґе», «лаґом», «мис», «фіка» та інші елементи скандинавської культури могли б стати якщо не цікавим досвідом, то щонайменше джерелом натхнення для українців.

Кажуть завдяки хюґе данці такі щасливі. Данія справді лідирує в різних рейтингах щастя. Інші скандинавські країни теж не пасуть задніх у цьому світовому забігу. Однак дослідники-антропологи вважають, що хюґе — це не про безпосереднє відчуття щастя, а про комфорт бути собою. «Це відчуття перебування вдома, але не обов’язково вдома», — зазначив в інтерв’ю Тижню данський антрополог Єппе Тролле Ліннет.

Власне, цей комфорт вочевидь і робить їх щасливими. На перший погляд, що в цьому такого складного — бути собою? Та коли у вас за плечима сімдесятирічний досвід тоталітарного режиму, де будь-яка щирість чи надмірна відкритість могла закінчитися ГУЛАГом, а зраджували часом найближчі, то відновити відчуття довіри непросто навіть у колі рідних та близьких духом. Сучасні дослідження вже доволі переконливо доводять, що травми, пережиті попередніми поколіннями, впливають на наступні. Існує навіть думка, що це може тривати протягом семи поколінь. Тож такий історичний тиск зрозумілий. Як результат, в Україні, згідно зі світовим дослідженням цінностей, рівень міжлюдської довіри понад удвічі нижчий порівняно зі шведами чи норвежцями, де відповідно понад 60% та 70% населення вважають, що більшості людей можна довіряти.

Читайте також: Де найлегше було б вижити на випадок Апокаліпсісу. Дослідження

Але сама концепція хюґе якраз навчає бодай на короткий час звільнятися від буденних чи небуденних складнощів, знаходити підтримку серед найближчих людей та з новими силами рушати у світ. Це така собі втеча від проблем по підзарядку (але не інфантильне їх уникання), вміння спілкуватися та солідаризуватися. І воно не вроджене, а набуте крізь століття. Ліннет пояснив, що вперше це слово прийшло до данської мови з норвезької у XVI столітті та означало «прихисток» від негоди. Очевидно, що затяжний дощ чи сніг приємніше перечекати у компанії близьких духом людей та в затишному середовищі. Однак втікати можна не лише від погодної негоди, а й від політичної.

Хюґе, як і його шведський еквівалент мис (mys) — це також і естетичний комфорт. Після «Маленької книги хюґе» данського дослідника Міка Вікінга, що стала путівником у цей загадковий нордичний світ, продаж свічок та грубоплетених вовняних шкарпеток вочевидь нечувано зріс. Однак хюґе чи мис — це про простоту затишку, а не про конс’юмеризм. Незалежно від того, це ілюстрації сучасного шведського письменника Свена Нурдквіста до його дитячих книжок про дідуся Петсона і кота Фіндуса чи картини або екскізи видатного художника Карла Ларсона, чий стиль надихнув засновника Ikea Інґвара Кампрада перенести цю естетику в маси — почуття простого затишку пронизує спостерігача.

За останні роки Україна та українці пережили радикальні зміни у найрізноманітніших сферах. Утім, нам і досі бракує єдиної спільної візії змін, У ЯКІЙ переплелися б естетика та політика і яка була б людиноцентричною та солідарною. Власне, цього якраз і може навчити шведський досвід

Тож, окрім психологічного, є ще й естетичний рівень, де скандинавський досвід міг би перейти з розряду модного тренду у вимір натхнення, досвіду чи навіть політики для українців. Особливий нордичний шлях унікальний ще й тим, що тут політика, архітектура та дизайн упродовж XX століття були переплетені значно тісніше, ніж будь-де у світі. Німецький антрополог Давід Кухенбух у своїй книжці «Упорядкована спільнота: архітектори як соціальні інженери — Німеччина та Швеція у ХХ столітті» («Geordnete Gemeinschaft. Architekten als Sozialingenieure — Deutschland und Schweden im 20. Jahrhundert», 2010) зазначає, що зв’язок між будівництвом та політикою був певним чином шведською особливістю. Це, наприклад, призвело до того, що архітектори брали участь у різноманітних, не пов’язаних безпосередньо з їхнім фахом, політичних консультативних органах. Співпраця архітектора Уно Орена та економіста і пізніше нобелівського лауреата Гюннара Мюрдаля — один із найяскравіших таких прикладів, адже вона стала частинкою фундаменту концепції folkhemmet — політичної концепції, особливого шляху, яким країна йшла упродовж усього ХХ століття, створюючи державу всезагального добробуту. Дім є базовим елементом цієї політики.

Однак ідеться про дім не просто як про житло і забезпечення базових потреб. Хоча в цьому також була необхідність. На початку минулого століття ситуація з житлом у Швеції була суттєво гіршою, аніж серед інших промислових європейських країн. Значна частина робітничого житла складалася лише з однієї кімнати. Трохи більше ніж половина шведських робітників мали одну чи дві кімнати та власну кухню. Проте, Мюрдаль та Орен вважали, що держава має не просто будувати соціальне житло для найбідніших, а й створювати «попит на «краще». Форма вашого проживання є «важливим соціальним інструментом для зміни способу життя та навичок у соціально бажаному напрямку», підсумовували шведські соціальні інженери. Власне, так виробився особливий шведський стиль, який пізніше став частиною м’якої сили країни, але водночас і частиною шведської ідентичності, про значення folkhemmet для якої й досі точаться суперечки.

Читайте також: Шведський стиль

XX століття було часом соціальних експериментів у багатьох спільнотах, і часто вони мали й позитивні, й негативні сторони. Folkhemmet у цьому не виняток. Однак шведські реформатори були інтелектуалами й рішучими сміливцями, що дозволило змінити країну, маючи єдину візію і можливість втілювати її протягом тривалого часу завдяки електоральній підтримці. Перетворення охопило найрізноманітніші сфери, зміни в просторі провокували зміни в соціумі та навпаки.

Совкове «квартирне питання» поламало чимало людських доль. Про естетику складно було думати, коли щоб дістати диван чи шафу, часом доводилося їхати на інший кінець СРСР. Про функціональність та красу часто можна було й не згадувати. Коли ж у 90-х з’являються перші можливості вибору (рідко якісні та функціональні), а у 2000-х — трохи більше грошей, щоб щось із цього купити, то пересічний українець погоджувався купувати те, що пропонували, часто далеко не естетично досконале. Шлях шведського суспільства був зовсім інший. Воно мало бути суспільством підтримки та взаємодопомоги — і так врешті й сталося, а красивий дім і дружна сім’я — це його ключова складова. Власне термін folkhem зі шведської найточніше можна перекласти як «народний дім». Шведські візіонери на початку та в середині XX століття бачили зміни у суспільстві як єдине ціле, і естетика змін відігравала в цьому ключову роль. Це дало свої плоди. Скандинавський мінімалістичний та функціональний стиль став популярним у різних країнах світу, однак поза регіоном це лише елемент дизайну чи звичка, яку можна інкорпорувати чи запозичити.

Читайте також: Die Welt: Служба у м’якому варіанті

Дивлячись на по шматочку утеплені хрущовки, по-чудернацьки засклені балкони, щільну висотну забудову та кітчеві ремонти, хочеться згадати про інший елемент шведської культури — «лаґом», або ж стриманість заради гармонії. Після радянського дефіциту складно перейти одразу до мінімалізму. Однак українці — не данці і не шведи, і та естетика, яку ми бачимо навколо, — частина нашого історичного минулого. За останні роки Україна та українці пережили радикальні зміни у найрізноманітніших сферах. Утім, нам і досі бракує єдиної спільної візії змін, в якій переплелися б естетика та політика і яка була б людиноцентричною та солідарною. Власне, цього якраз і може навчити шведський досвід. І данська концепція хюґе радше асоціюватиметься не зі свічками та скандинавським Різдвом, а з суспільством підтримки та взаємодопомоги, теплом вогню у бочках на Майдані, дружнім плечем у непевний політичний час та власною естетикою дому. 

читати ще

показати ще