Кожної пори року вони по-особливому красиві: тут органічно поєднуються гори з лиманом, удалині ледь помітно Кінбурнську косу. Дорогою до скель можна побачити колоритні південні села, кілометри виноградників, яблуневі сади, стадо корів, що повертаються із пасовиська, синьо-жовтий краєвид, утворений небом і колосками. Скелі вкриті барвистими степовими рослинами, серед яких приваблюють височенні сухі чортополохи. Неабияк вражає захід сонця: величезне вогняне коло повільно опускається до круч і ховається там, залишаючи тільки тепло-рожеві відтінки вечора. Перша зірка тут — Станіслав-Аджигольський маяк.Це місце утихомирює, розслабляє. Тут пануютьскромна йтиха ідилія, гармонійне життя природи.
