Чекають на візитерів дорогі готелі, доведена до блиску набережна столиці, кафе, ресторани… «Аеропорт Баку рясніє від реклами, сяє увечері вогнями концертний зал Crystal Hall (див. фото) на 25 тис. місць, який звели для конкурсу… Але громадські активісти кажуть, що за цією димовою завісою ховаються порушення прав людини і авторитаризм», – пише британська газета The Independent. Тиждень поспілкувався з опозиційною азербайджанською журналісткою Хадіджою Ісмаїловою, яка добре знає, що роблять із тими, хто переходить дорогу сім’ї Алієвих.
У. Т.: Президент Азербайджану намагається приписати на свій рахунок проведення цьогорічного пісенного конкурсу «Євробачення» в Баку. Чи не перетвориться захід на черговий піар-подіум для місцевого режиму?
– Алієвих супроводжують численні поразки. Після приходу до влади Гейдара Алієва (батька чинного президента) Вірменії вдалося окупувати Нагірний Карабах і сім районів навколо нього, створивши там зону безпеки, – то була поразка в боротьбі за Карабах. Звідти до Азербайджану втекли 750 тис. біженців, які залишаються проблемою для Баку. Країна також втратила шанс стати демократичною з ринковою економікою, політична система досі нестабільна і тримається на поліцейській силі. Після цих невдач народ отримав «Євробачення». Багато хто забув, що то лише пісенний конкурс, а не національне досягнення. Музичне шоу не вирішує жодної проблеми. Навпаки, через великі видатки додалися нові.
Навколо перемоги однієї пісні розгорнули пропагандистський рупор режиму. Керівництво демонструє нас перед ЄС як сучасну європейську країну, а це не має нічого спільного з дійсністю. Насправді тут утвердився симбіоз рудиментів радянської системи та її ідеології із середньовічною близькосхідною монархією. Як і в будь-якому самодержавстві, маємо шаха Алієва і його сім’ю, навколо якої обертається життя країни, а влада передається у спадок.
У. Т.: Як самі азербайджанці ставляться до того, що фінал «Євробачення» проводитиметься у їхній країні?
– Свято – це добре, але людям треба щодня їсти. Інфляція висока, а зарплати вже два роки практично не зростають. Позитивних перспектив у житті громадян мало. Із завершенням нафтового буму депресія буде ще очевиднішою. Наразі пропаганда і нафтодолари стримують негативні настрої. Частину населення обурило нахабне руйнування житлових будинків заради зведення інфраструктури для конкурсу – за останні три роки в Баку насильно знесли 4 тис. об’єктів, а людям за це не надали достойної компенсації. Перед самим фіналом «Євробачення» виселили 281 сім’ю. Загалом постраждали тисячі родин. Журналістові Ідраку Аббасову, який знімав на відео, як представники державної нафтової компанії зносили його будинок разом із майном, що залишилося всередині, зламали ребра. За свідченнями очевидців, охоронці й далі лупцювали його ще 15 хв після того, як він упав і знепритомнів.
У. Т.: Як ці дії пояснюють на офіційному рівні?
– Влада намагається виправдати насильство переслідуванням ісламістів і стверджує, що в Баку готуються теракти. Усі розслідування щодо загрози тероризму викликають багато запитань. З підозрюваних вибивають зізнання, інколи їх просто позбавляють життя. Звісно, певні небезпеки є, адже ми сусідимо з Іраном. Та не такий уже страшний чорт, як його малюють спецслужби.
У. Т.: До організації фіналу конкурсу, вочевидь, причетні члени сім’ї Алієвих?
– Алієви заправляють у нас усім. Будівництво конкурсних об’єктів вела компанія, яка має стосунок до цієї сім’ї. Перша леді очолювала організаційний комітет, а зять президента співатиме під час антрактів на конкурсі. Алієви відмили величезні гроші під час підготовки до події. А звичайний азербайджанець тепер ще довго компенсуватиме витрати за «Євробачення».
У. Т.: Але ж Азербайджан має імідж країни, багатої на нафту і газ. Невже цих ресурсів не вистачає для того, щоб забезпечити людям належний рівень життя?
– Прості громадяни цього майже не відчувають. Ситуація в Азербайджані нелегка, оскільки цей рік видався дорогим, було забагато витрат. Баку тринькає великі гроші, щоб провести свято помпезно. На підготовку фіналу «Євробачення» витратили $800 млн. Та самих азербайджанців на цьому святі музики не буде. Влада влаштовує дійство виключно для себе і гостей із ЄС. Зростання ВВП країни практично зупинилося 2012-го, тому Баку нервує. А тут ще й не вдається заткнути пельки всім критикам режиму.
Керівництво декларує, що ВВП у нас підвищується швидшими темпами, ніж насправді. Каже, що створено 1 млн робочих місць. Але ця статистика виявилася фальшивою. Через те що вільних виборів у нас ніколи не було, важко сказати, як на це реагує громадська думка.
Також у суспільстві панує великий страх. По-перше, система побудована таким чином, щоб громадяни почувалися співучасниками злочину. Наприклад, 400 тис. сімей у Баку живуть у нелегальних будинках. Влада свідомо зробила це – у 1990-х не створила кадастру права власності на землю в столиці (його немає досі). Відповідно ніхто з приїжджих не може легально тут нічого побудувати чи купити, тому селиться нелегально. Побоюються, що їх у будь-який момент витурять на вулицю. По-друге, бюджетники (лікарі та вчителі) отримують смішну заплату – близько €130. Ціни приблизно такі самі, як в Україні. Тому вони масово беруть хабарі. Країна тотально корумпована. Усі воліють мовчати про це, щоб не втратити того, що мають. Якщо люди вийдуть з протестом на вулиці, то їх та їхніх родичів можуть заарештувати. Досі 11 осіб сидять за те, що рік тому взяли участь у мирному мітингу, на якому вимагали свободи виборів і зібрань. У країні понад 70 політв’язнів, з них вісім журналістів.
У. Т.: За що в Азербайджані ув’язнюють журналістів?
– Переважно за те, що ставлять незручні запитання владі, приміром, звідки сім’я Алієвих бере гроші та куди спрямовуються нафтодолари країни. Усі вони ризикують закінчити, як головний редактор журналу «Монітор» Ельмар Гусейнов, якого в 2005-му застрелили на порозі домівки. Журналісти опозиційного видання «Азадлиг» теж зазнавали побиттів включно з ножовими пораненнями. У 2010-му його комерційного директора зняли у приватній квартирі, коли він займався сексом із жінкою. Відео транслювали у випуску вечірніх новин на державному телеканалі, який очолює кузен президента, в час, коли телевізор ще дивляться діти, без прикриття облич і геніталій. Показ супроводжувався текстом, який викривав опозицію. Той директор був змушений звільнитися.
У. Т.: Щось схоже нещодавно сталося з вами…
– Так, у моїй квартирі обладнали приховане відеостеження у спальні та ванній кімнаті. Це зробили представники державної телефонної компанії. Я встановила особу, яка прокладала кабель, звернулася в прокуратуру, та працівники останньої лише опитали моїх друзів стосовно мого способу життя і шукали поміж них потенційно небезпечних для режиму. Нічого по суті розслідування справи не зробили. Газети правлячої партії продовжують кампанію, щоб очорнити мене.
У. Т.: Наскільки така кампанія працює в ісламській країні?
– Історія з моїм шантажем засвідчила, що наше суспільство значно ліберальніше, ніж його змальовує влада. Проурядові ЗМІ пишуть, що жінка не має права бути в ліжку з чоловіком, якщо вона з ним не одружена. Але громадськість – від найліберальніших кіл до найконсервативніших – висловила мені підтримку. Вони розуміють сутність кампанії і звинувачують владу в нечесній грі та використанні ісламу у своїх цілях.
Проте це не заперечує того, що в нас є консервативні групи і з погіршенням ситуації релігійні почуття зростають. Населення шукає захисту в релігії, коли не отримує його в цивільних інституціях. Реальність надто страшна і неприваблива, тож вони потребують іншої.
У. Т.: Чи бачите ви перспективи позитивних змін в Азербайджані?
– Після «Євробачення», вочевидь, стане гірше, бо влада не пробачить нам тієї критики, яку мимоволі змушена зараз терпіти. Але про проблеми слід говорити, бо що більше мовчимо, то більше свобод втрачаємо. Але куди ми подінемося з підводного човна? Все одно рано чи пізно змінимо країну на краще.