Італійська опера, австрійська оперета та американський мюзикл добре відомі українській аудиторії. Якою мірою іспанська сарсуела подібна до всіх цих жанрів? Яка її історія та місце в іспанській культурі?
Херардо Анхель Буґайо Оттоне: Теоретично першу сарсуелу «La selva sin amor» написав іспанець Лопе де Веґа. Власне, в Іспанії дуже глибоке й довге коріння театру. Іспанським слухачам не подобається опера, де всі лише співають. Сарсуелу ж було створено ближче до лінії мюзиклу. Це театральна вистава з цікавим для глядачів сюжетом, переплетеним із музичними номерами, що стала дуже популярною, бо дуже часто пов’язана з місцевою музичною традицією. Наприклад, Мадрид має власну кастильську традицію народної музики, так само як багато інших регіонів Іспанії. Оця варіативність безпосередньо впливає на сарсуелу. Сарсуела — дуже хороший спосіб зрозуміти різноманітність Іспанії. У ній закарбовані деякі напівлегендарні імена, які безпосередньо пов’язані з різними частинами моєї країни.
Давня традиція іспанського театру, який відкинув співані діалоги, була базою для сарсуели. Педро Кальдерон де ла Барка використовував цей принцип у своїй п’єсі «El golfo de las sirenas». Назва жанру, про який ми говоримо, походить від назви малого королівського палацу La Zarzuela поблизу Мадрида, зведеного початково як мисливський будиночок королем Філіпом IV. До речі, нині це резиденція короля Іспанії. Той невеликий палац у лісі був місцем, де влаштовувалися вистави для дворян як частина побуту королівської родини. Те, що ми знаємо як сарсуелу, було започатковане в XIX столітті композитором Франциско Барб’єрі, одним із творців цього жанру в сучасному вигляді. У першій третині ХХ століття, під час громадянської війни в Іспанії, розвиток культури зупинився. У XIX столітті, після Славної революції 1868 року, мою країну спіткала економічна катастрофа. Сарсуела, довготривале шоу на три-чотири години, стала занадто дорогою для глядачів. Тоді імпресаріо вирішили винайти те, що називається el genero chico (короткий жанр. — Ред.). Короткі сарсуели тривалістю година або трошки більше стали надзвичайно популярними, доступними для всіх. Низька плата за вхід для глядачів і популярні мелодії, які заполонили Мадрид та його околиці, зробили сарсуелу надзвичайно популярною.
Читайте також: Катрін Дюссар: «Україні бракує не грамотних продюсерів, а достатніх фінансових фондів, щоб знімати нове кіно»
У 1940-ті роки в Іспанії дуже відомою й популярною була сарсуела, дія якої відбувається в Україні. Це «Katiushka, la mujer rusa» композитора Пабло Сарозабаля. Це історія про дівчину з російської царської родини, яка через більшовицьку революцію змушена переховуватися й навіть забуває про своє походження. Червоний комісар, який за сюжетом закохується в неї, швидко розуміє, хто вона, і намагається захистити її від переслідувань. Прикметно, що сюжет цієї сарсуели під час іспанської громадянської війни змінили на республіканський штиб, щоб показати більшовиків позитивними персонажами, але пізніше «Katiushka» була популярна з оригінальним сюжетом як історія про переслідування аристократичних родин в Україні та Росії. Для сарсуели характерний зв’язок із
актуальними сюжетами та подіями.
Тамара Сабала Утрійяс: Сарсуела — театральний жанр, який специфічно реагує й різко відображає те, що відбувається у всій Іспанії, у конкретному її місті чи селі.
Іспаномовний світ об’єднує багато різних країн в обох півкулях. Чимало культурних моделей, які там вважають своїми, запозичено в іспанців. Чи поширений там жанр сарсуели, що має регіональний колорит?
Х. А. Б. О.: Сарсуелу справді запозичили в тих частинах світу, де важливі іспанська мова та культура. На Філіппінах sarswela, як там вимовляють цю назву, була і є дуже популярною, але виконують її не іспанською, а переважно різними мовами Філіппін: тагальською, кебуано тощо. На Кубі вона теж дуже популярна, але адаптована до місцевих реалій. Там у сюжетах сарсуели йдеться про місцеві історії чорних або мулатів. В Аргентині перші танго були використані у виставах, про які ми говоримо. Увесь рух за незалежність у тих частинах світу, які раніше належали до іспанської колоніальної імперії, усі тамтешні революції були натхненні й керовані іспанцями. Й іспанські культурні традиції глибоко вкорінилися як в Аргентині, на Кубі, так і в Мексиці та на Філіппінах.
На оперній сцені сарсуела стала відомою завдяки видатному іспанському тенорові Пласідо Домінґо. Чи є інші іспанські співаки, які намагаються популяризувати цей жанр поряд з оперним мистецтвом?
Х. А. Б. О.: Хороший ліричний співак може виконати як оперу, так і сарсуелу. Найкращі оперні виконавці, такі як Пласідо Домінґо, Хосе Каррерас, Альфредо Краус, високо оцінювали сарсуелу. Особливо Пласідо Домінґо, який доклався до популяризації цього жанру у світі. В останні роки він разом зі співачкою Анною-Марією Мартінес, із якою вони виконували різні твори, зрозуміли, наскільки мало знана сарсуела, як і багато інших аспектів іспанської культури. Наприклад, я пам’ятаю, яке потужне враження справив перший концерт трьох видатних тенорів світу (Хосе Каррераса, Лучано Паваротті й Пласідо Домінґо), що відбувся в термах Каракалли у Римі, коли Домінґо заспівав романс «No puede ser» із відомої сарсуели Пабло Соросабаля «La tabernera del puerto». Багато людей були вражені глибиною звучання цього твору. Багато з тих, хто слухає
сарсуелу з дитинства, запитує, чому вона досі лишається маловідомою у світі.
Найвідомішими операми з іспанським сюжетом є «Севільський цирульник» Джоаккіно Россіні та «Кармен» Жоржа Бізе. Чи є в них щось спільне з іспанською сарсуелою?
Х. А. Б. О.: Опера «Кармен» Жоржа Бізе написана на іспанську тематику. Наша країна була і є цікавою для музикантів. Можливо, вони чули про сарсуелу, про давні й глибокі традиції іспанської музики. І водночас мали уявлення про іспанську народну музику, наприклад фламенко. Не всі люди знають про цей міст між популярною та академічною музикою, яким є сарсуела в сенсі мелодій і лібрето. «Кармен» таки є твором французького композитора, який цінував іспанську музичну традицію і послуговувався нею, зробивши технічно не сарсуелу, але дещо схоже на неї, подібне до того, що могли б робити в цьому жанрі іспанські композитори. Різниця лише у включенні діалогів. «Чарівну флейту» Моцарта також технічно можна вважати сарсуелою, бо там є багато розлогих, неспіваних діалогів.
Постановка повноформатної сарсуели є такою самою дорогою справою, як постановка опери. Щоб створити необхідну атмосферу, знадобиться цілий хор співаків, що теж недешево. Для дешевшого варіанта багато співаків не треба, адже арії в сарсуелі, які називаються романсами, або дуети виконує одна-дві людини. Імпресаріо ж не хочуть ризикувати, роблячи нову постановку сарсуели й воліють ставити оперу «Травіата» чи «Набукко», які гарантовано мають популярність.
Читайте також: Єжи Онух: «Нинішній образ України у світі базується на західному або російському наративі»
Культуру визнано засобом м’якої, але дуже ефективної політики в міжнародних відносинах. Яким є досвід Іспанії в культурній дипломатії?
Х. А. Б. О.: Іспанський Інститут Сервантеса діє в багатьох місцях по цілому світу. Коли я приїхав в Україну як посол, одним із перших моїх пріоритетів було відкриття цього інституту тут. Я не бачив, що це можна було зробити за часів президента Януковича. Через місяць після мого прибуття до вашої країни вибухнув Майдан. Тепер ситуація потроху заспокоюється, і ми повернемося до нашої ідеї відкрити Інститут Сервантеса в Україні. Очевидно, що нині економічна ситуація в усьому світі не найкраща, але ми вивчаємо можливості відкриття осередку Сервантеса (можливо, в одному з університетів).
Інститут Сервантеса, якщо говорити ширше, більше пов’язаний із просуванням іспанської мови, ніж із промоцією культури. Але перше є невідривним від другого. Питання в тому, як багато людей в Україні все ще ігнорують важливість іспанської мови: це друга мова у світі й в інтеренеті після англійської. Це друга мова в США, бо кількість іспаномовних там стрімко зростає і ми говоримо про Штати як про другу за величиною іспаномовну країну після Мексики. Це дуже швидкі зміни, на які потрібно зважати, не нехтувати економічним значенням іспанської. Ось те, що ми хотіли б зробити й за що боротимемося.
Дуже відомі іспанські автори досі знані в Україні суто в інтелектуальних колах. Я маю на увазі іспанського філософа Хосе Ортеґу-і-Ґассета, який колись написав, що люб’язністю, ввічливістю для філософа є ясність. Він автор низки шедеврів пера, які могли б бути надзвичайно цікавими українцям зараз. Наприклад, його «Повстання мас», написане понад 70 років тому, але нині дуже актуальне. Крім того, я хотів би донести до більшості українців справжню традиційну іспанську кухню.
Т. С. У.: Якщо говорити про Інститут Сервантеса, то нині ми беремо участь у проведенні іспитів з іспанської як іноземної (DELE). Що стосується інших філософів і письменників, то дехто з них доволі відомий в Україні, зокрема такі наші класики, як Сервантес, Лопе де Веґа, Педро Кальдерон де ла Барка. В останні роки також було зроблено нові переклади їхніх творів українською. Серед сучасних авторів, широко відомих українському загалу, маю згадати Артуро Переса-Реверте, Карлоса Руїса Сафона та ін. Нині ми спільно з видавництвом «Дух і Літера» працюємо над новим українським перекладом «Повстання мас» Ортеґи-і-Ґассета. Також підтримали появу деяких дрібніших перекладів творів іспанських авторів, відомих у колах іспаністів і літературних критиків, таких як вірші св. Терези Авільської (у 2015-му ми відзначали 500-річчя з дня її народження). Було б непогано зробити ще більше перекладів, але чимало залежить від іспанського Міністерства культури.
Читайте також: Марат Ґельман: «У Чорногорії новому в культурі ніхто не чинить опору»
Образ іспанської культури в багатьох українців здебільшого формується на основі популярної музики й меншою мірою спирається на літературу, театр, мистецтво тощо. Які кроки Посольство Іспанії в Україні планує зробити для промоції іспанської культури?
Т. С. У.: Іспанія не представлена в Україні тією мірою, якою нам хотілося б. У нас діє згаданий вище Інститут Сервантеса й багато менш масштабних інституцій, які беруть участь у промоції культури та різноманітних акціях. Намагаємося проводити різні заходи, що стосуються як класичної, так і сучасної культури Іспанії. Тісно співпрацюємо з Київською філармонією, де цього місяця має відбутися вечір іспанської сарсуели й де відбуваються концерти класичної музики у виконанні іспанських піаністів. Беремо участь у Міжнародному фестивалі гітарної музики. У 2016-му відзначаємо 400-річчя з дня смерті Сервантеса. Також маємо вельми амбітний проект спільно з Національною оперою, який плануємо реалізувати наприкінці цього року.
У царині сучасного мистецтва тісно співпрацюємо з Гогольfest і за результатами минулого року оцінюємо цю взаємодію як вельми успішну. 2015-го привезли до Києва сучасну іспанську музику, цього року хочемо привезти сучасну хореографію і не тільки показати її, а й організувати низку майстер-класів, бо основна мета згаданого вище фестивалю полягає в передачі знань. Плануємо на два тижні запросити в Україну сучасного іспанського хореографа, щоб він позаймався з українськими танцюристами. Також маємо важливі проекти в кіно, зокрема співпрацюємо з кінофестивалем «Молодість», у межах якого відбувається Тиждень іспанського кіно, теж вельми успішний і популярний проект. Щороку реалізовуємо й менші кінопроекти, наприклад «Літній кінотеатр» у центрі «Майстер Клас». Наші заходи організовуємо не лише в Києві, а по всій Україні завдяки партнерам з Української асоціації іспаністів. Багато цікавого відбувається на щорічному конгресі іспаністів. Дуже важливим напрямом нашої діяльності є Форум журналістики, який проводимо зазвичай наприкінці року й на якому намагаємося говорити про важливість свободи слова та свободи вираження. Торік запросили на нього іспанських журналістів, щоб поговорити про те, що відбулося в Україні та світі. Вийшла цікава дискусія. Результат цієї події: нині в Іспанії дедалі більше українських журналістів та лідерів громадської думки
висловлюють свою позицію в медіа.
Читайте також: Юзеф Ген: «Мій приятель – король Польщі»
Х. А. Б. О.: Ймовірно, найважливішою культурною подією, пов’язаною з Іспанією, що відбулася тут за останні 20 років, був візит нобелівського лауреата з літератури Маріо Варґаса Льйоси. Він не просив за свій візит жодного долара, приїхав до України добровільно й безплатно, бо дуже співпереживав тому, що відбувалося у вашій країні. Фактично це було його особисте свідчення та оцінка, критика дій Путіна в Україні з погляду авторської гідності та інтелектуального престижу нобеліата. Навіть попри мовний бар’єр, нам вдалося зробити універсальну за своєю суттю зустріч.
Напевно, найважливішим, що пов’язує нині Іспанію та Україну, є розуміння того, що відбувається у вашій країні й чому це має таке значення для європейців, іспанського народу та майбутнього Європи. Крім того, ми маємо враховувати, що кількість українців, які легально живуть в Іспанії, — понад 80 тис. Тих, хто живе нелегально, значно більше. Зі статусом чи без українці мають дуже хороший імідж у моїй країні, чого не скажеш про інші групи.
В умовах російської агресії однією з форм самозахисту України є поширення інформації про те, що тут відбувається, а також просування української культури. Як саме українська сторона може співпрацювати з іспанською в цьому питанні?
Х. А. Б. О.: Вочевидь, про це краще запитати в Посольстві України в Іспанії, але все ж ми думаємо про ці речі. Зараз, наприклад, розглядаємо можливість провести виставку українського живопису в Іспанії. На жаль, нині ситуація в моїй країні така, що доводиться довше чекати на конкретні рішення. Також я розмовляв із режисером документального фільму про Майдан «Зима у вогні» стосовно показу його в Іспанії. Але знову ж таки це питання комерційне. Сподіваюся, що ми покажемо цю стрічку на іспанському телебаченні, бо це найкращий спосіб охопити широку аудиторію. У моїй країні є російська пропаганда з величезною кількістю грошей, але виконати свої завдання їй вдалося не цілком, бо іспанці розуміють, що їм брешуть. Мої співвітчизники радше не обдурені, а заплутані, бо головна мета російської пропаганди полягає в заплутуванні. Люди не знають, що відбувається щодня в Україні. Хоча ми це повинні відстежувати й допомагати хоча б там, де можемо. Я хотів би бачити більше культурних обмінів. Сподіваюся, Посольство України в Іспанії матиме змогу й допоможе реалізувати їх.
Т. С. У.: Ми контактуємо з відділом культури Міністерства закордонних справ України, який співпрацює з різними європейськими посольствами, у питанні обміну досвідом, в організації наших відділів культури, дипломатичних представництв. Сподіваємося, воно дійсно прагне змінити імідж України у світі, і не тільки як країни, де точиться війна, а сформувати загальне уявлення про те, якою насправді є Україна.