«Не розумію тих, хто йшов з російським прапором по Харкову», – обурюється студент Максим, показуючи фото ходи по місту з величезним триколором 16 березня. – Помітив там і батьків своїх друзів, вони страшенні хабарники. Не можу зрозуміти цих людей, котрим і так живеться добре. Що вони хочуть, викрикуючи «Путін, допоможи».
«Один мій знайомий харків’янин продав тут всю свою нерухомість і купив готель в Криму. Зараз до нього прийшли ці «зелені чоловічки» і почали там жити, гуляти… Він каже – приватна власність, а в відповідь почув – тут зараз ми поживемо, а далі розберуться, чия власність. Що йому тепер робити? У нього окрім цього готелю немає ні копійки. Я не хочу такого ж тут», – зазначає студент.
Обурення харків’ян, особливо молоді, котра не хоче розділення України – переважають.
Читайте також: Крим: російська агітація і гуманітарна криза
«Я цілком розумію, що від’єднання нічого доброго не принесе. Не хочу жити в чужій країні. Але в нас була така пропаганда, що тут всі бояться. Бояться, що приїдуть і всіх повбивають. Так, це звучить безглуздо, бо розумію, що на Західній Україні є свої проблеми і нікому не має сенсу їхати на Схід чи Південь. Але як це пояснити старшому поколінню, яке пережило воєнні часи, де існують вже зовсім інші правила», – зазначає працівниця приватної клініки Юля.
Ба навіть старше покоління, котре раніше так ностальгувало за радянськими часами, тепер змінило думку.
«Раніше я справді сумувала за Радянським союзом, коли була стабільність і відносно порядок. Та після подій в Криму зовсім змінила свою думку. Так, хочеться нормального життя, але в Росії цього не буде. У них самих проблеми. Та й воювати з сусідами… Як Путін собі це уявляє?» – обурюється пенсіонерка Лілія Петрівна.
Читайте також: Повернення Сходу
А щодо «бандерівців», якими так лякає місцеве населення, каже:
«Я одразу розуміла, що це брехня. Маю чимало знайомих на Заході України, у сина багато там друзів. Вони такі ж, як і ми, українці», – додала вона.
«Кров і сльози не мають приналежності до регіону, вони всюди однакові. Не хочу війни», – додала вона.
Водночас, зазначає Лілія Петрівна, її поколінню досить важко розрізнити правду від брехні по телебаченню.
«Всі звикли дивитися російські канали. Потім забувають, де бачили сюжет, але розповідають всякі нісенітниці. Інтернетом, звісно, користуються не всі, а якщо і є такі, то вони здебільшого зареєстровані в «Однокласниках», де також багато неперевіреної інформації», – додає вона.
Жінка періодично розпитує, чи правда та чи інша інформація.
«Ти чуєш? – каже сину Дмитру після невеликої розмови. – Майдан стояв не за Яценюка чи Юлю».
Читайте також: Луганщина у вакуумі
«Якщо чесно, то мене вже нудить від політики. З деякими знайомими посварилася, бо вони промивають мені мозок різними політичними дискусіями», – додає жінка.
Харків’яни, як і чимало іншого населення України, здебільшого винять у всьому політиків. І фактично зовсім не сприймають деяких представників нинішньої влади.
«Пана Авакова ми знаємо вже давно. Він нічим не відрізняється від Кернеса чи інших, котрі займали чи займають керівні посади (Аваков був губернатором Харківщини. – Ред.), аби розкрадати нас. І який з нього глава МВС?» – зазначає вчитель Петро Володимирович.
«Поки ми не можемо казати про значну дієвість цього керівництва, хоча й не підтримували владу Януковича. Дивно, але через проросійську пропаганду, що на Харків їде навала «бендерівців» харків’яни вийшли за Кернеса, який тут всіх бізнесменів обікрав. Його зараз трохи «прикрутили», може притихне. А то все, що він зробив в місті – руками підприємців, з яких щомісяця збирає шалені суми. А всі розказують, який він господар міста», – каже місцевий бізнесмен Микола.
Читайте також: Чому кримськотатарська карта стала золотою
Разом з тим, у значні зміни після повалення режиму Януковича вірять мало.
«Щоб вся корупція раптом зникла, треба ще багато працювати. Колишня опозиція навряд чи знатна перезапустити систему влади. Я працюю державним службовцем. У нас і так зарплати не були високими, а тепер познімали всі премії, надбавки. А без цього отримуємо мізер – трошки більше тисячі гривень. Як хочуть, щоб не брали хабарі з такою зарплатою?» – зазначив Артем.
«У легітимності нової влади сумнівів немає. Та не впевнений, що їм швидко вдасться збудувати нову державу. Занадто багато перепон, навіть якщо вони цього справді хочуть. Правда, ще є надія на громадське суспільство, котре вже не дасть себе обкрутити кругом пальця після Майдану. А щодо Криму, думаю, ми повинні пройти це. Чомусь нас Господь заставляє так мучитися вже більше 20 років… Та впевнений у нас стає свідоме суспільство, яке обиратиме хороших менеджерів, а не популістів», – вважає викладач юридичного університету Володимир Олексійович.