Взагалі нашим держапаратникам зараз важко не поспівчувати. Крім того, що, мабуть, уперше за 20 років доводиться реально працювати, то ще й президент із прем’єром вирішують свої електоральні проблеми за їхню користь. А людям же жити якось треба, родини годувати, на старість відкладати. А тут якась боротьба з корупцією, прости Господи. Ось так потрапиш під гарячу руку, не поділишся, не домовишся з ким треба – і посадять на два місяці. Й біс із нею, тією заставою, смішні ж гроші. Але ж випадаєш із реальних «тем». «Бабло» і далі «капає», але в обхід тебе, який тюремну «шконку» полірує, – це ж найбільше «муляє» підприємливу душу. Ну гаразд, не «шконку», а власне ліжко з ортопедичним матрацом, жінка якраз із дому підвезла. Та й вийдеш через пару-трійку днів, як тільки прокурор (місяць тому іменини племінниці справляли – класно погуділи) районний не знайде у твоїх діях складу злочину, а суддя (хороший торік ґешефт йому підігнав) випустить. Але ж потім стільки мороки: треба про все знову домовлятися, всім «конверти щастя» розвозити, до ОДА, АП та Кабміну бігати. Та й із потоків змусять поділитися – через це, власне, й арештовували. Одним словом, біда та й годі.
Добре, давайте серйозно. Здавалося б, ну що поганого в тому, щоб на кожному затриманні були присутні журналісти? Навпаки, це ж правильно: психологічний ефект примножується, всі наступні хабарники тремтітимуть і сто разів подумають, перш ніж узяти до рук незаконні гроші. Західні кредитори мають бачити: він працює. А плебс хай пишається: нарешті пішли справи в нас у боротьбі з хабарниками.
Однак складається враження, що все це «антихабарне» дійство має на меті не так реальну боротьбу з корупцією, як намагання показати дедалі більш розчарованим виборцям хоч якийсь результат у процесі «життя по-новому», якого поки що й близько немає. Та й вибори місцеві, якщо не скасують, скоро вже. Тоді як усі соціологічні рейтинги засвідчують катастрофічне падіння популярності і Порошенка, і Яценюка. А як показує досвід, що треба зробити, щоб підвищити рейтинг? Правильно – пограти м’язами та посадити корупціонера. Ну можна не посадити, а хоча б красиво затримати, хто там далі стежитиме.
Читайте також: Простий рецепт подолання корупції
Просто трохи смішно споглядати за тим, хто залежно від правоохоронного органу, який затримував хабарника, робить на цьому піар із залізною невідворотністю. Якщо це президентська СБУ, то Порошенко, якщо міліція, то Яценюк. В останнього рейтинг, до речі, просів явно більше. Може, саме тому його протеже Арсен Аваков виявляє найбільшу активність. Як, наприклад, у випадку з бучним затриманням просто на засіданні Кабінету Міністрів уже екс-голови Служби надзвичайних ситуацій Сергія Бочковського, після якого українці почали жартувати, що на наступне засідання уряду ніхто не прийде. Однак прийшли й нормально почуваються. А більшість хабарників рівня вищого за селищного голову через кілька днів відпускають під заставу, справи проти них якщо не зовсім розпадаються, то за доброю старою українською традицією потрапляють під сукно.
Мав вийти й згаданий Бочковський після маневру Генеральної прокуратури, яка спочатку не побачила в його діях складу злочину, але громадський тиск зробив свою справу: він таки заарештований на два місяці. Щоправда, його заступника Стоєцького, затриманого на тому самому засіданні Кабміну, спокійно відпустили. Є всі причини вважати, що й пан Бочковський посидить відведені йому два місяці й спокійно вийде на свободу. Хай і не із зовсім чистим сумлінням, зате з відчуттям виконаного обов’язку.
Та тобі ото лише негатив шукати, скаже якийсь оптиміст. Он за Януковича ж нікого не саджали, а тепер приємно стрічку новин читати. Ні, відповім я, ще й як саджали. До того ж реально. Щоправда, не зовсім тих і не зовсім за те, але у в’язницю чиновний народ потрапляв на «раз-два-три». А ось за вже майже рік правління пана Порошенка й уже понад рік урядування пана Яценюка жодної голосної справи щодо хабарництва не було доведено до реального вироку. Тобто гучні затримання, погрозливі заяви та гордовиті пози на камеру є, а конкретних людей у конкретних місцях не дуже віддалених немає. Ось така колізія. Що з цим робити, пане оптимісте, га?
Читайте також: Вільям Померанц: «Адаптація закону не обов'язково означає, що корупційні звички і дії зникнуть»
Добре, не здається він, а як же «грузинський десант» і суспільна думка? Ось тут не можу не погодитися: є. І десант, і думка, і думка в десанту. І навіть бажання, допускаю, є. Але є одна проста умова реальної боротьби з хабарниками – політична воля верхів. Так вона ж є, знову втрутиться невгамовний оптиміст. А я знову скажу: воля є на красиву картинку. Бо немає тіла – немає діла. Немає вироку – немає ніякої боротьби з корупцією.
Чиновники не перестануть красти ніколи – це аксіома. Але боятимуться й робитимуть це з оглядкою вони тільки тоді, коли знатимуть напевно: якщо вже спіймали – сядеш без варіантів і незалежно від політичної кон’юнктури. Саме ж по собі затримання в наших реаліях ще нічого не означає, окрім красивої телевізійної картинки й теми для обговорення на черговому політичному ток-шоу.