Тиждень поспілкувався з індійським політологом, віцедиректором аналітичного центру Observer Research Foundation і професором Королівського коледжу в Лондоні Харшем В. Пантом про індійське бачення проблем у міжнародній системі, реформування ООН та позицію в російсько-українській війні
— Якими є наслідки повномасштабного вторгнення Росії в Україну для країн Південної Азії, зокрема Індії?
Гадаю, що для всіх країн Глобального Півдня і таких країн, як Індія, це дуже складний час, тому що основна увага міжнародної системи зосереджена (і це справедливо) на війні, а великі держави зосереджені на суперництві одна з одною. З одного боку — Захід і Росія, з іншого — Захід і Китай. Усе суперництво загострюється.
Гадаю, що 17 місяців (інтервʼю записувалося в липні 2023 року. — Ред.) — це та межа, за якою в Індії зростає занепокоєння, що вплив війни посилюється. Ми вже бачимо наслідки цього для таких країн, як Індія. Тому що збільшуються ціни на харчові продукти, на паливо, ширша економічна криза далі впливає на країни, що розвиваються. Поки що Індії відносно пощастило, оскільки її економіка розвивається найшвидше у світі. Але немає жодних гарантій, що так буде й далі, якщо війна триватиме. Отже, гадаю, що загалом для країн, що розвиваються, настали важкі часи. Вони сподіваються, що війна закінчиться й обидві сторони зможуть дійти згоди шляхом переговорів. Подальша нестабільність міжнародної системи впливає на процвітання та розвиток цих країн.
— В англомовній індійській пресі я помітила дискусію про те, якою має бути геополітична стратегія Індії: біполярною чи багатополярною. Де ви бачите себе в цій дискусії?
В ідеальному світі Індія, безумовно, хотіла б віддати перевагу багатополярній міжнародній системі, де Індія є одним з полюсів, однією з держав, які формують глобальні структури. Багатополярність дає такій країні, як Індія, більший стратегічний простір для маневру, і тому для багатьох тут багатополярність — це те, чому вони віддають перевагу. Також така стратегія дає змогу Індії не потрапити в біполярну систему, що застрягла в часі холодної війни.
Однак нині ситуація складається так, що тоді як ця війна затягується і здатність Росії виступати незалежним актором на світовій арені менша, ніж раніше, шанси на багатополярний світовий порядок зменшуються. Тому, якщо подивитися на сьогоднішні дебати в Індії, багато хто з індійців стурбований наслідками цієї війни для позицій Росії як глобального гравця, адже Росія, схоже, перетворюється на молодшого партнера Китаю. Відносини Росії з Китаєм стають міцнішими, в економічному плані вона дедалі більше залежить від Піднебесної, а це означає, що ідеї про те, що ви маєте кілька світових потуг, важко існувати.
Читайте також: Геополітичний міраж: «девестернізація» світу
Схоже, Росія слабшає з кожним днем, а ця війна чітко підкреслила її слабкості, й уявлення про неї як про військову силу вже не таке, як було раніше. Українці чудово воюють, і це показало світові, що Москва не така сильна, якою хотіла себе зобразити. Все це означає, що залежність Росії [від Китаю. — Ред.] стане ще більш відчутною. Якщо це станеться, то, безумовно, є небезпека, що світ може розділитися на біполярну структуру, де Китай і США будуть домінантними гравцями.
Індія воліла б, щоб такої біполярної структури не виникало, тому що це поставить її у скрутне становище. Індія завжди віддавала перевагу незалежній Росії, вона була силою, яка могла створити певний баланс у системі, але тепер це дуже малоймовірно. На мою думку, якщо нинішня ситуація збережеться, то біполярний світ стане більш імовірним.
Як ми побачили під час кризи в Україні, багато країн Глобального Півдня зайняли нейтральну позицію. Вони не займають позиції, яку хочуть бачити Америка чи Захід. Вони також не підтримують повністю вторгнення Росії в Україну. Гадаю, що в багатьох країн є відчуття, що вони хочуть зберегти свою стратегічну автономію, і тому їхня підтримка навіть біполярної структури в системі є обмеженою. Отже, гадаю, що, хоча це й цілком імовірно, що США та Китай будуть домінантними гравцями в міжнародній системі, не зовсім поки що зрозуміло, чи інші держави не намагатимуться зробити міжнародну систему більш багатополярною.
— Міністр закордонних справ Джайшанкар у своїй книжці «Індійський шлях» пише, що одним з основних принципів його зовнішньої політики є плюрилатералізм — бачення, схоже на багатополярність, але на політичному рівні. Чи бачите ви, що Індія далі рухатиметься у своїй зовнішній політиці через цей підхід плюрилатералізму? Чи через обставини, про які ви згадали в попередній відповіді, їй доведеться змінити свій зовнішньополітичний підхід?
Гадаю, що плюрилатералізм є відповіддю на кризу мультилатералізму в міжнародній системі. Мультилатеральні інституції зазнали невдачі, як це стало очевидним за останні кілька років. Ми бачили, що ВООЗ не може нічого вдіяти. Ми бачили проблеми з торгівлею і нездатність СОТ управляти економічними компонентами. Ми бачили, що Рада Безпеки ООН була нейтральним спостерігачем у багатьох питаннях, зокрема і в питанні України. Отже, або великі багатосторонні інституції неефективні, або там домінує суперництво великих держав, а це означає, що вони не впливають на те, як розвивається міжнародна система. У випадку мультилатералізму, чого нам зараз бракує, то це плюрилатеральних механізмів, які здебільшого є додатковими коаліціями країн-однодумців, що об’єднуються для роботи над конкретними питаннями в конкретних справах.
Наприклад, в Індо-Тихоокеанському регіоні ми стали свідками появи того, що називається QUAD [Чотиристоронній діалог з питань безпеки, у якому беруть участь Індія, Австралія, США і Японія. — Ред.]. Ми бачимо, як на Близькому Сході з’являються різні угруповання, наприклад I2U2 [до якого входять Індія, США, Ізраїль і ОАЕ. — Ред.], тобто різні угруповання, які є більш рухливими. У мінливій міжнародній системі, яку ми маємо сьогодні, жорсткі структури, можливо, важко створити, а багатосторонні інституції — дуже важко створити.
Читайте також: Свасті Рао: «За зачиненими дверима в Індії точиться багато дискусій про те, наскільки стійкими можуть бути відносини з Росією»
Індія є частиною багатьох таких багатосторонніх і плюрилатеральних ініціатив, включаючи QUAD, БРІКС та інші. Індія — одна з небагатьох країн, яка може взаємодіяти з кількома зацікавленими сторонами. Але для Індії також зростає проблема Китаю, і ця проблема невіддільна від того, як Індія підходить до багатьох питань сьогодні. Наприклад, Індія разом з Китаєм, Росією, Бразилією та Південною Африкою є частиною БРІКС. Індія каже про глобальне урядування і про те, що воно має відображати світ нових держав. Але Індія та Китай не добре ладнають між собою, і, власне, ці обмеження формують підхід Індії до плюрилатералізму. І плюрилатеральні механізми далі визначатимуть глобальний порядок денний доти, доки суперники великих держав і багатосторонні інституції не стануть відносно ефективнішими.
— Ви згадали, що Індія виступає за необхідність реформи Ради Безпеки ООН. Україна також апелює до цієї реформи. Хоча, на мою думку, підходи до реформи можуть бути різними, питання реформування є взаємним. Чи вважаєте ви, що Індія та Україна можуть знайти спільну мову в цьому питанні?
Так, і я гадаю, що Індія навіть у більш широкому питанні війни в Україні чітко дала зрозуміти, як вона бачить важливість певних норм, таких як суверенітет і територіальна цілісність, які мають бути збережені, Статут ООН, який має бути центральним, міжнародне право, яке має бути центральним механізмом, за допомогою якого мають розв’язуватися конфлікти. Коли Індія формулює свою відповідь на війну, вона посилається на ці принципи, й оскільки ці принципи зневажаються, оскільки Рада Безпеки ООН не дуже ефективно керує ними, Індія неодноразово заявляла, що нинішня РБ ООН не відповідає геополітичним тенденціям ХХІ століття.
Тут, гадаю, погляди Індії збігаються з поглядами таких країн, як Україна, і деяких інших країн, які розглядають сьогоднішню РБ ООН як відгомін реалій повоєнного ХХ століття, які більше не працюють. Отже, я думаю, що загалом у цьому питанні спостерігається зближення позицій.
— Як ви бачите здатність Індії як лідера G20 впливати на Росію у випадку російської агресії проти України?
Індія порушувала це питання перед Росією в минулому й робитиме це далі. Тоді як Китай публічно нічого не каже Росії, прем’єр-міністр Індії публічно заявив російському президенту, що зараз не час для війни. Отже, публічно Індія також порушила це питання України з Росією. Я впевнений: Індія послідовно заявляла, що хоче закінчення цієї війни, адже вона не дотримується певних принципів, як я зазначив у своїй попередній відповіді, а також що довше триватиме ця війна, то більше буде обмежена здатність глобальної економіки стати на ноги. Найбільше постраждають найбідніші країни. Індія, безумовно, використовувала G20 як платформу для того, щоб підняти ці голоси занепокоєння.
Читайте також: Сила Матері Калі
Але є два аспекти, які я вважаю важливими. Один з них полягає в тому, що G20 — це платформа, яка не розв’язує геополітичних питань. Вона призначена для розв’язання геоекономічних питань. Під час саміту на Балі досягли консенсусу щодо певних питань, які Індія винесла на обговорення, зокрема про те, що геополітична напруженість не має сприяти загостренню геоекономічних проблем. Гадаю, що це буде підтверджено й цього разу.
З погляду Індії, відносини з Росією є певним балансуванням, тому що Індія має давні відносини з Росією у сфері оборони. Це означає, що оборонна безпека Індії значною мірою залежить від російського впливу. Індія має дуже нестабільний кордон з Китаєм, де Китай продовжує зазіхати на індійську територію. Тому зараз Нью-Делі мобілізувало багато своїх солдатів навколо індійсько-китайського кордону. Пекін зробив те саме. Отже, кордон Індії з Китаєм залишається дуже нестабільним, а це означає, що Індія потребує певної підтримки з боку Росії через свою залежність від Москви в оборонній галузі. Тому те, як Індія підходить до війни в Україні, — це збалансування своїх оборонних потреб, а також збалансування своїх глобальних зобов’язань. Я вважаю, що балансування часом обмежує можливості Індії в питанні війни в Україні.
— Росія зосереджує всі свої зусилля на війні проти України, і може настати момент, коли вона не зможе надати Індії чи іншим країнам глобального Півдня зброю або дипломатичну підтримку. Чи дискутуєте ви в межах індійського експертного середовища, як Нью-Делі має діяти в такому разі?
Ця дискусія триває в Індії. Це занепокоєння й виклик, до якого готуються індійські політики, тому що вони чітко усвідомлюють, що росіяни розв’язали війну, у якій вони навряд чи зможуть перемогти в довгостроковій перспективі. Через свою чисельність вони можуть домінувати в Україні, але Україна — незалежна країна, і вона чинитиме опір російському домінуванню. Отже, викликів для Росії ставатиме більше. Викликом для Індії та інших країн, з якими вона має давні відносини, буде те, як вона себе поводитиме із цими країнами. Тому Індія намагається диверсифікувати [джерела постачання зброї. — Ред.]. Якщо ви подивитеся на цей процес, то він розпочався кілька років тому, триває і прискорюється. Якщо подивитися на відносини Індія — США, Індія — Європа, то сьогодні, попри ситуацію в Україні, ці відносини налагоджуються, тому що є розуміння того, що Індії доведеться інвестувати у відносини з країнами Заходу, а також у Вашингтоні та Брюсселі є розуміння потреби розвивати відносини з Індією через фактор Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Отже, Індія диверсифікувала свої відносини й робитиме це далі. Індійські політики і стратегічна спільнота усвідомлюють, що покладатися лише на Росію як на довгострокового оборонного партнера проблематично. Але оборонні відносини — це складні відносини, які неможливо змінити за одну ніч. Це займе певний час.
Індія не в такій поганій ситуації, як Україна, але вона також стикається із ситуацією, коли китайці прагнуть захопити індійську територію. Індійці дають відсіч. Оскільки ми даємо відсіч, ми покладаємося на російську зброю. Це дуже делікатне балансування, яке доводиться здійснювати індійським політикам. Попри це, премʼєр-міністр Індії висловлює своє розчарування російському президенту.