Сьогодні вранці BBC повідомила: «Американці вимагають рішучих дій із боку федерального уряду для ліквідації блокад на кордоні США й Канади». Економічні втрати від такої блокади сягають сотень мільйонів доларів щодня. Тільки через Посольський міст між Віндзором у Канаді й Детройтом у США щодня проїжджає 7000 ваговозів, що становить 25% товарного обміну, здебільшого це комплектні деталі для могутньої автомобільної промисловості по обидва боки кордону». Канадці вже змучені двома тижнями блокади, що їх організували далекобійники, але інструментарій влади обмежений з огляду на структуру канадської політичної системи. Більшість постанов належить до сфери повноважень органів місцевої влади, передусім муніципальних, потім провінційних, і зрештою федеральних. Прагнення водіїв ваговозів скасувати указ про вакцинацію та інші спрямовані на боротьбу з COVID-19 обмеження свідчать про абсурдність цього протесту та про відсутність в його учасників найменшого уявлення про функціонування канадської політичної системи, про те, над чим Оттава має контроль, а над чим не має.
Читайте також: Порохнява парадигма
Відомий історик Тімоті Снайдер у своєму інформаційному бюлетені для американської інтернет-платформи Substack написав: «Американський федеральний уряд визначає принципи переходу американського кордону. В жовтні в США закінчився відступ від правил переходу кордону, який дозволяв канадським водіям ваговозів не дотримуватися загальних вимог вакцинації. Далекобійники отримали тоді додаткові три місяці на вакцинацію. Цей період скінчився 22 січня, а 23-го ваговози рушили до Оттави. Для ясності слід додати, що Канада теж вимагає щеплень при в’їзді до країни, але її далекобійники не можуть працювати в США, не дотримуючись американських приписів, а отже, ця вимога не має великого значення. Учасники протестів могли б, щоправда, сказати, що вони взагалі проти указу про щеплення, але в Канаді принципи вакцинації визначає кожна провінція окремо, а не федеральна столиця. Центральний уряд не може змінити ані американської, ані провінційної політики. Однак бачиться, що безглуздість вимог становить частину суті справи. Висування прагнень, яких не можна виконати, не дає змоги покласти край хаосу».
Здається, ми стали свідками появи нової моделі блокування центральних органів влади демократичних країн унаслідок дій невеликої кількості осіб. «Конвой свободи» ― маленька, нерепрезентативна група. Вакциновано понад 80% канадців.
Канадський союз водіїв, що випустив рішучу заяву проти облоги Оттави, стверджує, що 90% його членів вакциновано. Це давало б змогу припустити, що кількість водіїв, які беруть участь у протесті, невелика. Кількість ваговозів, які стоять у центрі Оттави, сягає чотирьох сотень. І все-таки кількасот осіб у потрібному місці й належного часу можуть змінити історію.
11 лютого на пресконференції прем’єр-міністр Джастін Трюдо повідомив, що принаймні 50% фінансування «Конвою свободи» походить із США. Ці американці, вочевидь, закордонні учасники канадської кризи, і події, які відбуваються в Канаді, ― безперечно те, що вони хотіли б побачити в себе: порушення діяльності уряду. Ці люди не мають більшої втіхи, ніж показати, що демократичний уряд у таких країнах, як Америка чи Канада, просто не здатний до дій.
Снайдер бачить це питання ширше: «Ця акція видається дуже подібною до того, як ворожі іноземні агенти хотіли б діяти в демократичних країнах загалом: справа, яка начебто є внутрішньою й туманно пов’язана з якимсь суперечливим політичним питанням, збурює соціальні медіа та, фінансована з-за кордону, призводить до величезної непропорційної шкоди. Якщо можливість участі в такому сценарії з-поза меж Північної Америки видається невірогідною, згадайте американські вибори 2016 року, коли росіяни, прикидаючись американцями, організували справжні протести».
Читайте також: Святвечір
Люди, які організували облогу Оттави та блокаду Посольського мосту між Віндзором і Детройтом, ― безперечно, канадці, навіть якщо теорії змови, поширені в соціальних медіа, сповнені багатозначності. Цікаво, що розкрило б внутрішнє розслідування ролі фейсбуку в «Конвої свободи»? Немає сумніву, воно було б дуже повчальним. Більшість коштів походить, здається, з-за кордону. Облогу Оттави фінансувала кампанія зі збору коштів на платформі GoFundMe, де одна третина жертвувателів була анонімна або послуговувалася псевдонімами. Коли після першого мільйона платформу заблокували, її місце зайняла відома «християнська» організація, що шукає кошти, але звідки фактично походять гроші ― невідомо.
Знову Снайдер: «Але соціальні медіа й темні гроші сприяють крайнім силам у боротьбі з центром і, здається, живлять прагнення порушувати права мільйонів співгромадян в ім’я того, що виявляється безглуздою ідеєю. Сили, зароджені в інтернеті, можуть набувати несподіваних форм у реальному житті, в осередку фізичних просторів, яких вимагають демократії не тільки для свого функціонування, а й для збереження сенсу свого існування».
Навіть якщо Снайдер має слушність, варто пам’ятати, що протести ― необхідна форма вияву почуттів громадян у демократичному суспільстві, надто тих груп, думка яких не має широкої суспільної підтримки. Уряди мають обов’язок запобігати насильству з боку учасників протестів, а також повинні бути схильними миритися з певним ступенем хаосу з боку тих, хто хоче, щоб їх вислухали.